У сузір’ї талантів, що подарував світові Кам’янець-Подільський, однією із найяскравіших була зірка шахіста Леоніда Штейна (1934—1973). Міжнародний гросмейстер, заслужений майстер спорту СРСР, триразовий чемпіон СРСР, переможець найпрестижніших міжнародних турнірів — ось далеко не повний перелік досягнень Леоніда Захаровича. На жаль, нашому землякові не виповнилося і сорока, коли він покинув цей світ. Тому спортивні журналісти часто говорять про нього як про яскравий метеор, що пронісся шаховим небосхилом і раптово згас. Штейн був одним із найсильніших шахістів світу, який, якби не раптова смерть, міг би стати навіть і чемпіоном світу. Адже в безкомпромісному меморіалі Олександра Альохіна, що відбувся 1971 року в Москві, де грали чемпіон і три екс-чемпіони світу, саме Леонід Штейн поділив перше місце з Анатолієм Карповим, який через чотири роки став дванадцятим чемпіоном світу. 

Одну з непримітних вулиць Кам’янця-Подільського, що притаїлася на Польських фільварках, 17 лютого 1967 року «на честь 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції» назвали іменем Збарського. З’єднує вона вулиці Пушкінську та Вутіша. Звичайно, не завжди вулиця Збарського так називалася: деякі її мешканці пам’ятають і попередню назву-покруч — провулок Больничний. Саме так офіційно іменувався він українською мовою. Але чи знають мешканці вулиці Збарського, чому саме так нині вона називається? Невеличке дослідження на цю тему я провів у лютому 2002 року.

Біохімік Борис Збарський (1885—1954) належить до найзнаменитіших уродженців Кам’янця-Подільського. Він був дійсним членом Академії медичних наук СРСР, Героєм Соціалістичної Праці, лауреатом Сталінської премії. А найголовніше — брав участь у бальзамуванні тіла Леніна, а потім упродовж багатьох років пильнував за ним. Але сьогодні ми розповімо про іншого Збарського, якого в житті зігрівала не тільки любов до науки, але й до прекрасної статі. У цій розповіді нам допоможе документальна повість «І не тільки про нього…» драматурга Олександра Штейна — одного з найближчих друзів Бориса Ілліча (до речі, вітчим батька драматурга був сімейним лікарем Збарських у Кам’янці-Подільському). Скористаємося ми і книгою спогадів його старшого сина Іллі «Об’єкт № 1», а також інтерв’ю Віктора Збарського — наймолодшого сина академіка.