Є в Кам’янці-Подільському невеликий сквер Васильєва. Він прилягає до дендропарку (чи навіть є його частиною) і розташований на розі вулиць Шевченка та Князів Коріатовичів. Це своєрідний меморіальний комплекс у центрі міста, де увічнено пам’ять про борців за владу Рад, в’язнів нацистських концтаборів, жертв Голодомору. Тут є могили воїнів, що загинули під час Великої Вітчизняної війни.
Привертає увагу комплекс із п’яти надмогильних пам’ятників, на яких російською мовою зроблено один і той же напис: «24 квітня 1944 року загинув смертю хоробрих у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками за честь і незалежність нашої Батьківщини». У центрі цього невеликого комплексу могила та пам’ятник генерал-майорові інтендантської служби Сергієві Терентійовичу Васильєву (1897—1944) — уродженцеві села Павлиш Кіровоградської області. Навколо ще чотири могили та пам’ятники. Тут вічний спочинок знайшли, як засвідчують написи, інженер-капітан Дмитро Іванович Олійник (1914—1944) — уродженець села Яришівка Томашпільського району Вінницької області, старший лейтенант інтендантської служби Ізраїль Матвійович Гурович (1912—1944) — уродженець міста Кременчук Полтавської області, капітан інтендантської служби Іван Андрійович Поводирьов — уродженець Чернігівської області, червоноармієць Ачіл Розієв (1922—1944) — уродженець села Кондак Фарабського району Чарджоуської області.
 Пам’ятник генералу Васильєву
Як відомо, місто над Смотричем було визволено 26 березня 1944 року, останні села Кам’янець-Подільської області — 4 квітня. А п’ять воїнів, похованих у сквері Васильєва, загинули аж 24 квітня. Що ж стало причиною їхньої смерті? Відповідь знаходимо у книзі спогадів Маршала Радянського Союзу Кирила Москаленка «На Південно-Західному напрямі». У квітні 1944 року генерал-полковник Москаленко командував 38-ю армією. У другій книзі спогадів Кирила Семеновича, що охоплює події 1943—1945 років, читаємо:
«Як би не помилявся ворог, його дії завжди становлять небезпеку. І варто нам при всій продуманості наших дій у цілому хоч у чомусь допустити помилку, як за це доводиться розплачуватися.
Так сталося з розміщенням штабу армії в Городенці. Великий населений пункт був, звичайно, невідповідним місцем для цього. І результати не забарилися. Противник, масовано застосовуючи в ті дні авіацію, мабуть, засік засобами радіозв’язку командний пункт 38-ї армії. І під вечір 24 квітня 32 літаки «Ю-87» і «Ю-88» обрушили бомбовий удар на район розташування нашого штабу та польовий військовий шпиталь. Я в цей час перебував на другому поверсі невеликого будинку, який буквально захитався від розривів бомб. Прямих влучень у будинок не було, але двері та вікна вилетіли. У результаті нальоту, що тривав 20 хвилин, було вбито 15 і поранено 12 осіб. Серед загиблих був начальник тилу армії генерал-майор Сергій Терентійович Васильєв. Постраждало і багато поранених, що перебували у шпиталі.
Командний пункт армії негайно перемістили в безпечніше місце — невеликий населений пункт Вікно, розташований у 10 км на південь від Городенки. Там він працював без перешкод».
Городенка — це один із районних центрів Івано-Франківської області, а Вікно — одне із сіл Городенківського району.
Про події тих днів залишив спогад і начальник політвідділу 38-ї армії генерал Давид Ортенберг (у 1941—1943 роках він був головним редактором газети «Красная звезда»). Давид Йосипович писав:
«Уранці (26 квітня) ми хоронили в братській могилі своїх бойових товаришів. Загинув начальник тилу армії генерал С.Т.Васильєв. Цілу ніч разом із його сином-офіцером ми шукали генерала і тільки вранці знайшли його труп. З’ясувалося, що поруч зі щілиною, де він перечікував бомбування, розірвалася великої потужності бомба — і так його задавило, що довелося перекопати весь двір. Командарм дуже переживав цю втрату: «Проявили безпечність… Недооцінили ворога».
На жаль, не вдалося виявити матеріалів, які би пояснили, чому п’ятьох воїнів, що загинули в Городенці, поховали в Кам’янці-Подільському.
На сайті «Подвиг народу» вдалося відшукати нагородний лист Васильєва, який 8 листопада 1943 року (на третій день після визволення Києва) підписали командувач 38-ї армії генерал-полковник Кирило Москаленко та член військової ради 38-ї армії генерал-майор Олексій Єпішев. У поданні зазначено:
«Тов. Васильєв — дисциплінований і культурний командир. Службу тилу знає і любить її. Чесний і відданий партії Леніна — Сталіна і Соціалістичній батьківщині командир.
За період зимової та літньої наступальної операції армії 1942—1943 рр. виконав велику роботу із забезпечення військ армії всім необхідним постачанням, забезпечив своєчасне та достатнє підвезення зброї та боєприпасів, що дало можливість успішному наступу військ армії.
Тов. Васильєв проробив також велику роботу з вишукування матеріальних ресурсів для армії, зі збору трофейного майна, його використання для потреб армії та відправки вглиб країни.
Під його керівництвом проведено велику роботу з ремонту та приведення в порядок доріг для нормального просування й підвезення боєприпасів і продовольства.
У літню наступальну операцію армії 1943 р., а також при завоюванні плацдарму на правому березі Дніпра, забезпечив своєчасний підвіз і забезпечення армії усіма видами постачання.
Тов. Васильєв гідний урядової нагороди — ордена Червоного Прапора».
З цього нагородного листа також довідуємося, що генерал-майор інтендантської служби Сергій Васильєв — українець, член ВКП(б), у Червоній армії з 1919 року, у 1919—1922 роках був учасником громадянської війни, з 22 червня 1941 року — учасник Великої Вітчизняної війни, поранень і контузій під час цієї війни не мав, раніше не нагороджувався, нині — заступник командувача військами 38-ї армії з питань тилу.
23 вересня 1944 року Васильєва посмертно нагороджено орденом Вітчизняної війни першого ступеня. В обґрунтуванні нагородження зазначено:
«За час роботи на посаді начальника тилу армії показав себе наполегливим, дисциплінованим генералом, що знає службу тилу.
У період весняних наступальних операцій нашої армії, незважаючи на бездоріжжя, нестачу автотранспорту, своєю енергією та наполегливістю домігся гарного обслуговування військ армії, вміло організував підвезення продовольства та іншого майна військам армії.
Добре поставив дорожню службу в армії, завдяки чому війська в армії забезпечувалися без значних перебоїв, незважаючи на віддаленість від станцій постачання.
Систематично вчив тиловий апарат військ і тилів армії.
При нальоті авіації противника на містечко Городенка 24 квітня 1944 року генерал-майор Васильєв був убитий».
У Кам’янці-Подільському іменем Васильєва також названо вулицю в мікрорайоні Жовтневий. Назву надано 17 травня 1979 року у зв’язку з проектуванням другої черги мікрорайону.
Автор: Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
