Є в Кам’янці-Подільському невеликий сквер Васильєва. Він прилягає до дендропарку (чи навіть є його частиною) і розташований на розі вулиць Шевченка та Князів Коріатовичів. Це своєрідний меморіальний комплекс у центрі міста, де увічнено пам’ять про борців за владу Рад, в’язнів нацистських концтаборів, жертв Голодомору. Тут є могили воїнів, що загинули під час Великої Вітчизняної війни.

Рівно 30 років тому, 18 квітня 1984 року, у світі вперше відзначили Міжнародний день пам’яток і історичних місць. Цей день, девізом якого став заклик «Збережемо нашу історичну батьківщину», встановила 1982 року Асамблея Міжнародної ради з питань охорони пам’яток і визначних місць (ICOMOS), створена при ЮНЕСКО.

Ще в пору навчання в школі та в інституті, тобто в 1960-і та на початку 1970-х років, у мене зародилося та зміцніло відчуття, що рідна Хмельницька область —найпровінційніша з усіх 25 областей України.

67-річний кам’янчанин Володимир Юзюк видав уже кілька книжечок афоризмів: 2000 року — «Віртуальний алгоритм», 2002 року — «Афоризми», 2012 року — «Український шаховий афоризм». Найсвіжішу збірку коротких влучних висловів, підписану до друку 18 березня 2014 року, Володимир Якович назвав одночасно латинською та українською мовами: «Formula vitae. Формула життя». Видавцем книжки став кам’янецький приватний підприємець Дмитро Зволейко.

До голосування за кандидатів на найвищу посаду в державі ще 7 тижнів, а ми вже знаємо, згідно з викладками соціологів, імена тих двох щасливчиків, що 25 травня вийдуть до другого туру, та того єдиного щасливчика, який у вирішальному голосуванні 15 червня переможе. Проте тільки Віталій Кличко завчасно знявся з перегонів на користь майбутнього (за версією соціологів) тріумфатора. А ось зо три десятки претендентів вірять, що за 7 тижнів, які пролетять — і моргнути оком не встигнеш, зуміють переконати виборців усієї України, що тільки їм можна довірити кермо держави.

Цю стару фотографію можна побачити, напевно, у всіх виданнях, що детально оповідають історію Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Вона стосується 1920-х років, коли виш був ІНО — інститутом народної освіти. Щоправда, в різних виданнях підписи під знімком різні. Так, одне з видань сповіщає, що на фото ми бачимо музичний гурток. Зате інше, ювілейне видання 2008 року, щедріше на інформацію. Підпис під вміщеною там світлиною переконує, що перед нами на давній фотографії симфонічний оркестр інституту в 1928—1929 роках, а в центрі сидить викладач Михайло Коссак.

Ті з кам’янчан, що цікавилися історією Довжоцького спиртового заводу, а не тільки переймалися його запахами, чули, звісно, що це підприємство понад сто років тому заснувала княгиня Хілкова. Але хто вона, де й коли народилася, звідки взялася в наших краях — усе це досі залишалося поза увагою не тільки широкого загалу, але, здається, і дослідників подільської історії. Що ж, спробуємо підняти завісу таємничості та детальніше розповісти про загадкову княгиню — фундаторку Довжоцького спиртового заводу поблизу Кам’янця-Подільського.