У шулера чесно виграти неможливо. Єдиний спосіб упоратися з ним — це у будь-який спосіб відсторонити його від гри. На жаль, сьогодні українському народові доводиться мати справу з двома цинічними шулерами. І тільки-но, зазнавши величезних людських втрат, вдалося обламати роги одному з них, як у гру негайно вступив другий — ще грізніший.

Читач, звісно, здогадався, що мова йде про Януковича й Путіна. Згадаймо, як перший із них по суті ввів у Києві надзвичайний стан: не працювало метро, не пропускалися до столиці машини, призупинився рух потягів до Києва із міст на заході України, а застосування снайперів проти мирного населення стало вершиною беззаконня, жорстокості й безглуздя. Хоча, згідно з Конституцією, на введення надзвичайного стану неодмінно потрібна згода Верховної Ради.

Без згоди українського парламенту неможливо ввести на територію держави й чужоземні війська. Проте Янукович, чкурнувши до сусідньої держави від свого народу, справедливо опасаючись його гніву за скоєне лихо, й утративши тим самим свої повноваження, що й зафіксувала конституційною більшістю голосів Верховна Рада, набрався нахабності просити президента сусідньої держави про введення військ на територію своєї. Путін радо відгукнувся, Рада Федерації люб’язно й одноголосно дала згоду. А Верховну Раду України про такий безпрецедентний крок ніхто з обох шулерів і не думав питати.

До того ж, згідно з Будапештським меморандумом, Росія є одним із гарантів суверенітету й безпеки України, оскільки та добровільно відмовилася від ядерної зброї. Проте Путін зверхньо запевняє журналістів: «Если это революция, то на этой территории возникает новое государство. А с этим государством мы никаких обязывающих документов не подписывали». За такою логікою Путін мав би негайно вивести Чорноморський флот із Севастополя, оскільки з «новою державою» він не підписував жодних договорів про базування флоту. Але в шулера своя логіка.

Недолугість путінського мислення дотепно розвінчав генеральний директор медіахолдингу з Вологди Роман Романенко. До речі, його брат Ігор був у Кам’янці-Подільському одним із засновників приватної газети «Подолянина» та допоміг часописові успішно реалізувати братову ідею безкоштовних приватних оголошень. Роман Леонідович від імені населення Вологодської області звернувся до Путіна:
«Мы узнали, что вы хотите ввести войска в Крым, чтобы защитить права русскоязычного населения. В связи с этим у нас большая просьба — ввести войска в Вологодскую область. Мы тут все сплошь русскоязычные и наши права очень ущемляются. Наши больные не могут получить нужных им лекарств и лечения, уровень нашего образования падает с каждым годом, закрываются детские секции и кружки, сельское хозяйство практически уничтожено… А еще мы узнали, что вы собираетесь потратить много денег, чтобы нормализовать жизнь в Крыму. Стесняемся спросить: можно ли потратить эти деньги на нормализацию жизни в Вологодской области. А то наша область в такой долговой яме, что ни на что денег не хватает».

Український народ одного шулера вже відправив на пенсію (дасть Бог, і за ґрати посадить). Тепер доводиться з допомогою світової спільноти допомагати братському російському народові і його шулера приструнити.