Кажуть, що статистика знає все. Звісно, не все, але багато чого може повідати. Особливо, якщо хтось колись потрібні дані ретельно зібрав. Тож спробуємо з’ясувати, що нам зможе розповісти статистика з такого пікантного й делікатного питання як кількість повій у Кам’янці-Подільському в давні часи. Очевидно, немає сенсу цікавитися радянським періодом, бо хоча статистика тоді була (щоправда, як і все в ті часи, партійна), але, як з’ясувалося в часи перебудови, сексу-то в Радянському Союзі не було, то що вже про повій говорити. Тому звернемося до періоду, коли Кам’янець-Подільський перебував у складі Російської імперії.
ДВІ РОСІЯНКИ, П’ЯТЬ УКРАЇНОК І ШІСТЬ ЄВРЕЙОК
1897 року в Російській імперії було проведено Перший загальний перепис населення (він же і останній, бо залишалося жити імперії в тодішньому вигляді зовсім небагато — всього 20 років). Дані збиралися безпосереднім опитуванням усього населення в різні, звісно, дні, але на одну й ту ж дату — 28 січня за тодішнім старим стилем (за сучасним календарем це буде 9 лютого). Потім зібрані й опрацьовані дані було опубліковано. Кожній губернії присвятили окрему товсту книгу. 1904 року побачив світ том, що подавав різноманітні статистичні дані для Подільської губернії. Ось до цього фоліанту, в якому 285 сторінок відведено під таблиці, ми й заглянемо у пошуках відповіді на поставлене запитання.
Ми звернемося до таблиць, які подають розподіл населення за групами занять. Таких груп виділено 64 (крім того, 65-й рядок подає дані про осіб, які не вказали рід занять). Розпочинає цей список із 64 груп рядок «Адміністрація, суд і поліція», а завершує — «Проституція» (тобто, з погляду статистики це було найнижче з можливих тодішніх занять).
Отже, станом на 28 січня 1897 року в Подільській губернії була зафіксована 121 особа, яка при опитуванні родом своїх занять назвала проституцію. Цікаво, що такий спосіб заробляння грошей практикували не тільки жінки, але й чоловіки. На всю губернію їх виявилося двоє: один чоловік у категорії «20—39 років», іншому було вже за 60. Жінки ж за віком розподілилися так: 15—16 років — одна, 17—19 років — 39, 20—39 років — 72, 40—59 років — 7. Важливо зазначити, що ці дані стосуються тільки «осіб, які мають самостійні заняття». Заглянувши до колонки «При них членів сімей», виявимо там у розділі «Проституція» ще 11 осіб чоловічої статі (7 із них до 15 років) і 9 — жіночої (6 із них до 15 років). Як бачимо, клієнтів (очевидно, зі згоди батьків чи опікунів) обслуговували й неповнолітні хлопці й дівчата.
Звісно, найбільше повій було в містах. Так, для Подільської губернії зі 121 особи, що вказала родом занять проституцію, 80 (усі жінки) мешкали в містах. Серед міст перше місце посів не губернський Кам’янець-Подільський, а повітова Балта: там 20 жінок родом своїх занять вказали проституцію, серед кам’янчанок таких виявилося тільки 13. Інші міста губернії дали такі показники: Вінниця — 12 повій, Проскурів (нинішній Хмельницький) — 10, Могилів на Дністрі (нині відомий як Могилів-Подільський) — 9, Летичів — 7, Гайсин — 5, Брацлав — 4. Було й чимало міст, де взагалі перепис не зафіксував жодної офіційної повії. Це Літин, Сальниця, Хмільник, Ольгопіль, Вербовець, Ямпіль, Бар й обидві Ушиці — Стара та Нова.
Містить перепис відомості й про національний розподіл серед секс-працівниць. Ними в Подільській губернії були 7 росіянок, один українець і 45 українок, 6 полячок, 1 єврей і 61 єврейка. Крім того, серед малолітніх членів сімей, що займалися проституцією, зафіксовано два українці, п’ять українок, одну полячку, дев’ять євреїв і три єврейки.
Безпосередньо в Кам’янці-Подільському серед 13 повій клієнтів обслуговували дві росіянки, п’ять українок і шість єврейок, а малолітніх членів сімей, що працювали на секс-індустрію, не зафіксовано зовсім.
УТРИЧІ БІЛЬШЕ НЕЗАРЕЄСТРОВАНИХ
Наведеними цифрами вичерпуються відомості про проституцію в Кам’янці-Подільському за даними перепису 1897 року. Деякі відомості з означеного питання можна знайти в книзі подільського дослідника Олександра Прусевича «Кам’янець-Подільський», яку видано 1915 року польською мовою. Наприкінці книжки в розділі «Статистика та інформація» читаємо: «Повій зареєстрованих 33 і втричі більше незареєстрованих». Дізнаємося також, що «найбільший попит вони мали серед класу чиновників, а також серед учнівської молоді».
Щодо праць, які би детально досліджували проституцію в Кам’янці-Подільському, то їх практично немає. Статтю «Про міську проституцію на Поділлі» ще 1865 року опублікував польською мовою Юзеф Ролле, а нещодавно на одному з кам’янецьких сайтів з’явилася наукова розвідка молодого кам’янецького історика Ростислава Майора «Проституція в Кам’янці-Подільському в другій половині ХІХ — на початку ХХ століття», наприкінці якої Ростислав Іванович зауважує: «Багато чого поки що залишається невідомим: типи місцевих борделів, точна вартість послуг і т. д. Відповіді на ці та багато інших ще не заданих запитань можуть дати наступні дослідження, в процесі яких буде використано архівні матеріали й т. д.».
ЛЕГАЛІЗУВАВ МИКОЛА І
Ростислав Майор зазначає, що проституцію в Росії легалізував 1843 року імператор Микола І через банальну неможливість влади побороти це явище в суспільстві. Відповідно до указу Миколи І, за повіями встановлювався суворий нагляд: їх ставили на облік у лікарсько-поліцейських комітетах, відбирали в них паспорти, а натомість видавали особливе посвідчення — замінний квиток й оглядову книжку. Це була альтернатива паспорта, яка надавала офіційне право займатися проституцією. Через колір це посвідчення в народі неофіційно називали «жовтим квитком». Тут було фото повії, вказано її ім’я та прізвище, місце проживання.
Посвідчення повії
Наступного 1844 року міністр внутрішніх справ видав правила утримання борделів, які до найдрібніших деталей регламентували порядок їх організації та правила роботи. Борделі відкривалися лише з дозволу поліції. Такий дозвіл могла отримати тільки благонадійна жінка від 30 до 60 років. На «роботу» забороняли брати жінок молодших за 16 років. У недільні та святкові дні до завершення Служби Божої, а також у Страсний тиждень борделі не приймали відвідувачів. Усіх повій регулярно (як правило, раз на тиждень) оглядав лікар. Для неповнолітніх чоловіків і вихованців навчальних закладів вхід у бордель було заборонено. Приміщення «будинку задоволення» мало часто провітрюватися і бути просторим. Ліжка мали відокремлюватися перегородками. Повії мали щонеділі відвідувати лазню.
Ростислав Майор із посиланням на працю Ролле (а той у свою чергу взяв підрахунки міського лікаря Ланевського) наводить такі дані: в 1860—1862 роках у Кам’янці-Подільському було 150 повій, 50 з яких мешкали в місті тільки кілька місяців. Вони тут затримувалися під час подорожі з глибинки Поділля до Хотина та інших міст. Зважаючи на загальну чисельність міського населення, це зовсім мало: одна повія на 212 осіб, тоді як у Парижі — одна повія на 12 осіб.
Побут повій чудово описав у повісті «Яма» російський письменник Олександр Купрін, який у 1890—1894 роках служив офіцером у Проскурові. До речі, торік з’явилася екранізація «Ями».
Мда, "найдавніша" професія мабуть актуальна у всі часи... Цікаво, що такий спосіб заробляння грошей практикували не тільки жінки, але й чоловіки. На всю губернію їх виявилося двоє: один чоловік у категорії «20—39 років», іншому було вже за 60. - То й якому за 60 мабуть мав великий талант, чи як там воно називається ...
Виходить якась крива арифметика: у 1860-х в Кам'янці було 100+50 повій, в 1897році - лише 13 (і взагалі 127 на всю величезну губернію), а в згадці 1915р. - 33 + 3х33. Якась прогалина на зламі століть утворюється, а так якщо брати зареєстрованих і незареєстрованих то в 1860 і 1915 приблизно співставні цифри. Думаю у них є правда
0
