Форма входу |
|
Оголошення сайту |
За останній місяць, нових оголошень не опубліковано _________________
Усі оголошення >>
|
|
У категорії матеріалів: 21 Показано матеріалів: 1-10 |
Сторінки: 1 2 3 » |
Сортувати по:
Дате ·
Названию ·
Рейтингу ·
Комментариям ·
Просмотрам
Кажуть, що статистика знає все. Звісно, не все, але багато чого може повідати. Особливо, якщо хтось колись потрібні дані ретельно зібрав. Тож спробуємо з’ясувати, що нам зможе розповісти статистика з такого пікантного й делікатного питання як кількість повій у Кам’янці-Подільському в давні часи. Очевидно, немає сенсу цікавитися радянським періодом, бо хоча статистика тоді була (щоправда, як і все в ті часи, партійна), але, як з’ясувалося в часи перебудови, сексу-то в Радянському Союзі не було, то що вже про повій говорити. Тому звернемося до періоду, коли Кам’янець-Подільський перебував у складі Російської імперії. |
Почесний громадянин області, району, міста, села — такі звання сесії відповідних рад надають громадянам, які мають особливі заслуги перед відповідними територіальними громадами. Ось найсвіжіший приклад: 27 травня 2015 року почесним громадянином Кам’янця-Подільського став 70-річний секретар міської ради Анатолій Качуровський. А раніше (до 1917 року) були в місті над Смотричем почесні громадяни? Пошукати відповідь на це запитання спонукала кам’янчанка Аделаїда Олександрівна Гайковська, яка не так давно завітала до редакції газети «Подолянин» з унікальним документом: дореволюційною паспортною книжкою свого діда — губернського секретаря Клеоніка Воніфатійовича Швачинського. На другій сторінці цього документа одразу після імені, по батькові та прізвища власника читаємо: «потомственный почётный гражданин», тобто — спадковий почесний громадянин. Що б це значило? |
У суботній вечір 16 вересня 1978 року ледь не весь Кам’янець-Подільський прикипів до екранів телевізорів. Адже у найзручніший для телеглядачів час (його пізніше називатимуть прайм-таймом) — о 19.45, якраз перед інформаційною програмою «Час», перша програма Центрального телебачення з Москви демонструвала популярну передачу «Від усієї душі». Це був ювілейний — двадцять п’ятий випуск. Його повністю (годину й 15 хвилин) було присвячено зустрічі з трудівниками міста Кам’янця-Подільського. |
8 липня 1980 року Кам’янець-Подільський район і місто Кам’янець-Подільський приймали естафету Олімпійського вогню, що мандрував із гори Олімп у Греції до Москви, де мали відбутися ХХІІ Олімпійські ігри. Підготовку до зустрічі посла миру, як образно охрестили Олімпійський вогонь штатні ідеологи, розпочали заздалегідь і вели дуже ретельно. Передусім, було створено оргкомітети «Олімпіада-80»: в області його очолювала заступник голови облвиконкому Алла Городецька, в районі — заступник голови райвиконкому Євген Дмитришин, у місті — заступник голови міськвиконкому Володимир Крилов. |
Пам’ять про історичне минуле Кам’янця, про його славних людей на сьогодні увічнено надзвичайно слабко та хаотично. |
Коли 1960 року я пішов до першого класу, в нашій старенькій хаті на Підзамчі з благ цивілізації було всього три речі: настінний годинник із гирею, яку раз на добу треба було підтягувати, гасова лампа й радіо. Бабуся, яка мене ростила й виховувала, особливо любила три пісні — «Верховино, мати моя», «Подмосковные вечера» та «Русская красавица», тож я, зачувши їх по радіо, негайно мав покликати бабусю, якщо вона поралася по господарству. Електрика в нас з’явилася в листопаді 1964 року, коли ми з бабусею перебралися до недобудованої нової хати. Воду брали в долині з Маріїнського ручаю на березі річечки Дібрухи, аж доки 1966 року на нашій вулиці не проклали водогін і не з’явилися водонапірні колонки. |
Ще в пору навчання в школі та в інституті, тобто в 1960-і та на початку 1970-х років, у мене зародилося та зміцніло відчуття, що рідна Хмельницька область —найпровінційніша з усіх 25 областей України. |
До голосування за кандидатів на найвищу посаду в державі ще 7 тижнів, а ми вже знаємо, згідно з викладками соціологів, імена тих двох щасливчиків, що 25 травня вийдуть до другого туру, та того єдиного щасливчика, який у вирішальному голосуванні 15 червня переможе. Проте тільки Віталій Кличко завчасно знявся з перегонів на користь майбутнього (за версією соціологів) тріумфатора. А ось зо три десятки претендентів вірять, що за 7 тижнів, які пролетять — і моргнути оком не встигнеш, зуміють переконати виборців усієї України, що тільки їм можна довірити кермо держави. |
Сьогодні Крим став своєрідним лакмусовим папірцем, тестом, який ледь не кожного перевіряє на вошивість.
Подолавши ціною колосальних людських жертв нацизм і фашизм, зрозумівши величезну небезпеку для долі людства ядерної зброї, лідери повоєнних держав урешті дійшли до розумного компромісу: сформовані кордони держав є непорушними, змінювати їх можна тільки за взаємною згодою. Тож тому таку тривогу у світі викликав можливий перехід Криму до складу Росії без згоди України. |
У шулера чесно виграти неможливо. Єдиний спосіб упоратися з ним — це у будь-який спосіб відсторонити його від гри. На жаль, сьогодні українському народові доводиться мати справу з двома цинічними шулерами. І тільки-но, зазнавши величезних людських втрат, вдалося обламати роги одному з них, як у гру негайно вступив другий — ще грізніший.
|
|
|
Свіжина |
Дуже цікаво розповідає про вулицю Зантус
Доброго дня, хто може показати на
Скажите пожайлуста а где хранится виньет
да... мне бы такая штуенция не помешала
|
Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|