Пн, 24.06.2019, 18:01
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » Статті » Знахідки О.Будзея » Персоналії

Будзей О. Таємниця популярного знімку

Цю стару фотографію можна побачити, напевно, у всіх виданнях, що детально оповідають історію Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Вона стосується 1920-х років, коли виш був ІНО — інститутом народної освіти. Щоправда, в різних виданнях підписи під знімком різні. Так, одне з видань сповіщає, що на фото ми бачимо музичний гурток. Зате інше, ювілейне видання 2008 року, щедріше на інформацію. Підпис під вміщеною там світлиною переконує, що перед нами на давній фотографії симфонічний оркестр інституту в 1928—1929 роках, а в центрі сидить викладач Михайло Коссак.

Михайло Коссак (у центрі) зі студентами ІНО

Заглянувши до популярних довідкових видань («Енциклопедія українознавства», «Українська радянська енциклопедія», «Митці України» тощо), дізнаємося, що зображений на фото кам’янецький викладач залишив помітний слід у розвитку українського мистецтва та ввійшов в історію як композитор, диригент і музичний педагог. Не забув про нього і відривний «Український народний календар» на 2014 рік. Він сповіщає, що цього року на 8 квітня припадає ювілей Михайла Андрійовича — 140 років від дня народження.

Життя Михайла Коссака досліджував відомий мистецтвознавець із Тернопільщини Петро Медведик (1925—2006). Петро Костьович, зокрема, серед особових справ викладачів Кам’янець-Подільського педінституту розшукав автобіографію Михайла Андрійовича за 1936 рік, а у Львові дослідив архівні афіші, протоколи, рецензії театру «Українська бесіда», в якому працював Михайло Коссак.

На жаль, Петро Медведик не добрався до архівної справи про арешт і загибель Михайла Андрійовича, тож досі, навіть у найсвіжішому «Українському народному календарі» на 2014 рік, дату смерті композитора вказують неправильно — 1948 рік. До істини докопався краєзнавець із Хмельницького Євген Назаренко (1938—2009). Проте змістовна стаття Євгена Даниловича «Подвижник мистецтва», опублікована 1995 року в «Матеріалах IX Подільської історико-краєзнавчої конференції», не всім відома за межами Поділля.

Михайло Коссак народився 8 квітня 1874 року в селі Горішня Вигнанка біля Чорткова. Він найстарший із шести дітей Андрія Івановича та Розалії Григорівни Коссаків. Батько був дяком, самодіяльним диригентом хору. Всі його діти змалку опанували музичну грамоту, співали в хорі, яким керував тато.

18-річний Михайло, закінчивши чотири класи гімназії в Бучачі, 1892 року став студентом Львівської консерваторії, де проходив курс диригування, гармонії та інструментовки. Одночасно, у 1893—1896 роках, він працював хормейстером Театру оперети Мишковського в Галичині й Польщі. Закінчивши 1896 року консерваторію, Михайло Андрійович перейшов на роботу в Народний театр товариства «Руська бесіда» (з 1915 року — «Українська бесіда»). Згодом композитор Кирило Стеценко писав про Коссака: «Диригує досить гарно, оркестр веде дуже талановито: нюансує розумно й артистично. Під його диригуванням у Галичині йдуть такі речі, що не кожен із наших диригентів й справився б з ними: опери «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Фауст», «Продана наречена» і т. ін.».

Михайло Андрійович не тільки диригував, а й писав музику. Серед його творів «Український марш» для оркестру, в’язанки народних пісень для струнного оркестру «Що краще?» та «Зоря». Пробував він себе і як співак. Так, 1912 року фірма «Грамофон» записала комічні куплети «Подорож Ронбулі до Америки» та «Враження Ронбулі в Америці», які Коссак виконав у супроводі оркестру. А ще Михайло Андрійович працював як педагог із вокалу й музики драматичної студії при театрі. Серед його учнів були брат Василь і сестра Катерина, які теж увійшли в історію українського мистецтва як талановиті співаки й актори.

Трупа театру, в якій працював Коссак, постійно гастролювала. 1902 року вона завітала до Кам’янця-Подільського. Успіх перевершив усі сподівання. Особливо сподобалася кам’янчанам чарівна сестра диригента — Катерина Рубчакова (дружина актора й співака цього ж театру Івана Рубчака).

Удруге і вже назавжди Михайло Коссак потрапив до Кам’янця 1921 року. Він переїхав до міста над Смотричем із новою сім’єю. Деякий час був диригентом у місцевому театрі, одночасно працював учителем співів і музики в музичній школі. У лютому 1925 року Михайла Андрійовича призначили асистентом (або, як тоді казали, викладачем другої групи) Кам’янець-Подільського ІНО. В інституті він завідував лабораторією музично-вокального мистецтва. Не забував Коссак і про композиторську діяльність: до восьмої річниці створення ІНО написав кантату.

Сім’я Коссаків не могла похвастатися належним побутом: Михайло Андрійович довго не міг отримати квартири й мешкав у неопалюваному інститутському флігелі.

Нові неприємності почалися 1932 року. Через півроку після надання доцентської ставки його демонстративно перевели в асистенти, а після намагання встановити справедливість узагалі звільнили з інституту. 1933 року слідчий домагався від Коссака зізнання, що колишній ректор ІНО Володимир Геринович вимагав від Михайла Андрійовича якнайбільше виучувати з хором заборонених українських пісень.

Цього разу обійшлося без прикростей. Тож 1 грудня 1934 року Коссак поновив роботу в інституті, який тоді вже був педагогічним, як керівник хорового та симфонічного гуртків. Проте праця у виші виявилася недовгою. Улітку 1935 року інститут закрили, його студентів перевели до інших вишів. Михайло Андрійович став піаністом-акомпаніатором у кінотеатрі (нині тут розмістився районний центр національної культури й мистецтв «Розмай»). Дружина влаштувалася санітаркою в міській лікарні. Син Ярослав навчався в школі.

Катерина Рубчакова

 26 грудня 1937 року Михайла Коссака заарештували. Його спробували звинуватити в участі в міфічній Українській військовій організації. Урешті всі звинувачення звелися до репертуару керованих ним хорів і гуртків, до того, що він зі студентами замість революційних вивчав українські націоналістичні пісні. Уже 30 грудня особлива трійка засудила Коссака до розстрілу. 2 січня 1938 року вирок виконали. Поховано Михайла Андрійовича на території хутора Загальського в загальній могилі (в наш час поблизу цього місця розмістилися нові корпуси консервного заводу).

10 липня 1989 року прокурор Хмельницької області зробив висновок, що показання свідків у справі Коссака записано загальними, неконкретними фразами, тому жодних підстав притягнути Михайла Андрійовича до кримінальної відповідальності не було.

На кам’янецькій землі знайшла останній притулок і сестра Михайла — Катерина Рубчакова, яку на сцені називали галицькою Марією Заньковецькою, а у співі — Соломією Крушельницькою. Восени 1919 року театр, в якому грала сестра Михайла Коссака, гастролював на Поділлі. Перехворівши «іспанським» грипом, Катерина не мала сил повернутися на сцену. Чоловік Іван і донька Ольга разом із театром поїхали до Вінниці, а вона зупинилася на квартирі в Зіньківцях поблизу Кам’янця-Подільського. Знесилений організм підхопив тиф — і 22 листопада 1919 року артистка померла. Їй ішов тридцять дев’ятий рік. Ніхто з родичів і знайомих не проводжав її в останню путь, поховали Рубчакову на сільському цвинтарі господарі квартири.

Гнітючі враження від побаченої могили видатної актриси й співачки поет Степан Чарнецький передав у новелі-притчі «Забута свята»: «Б’ють її зимні вітри, змивають її дощі, перепливають над нею градові хмари, окутують її зимові сніги. Минають її перехожі, минають її владні мужі, які ніколи сюди не приходять. Ніхто й не гляне ніколи на запалу в землю, зчорнілу могилу».

Михайло Коссак, який поселився в Кам’янці-Подільському, впорядкував могилу сестри та доглядав за нею. 1958 року стараннями Ольги Рубчаківни прах її великої матері перепоховали в Тернополі на Микулинецькому кладовищі поруч із могилою її подруги та акторки «Тернопільських театральних вечорів» Теодозії Бенцаль.

 Ось про такі події — досить часто сумні й трагічні — нагадала фотографія із далеких 1920-х.

 

Автор: Олег Будзей



Дивіться також:

Категорія: Персоналії | Додав: OlegB (09.04.2014)
Переглядів: 500 | Коментарі: 8 | Теги: оркестр, симфонічний оркестр, Рубчакова, Інститут народної освіти, Косак, КПНУ ім.Огієнка, ІНО | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 8
1 KamPod   (10.04.2014 15:42)
Пробував знайти твори Коссака, але ті що вводив то не міг знайти. Трохи інкогніто мабуть цей митець, хоча розписано все на найвищому рівні. Одразу інтерес прокинувся до його особистості і до особистості його сестри, яка чомусь будучи дружиною Рубчака стала вєлічатись Рубчаковою - мабуть данина русифікації ).

А на Зіньківцях доречі, і досі можна знайти досить багато поховань поч.20століття. Десь серед них була і могила Рубчакової

2 OlegB   (10.04.2014 20:17)
Рубчакова - то зовсім не данина русифікації, а оригінальний спосіб означення дружини в Галичині (відповідь на запитання - чия?): у Рубчака - Рубчакова, у Стадника - Стадникова, у Єрмака - Єрмакова. Відповідно величалися і їхні доньки: Рубчаківна, Стадниківна, Єрмаківна.

6 KamPod   (11.04.2014 01:17)
Цікава традиція Галичини, дякую.
Однак питання залишилось відкритим Рубчакова - це офіційне прізвище (скажим так - по паспорту) дружини Рубчака, чи просто її так називали за галицьким звичаєм?

3 Oxa   (11.04.2014 00:27)
Логічно подумати, то у Єрмака дочка теж має бути Єрмакова.

4 KamPod   (11.04.2014 00:52)
Пригадую що чув інформацію про те, що прізвища на "-ов" походять від імен і таким чином утворені легендарні Іванов, Петров і Сидоров по тому як називали його дітей і інших родичів - Іван - Іванова дочка, Іванова дружина, родина Іванова.
По аналогії думав що і прізвище Єрмаков походить від імені (чи точніше псевдоніму) покорителя Сибіру Єрмака. Але тут маємо справу з прізвищем і аналогічним утворенням прізвищ: Рубчак і його жінка Рубчакова, і т.п. Логічніше мабуть було б Рубчаков і Рубчакова - чоловік і жінка.

5 KamPod   (11.04.2014 00:54)
Щодо дітей "-івних" то мені одразу пригадалось "Слово о полку Ігоревім" як там "і квилить-плаче Ярославна". Хоча тут здається Ярославна - дружина Ярослава і мала б бути Ярославова... Фух... заплутався геть.

7 OlegB   (11.04.2014 01:26)
Таке ж правило щодо прізвищ чоловіка, дружини та доньки в литовців. Як відомо, першим чоловіком Алли Пугачової був литовець Міколас Орбакас. У шлюбі з ним Пугачова мала офіційне прізвище Орбакене. Їхня же донька - Орбакайте.

8 KamPod   (11.04.2014 01:31)
Ух-ти... Не знав такого shock
Клас

Имя *:
Email:
Все смайлы
Код *:
Категорії розділу
Кам'янецький календар [366]
Села від А до Я [1]
Історія [54]
Культура [38]
Персоналії [86]
Релігія [11]
Суспільство [21]
Різне [23]
Пошук
Свіжина

Користувач на фейсбуці KamKam поділився ...

Перезвоните пожалуйста по телефону 8 (49...

це все ......., але дуже смешно

Просто все гарно поєднано: головний корп...

З лицьового боку наша монета мабуть найк...

Колись чув таке, що єдиного центра Поділ...


Більше коментарів
Пошук
Статистика
Rated by ORS3
Онлайн всего: 2
Гостей: 1
Пользователей: 1
Andrewguamy
Copyright MyCorp © 2019Створити безкоштовний сайт на uCoz