Пт, 29.03.2024, 10:49
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » Статті » Знахідки О.Будзея » Кам'янецький календар

Кам’янецький календар на 4 січня

4 січня

Цього дня колись:

1816 рік. Російський поет Костянтин Миколайович Батюшков у листі сестрі Олександрі повідомив (23 грудня 1815 року за старим стилем), що з великим задоволенням покидає Кам’янець-Подільський, бо тут для служби немає жодних перспектив.

1922 рік. Народний комісар освіти Радянської Росії Анатолій Васильович Луначарський написав листа голові Ради народних комісарів Володимирові Іллічу Леніну з приводу переданих останньому прохань політичного комісара вищих навчальних закладів Кам’янця-Подільського Сави Чалого (див. «Кам’янецький календар від 2 січня»). Луначарський зазначив, що очолюваний ним народний комісаріат освіти не має коштів, аби допомогти вищим навчальним закладам Кам’янця-Подільського. Тоді Ленін дав розпорядження керівникові справами Раднаркому Миколі Петровичу Горбунову надіслати відгук Луначарського та копію листа Чалого народному комісарові освіти України Григорієві Федоровичу Гриньку та повідомити йому, що Ленін вважав би потрібним задовольнити прохання Чалого щодо заснування робітничого факультету при сільськогосподарському інституті Кам’янця-Подільського та надання інституту необхідних коштів. Робітфак було відкрито 1 вересня 1922 року. Влучну характеристику йому дав селекціонер Іван Громик (випускник Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту 1925 року) у спогадах, опублікованих у червні 1966 року в журналі «Сучасність» (Мюнхен). Він зазначив, що робітничий факультет «був призначений для підготови до інституту недостатньо освічених членів партії та комсомольців, людей, які мали «заслуги» перед революцією. З відкриттям робфаку різко змінилася вся атмосфера в інституті. Робфаківці принесли з собою не тільки отруту «клясової боротьби», але також спеціяльну ворожість до студентів-«основників», тобто до тих, що в перші роки вступили в інститут. Робфаківці були на привілейованому становищі: вони діставали стипендії, мали свою власну кращу їдальню, що в той час було дуже важливе. Крім цього, вони створили сильну партійну організацію, яка опанувала всі галузі інститутського життя».

1940 рік. У Києві Політбюро ЦК КП(б)У затвердило персональний склад керівників обласних виконавчих комітетів Української РСР. Зокрема, головою Кам’янець-Подільського облвиконкому призначено Андрія Микитовича Ковбасюка. Центром області тоді ще залишався (до весни 1941 року) Кам’янець-Подільський.

1956 рік. На нараді передовиків сільського господарства Кам’янець-Подільського району досвідом вирощування високих урожаїв кукурудзи поділилася Герой Соціалістичної Праці Євгенія Олексіївна Долинюк із Борщівського району Тернопільської області.

1965 рік. Указом Президії Верховної Ради УРСР внесено зміни в адміністративне районування України, зокрема затверджено Кам’янець-Подільський район у складі 34 сільських рад. Цим остаточно сформовано територію сучасного Кам’янець-Подільського району.

1972 рік. У Кам’янці-Подільському розпочалося будівництво кінотеатру «Юність», яке тривало майже чотири роки: перші фільми в новому кінотеатрі глядачі побачили 20 грудня 1975 року.

1984 рік. Рада Міністрів Української РСР ухвалила постанову про увічнення пам’яті поета, Героя Соціалістичної Праці, дійсного члена Академії наук УРСР, уродженця Кам’янця-Подільського Миколи Платоновича Бажана, який помер 23 листопада 1983 року. Зокрема, ухвалено надати ім’я Бажана середній школі № 5 у Кам’янці-Подільському, а в Кам’янець-Подільському педагогічному інституті встановити одну стипендію імені Миколи Бажана.

1990 рік. У місті гастролював Станіслауський симфонічний оркестр Каліфорнійського університету з міста Модесто (диригент — професор музичного факультету університету Джеймс Клайн).

1991 рік. Республіканська рада історико-просвітницької організації «Меморіал» зареєструвала Кам’янець-Подільську міськрайонну організацію.

1992 рік. Президія Спілки підприємців Кам’янця-Подільського (президент Юрій Шабага) звернулася з відкритим листом до Президента України Леоніда Кравчука, в якому запропонувала йому спробувати хоча б один місяць прожити на 200 купонів.

2001 рік. Місто з коротким візитом уперше відвідав голова Національного банку України Володимир Семенович Стельмах.

2002 рік. Міська друкарня поповнилася офсетною двофарбовою друкарською машиною поаркушевої подачі «Домінант».

 

Цього дня народилися:

1837 рік. У місті Кременчук народився (23 грудня 1836 року за старим стилем) Павло Гнатович Житецький — український філолог, педагог, громадський діяч, доктор російської словесності (1908), член-кореспондент Петербурзької академії наук (1898), дійсний член Історичного товариства Нестора-літописця (1879) та Наукового товариства імені Шевченка (1903). У 1857—1860 роках навчався в Київській духовній академії, в 1860—1864 роках — на історико-філологічному факультеті Київського університету. У 1865—1868 роках викладав російську мову та словесність у Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії. Серед його учнів був майбутній письменник Григорій Мачтет. У лютому 1866 року в Кам’янці-Подільському в Павла Гнатовича народився син, якого на честь діда назвали Гнатом і який згодом завоював визнання як історик, архівіст і літературознавець. Помер Павло Житецький 18 березня 1911 року в Києві.

1879 рік. У місті Васильків (нині Київської області) народився Петро Павлович Білон — протоієрей, православний церковний діяч. Навчався (з осені 1919 року) на богословському факультеті Кам’янець-Подільського державного українського університету. Під час визвольних змагань був начальником канцелярії повітряного флоту, далі — священиком у таборах інтернованого війська (від 1921 року), редактором журналу «Релігійно-науковий вісник». Від 1924 року мешкав у США. Автор творів «900-літні роковини хрещення Руси-України» (1938), «Правдива Церква» (1947), «Спогади» (Піттсбург, 1952), «Ukraіnіans and ther Church» та ін. Помер 7 серпня 1959 року в місті Піттсбург (США).

1904 рік. У Кам’янці-Подільському народився Василь Степанович Ніколаєв — фотограф. Його батько Степан Петрович, який на початку ХХ століття переїхав до Кам’янця-Подільського, а 1902 року купив будинок на Біланівці, прославився як один із фотолітописців міста над Смотричем. Син продовжив справу батька. Помер Василь Степанович 20 жовтня 1991 року. Через десять років, 28 жовтня 2001 року, в Кам’янці-Подільському було відкрито виставку «Фото з минулого», присвячену світлій пам’яті Степана та Василя Ніколаєвих.

1917 рік. У селі Насібаш (тепер Салаватського району Башкиртостану) в сім’ї сільських учителів народився (22 грудня 1916 року за старим стилем) Михайло Давидович Львов (насправді — Рафкат Давлетович Маліков) — російський поет. Закінчив 1941 року Літературний інститут імені Горького в Москві. В роки війни працював на військових будовах Уралу, пішов на фронт у складі Уральського добровольчого танкового корпусу. Брав участь у визволенні Кам’янеччини і Кам’янця-Подільського, відобразив події тих днів у віршах «Я жив», «Каменец-Подольский» (обидва — 1944), маленькій поемі «Дорога» (1944). Був секретарем правління Московської письменницької організації, заступником головного редактора журналу «Новый мир». Михайла Львова нагороджено орденами Вітчизняної війни другого ступеня, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «Знак Пошани». Заслужений працівник культури Татарської АРСР, Казахської РСР і Польської Народної Республіки. Помер 25 січня 1988 року в Москві.

1925 рік. У Кам’янці-Подільському в сім’ї робітника народився Володимир Галімович Заріпов — кавалер трьох орденів Слави. Виховувався в дитячому будинку. Закінчив дев’ять класів. У Червоній армії перебував від листопада 1942 року, з грудня того ж року брав участь у боях. 1945 року демобілізувався. Жив у Кам’янці-Подільському. 1969 року закінчив педагогічний інститут. Працював адміністратором у кінотеатрі «Дружба». Нагороджено орденом Вітчизняної війни першого ступеня, медалями. Брав участь у Параді Перемоги 1995 року в Москві. Помер 7 серпня 1999 року в Кам’янці-Подільському.

1947 рік. У селі Дерев’яне (нині Кам’янець-Подільського району Хмельницької області) народився Володимир Іванович Комарніцький (Комарницький) — директор селянського фермерського господарства «Колос-Агро» села Оринин Кам’янець-Подільського району. Закінчив 1977 року Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут (нині Подільський державний аграрно-технічний університет), за фахом — учений агроном. Від січня 1981 року працював головою правління колгоспу «Прапор комунізму», а потім селянської спілки «Колос» села Оринин. 29 травня 1997 року  призначено заступником голови Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації, але в грудні 1998 року Володимир Іванович повернувся на попередню посаду.


1956 рік. В Іркутській області Росії народився Іван Михайлович Микуляк — директор приватного підприємства «Мі-Катех», депутат Кам’янець-Подільської міської ради сьомого скликання (обрано 2015 року від Всеукраїнського об’єднання «Свобода»). Закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут (нині Подільський державний аграрно-технічний університет), за фахом — інженер-механік. Згодом закінчив ще й економічний факультет Чернівецького університету. Працював у Кам’янці-Подільському на заводі «Електроприлад» учнем слюсаря, майстром, заступником директора з виробництва. 2003 року заснував приватне підприємство «Мі-Катех».

1962 рік. У селі Параївка Кам’янець-Подільського району Хмельницької області народився Володимир Анатолійович Федорчук — доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри інформатики Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. У червні 2011 року захистив докторську дисертацію «Методи і засоби математичного моделювання динамічних процесів в електромеханічних системах на основі структурно-алгоритмічного підходу».


Володимир Анатолійович Федорчук

 

Цього дня відійшли у вічність:

1885 рік. У Давосі (Швейцарія) помер від сухот, проживши всього 29 років, Йосип Йосипович Котек — скрипаль, учень і друг композитора Петра Ілліча Чайковського. Народився 25 жовтня (6 листопада за новим стилем) 1855 року в Кам’янці-Подільському в сім’ї вчителя музики. Походив із чеських дворян. Сьогодні до цієї родини належать, зокрема, внуки рідного брата Йосипа Йосиповича Котека — український живописець Ігор Павлович Чамата і український шевченкознавець Ніна Павлівна Чамата. Спочатку майбутній скрипаль закінчив музичну школу при Київському відділенні Російського музичного товариства (нині Київське державне вище музичне училище імені Рейнгольда Глієра). Далі, у 1871—1876 роках, навчався в Московській консерваторії по класу скрипки спочатку в професора Фердінанда Лауба, потім у професора Івана Гржималі, а також по класу вільної композиції в професора Петра Чайковського. Закінчив консерваторію з дипломом і медаллю. Удосконалював майстерність у Берліні в німецького скрипаля та композитора угорського походження Йозефа Йоахіма. Там на конкурсі скрипалів здобув премію в 3000 марок. Від 1882 року викладав гру на скрипці у королівській вищій школі музики в Берліні. Йосип Котек виступав із концертами в Берліні, Дрездені, Лейпцигу, а також у Санкт-Петербурзі, Москві та інших містах Російської імперії і скрізь мав великий успіх. Чайковський присвятив Котеку «Вальс-скерцо» для скрипки з оркестром, а також радився з ним при написанні концерту для скрипки з оркестром. Тогочасне приватне листування Чайковського свідчить, що він був закоханий у Котека. Проте немає жодних доказів, що скрипаль відповів взаємністю на почуття композитора. 1884 року здоров’я Котека, хворого на туберкульоз, погіршилося. У листопада 1884 року важкохворого скрипаля, що перебував у Давосі, відвідав Петро Чайковський.

Йосип Котек (зліва) та Петро Чайковський. Москва, початок 1877 року

1999 рік. У Харкові помер Аполлон Максимович Білоус — український кріобіолог, доктор медичних наук (1969), професор (1970), член-кореспондент Національної академії наук України (1988), лауреат премій імені Олександра Богомольця (1980) та імені Олександра Палладіна (1990) АН УРСР, Державної премії України в галузі науки та техніки (1992). Народився 27 січня 1929 року в Кам’янці-Подільському на Польських фільварках (вулиця Зіньковецька). Батько — бухгалтер (1939 року репресовано), мати — домогосподарка. Закінчив семирічку, 1949 року з відзнакою Кам’янець-Подільське медичне училище, 1955 року — Київський медичний інститут. Детальніше про вченого в статті «Аполлон із Кам’янця-Подільського».

Конференція під егідою ЮНЕСКО з питань кріобіології та кріомедицини. Аполлон Білоус другий зліва

2008 рік. У Кам’янці-Подільському помер Михайло Іванович Юрченко — Герой Радянського Союзу (звання надано 29 червня 1945 року), кавалер двох орденів Слави. Народився 5 грудня 1922 року в селі Волошинівка (тепер Баришівського району Київської області). Від 1947 року жив у Кам’янці-Подільському. 7 травня 2008 року на будинку, де мешкав Юрченко (вулиця Ісайї Кам’янчанина, 4), встановлено меморіальну дошку.


© Олег Будзей


Дивіться також:

Категорія: Кам'янецький календар | Додав: OlegB (03.01.2015) | Автор: Олег Будзей
Переглядів: 1009 | Коментарі: 14 | Теги: Білон, Житецький, кам'янецький календар, Заріпов, Ніколаєв, Білоус, 4 січня, Маліков, Бажан, львов | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 14
0
1 KamPod   (04.01.2015 01:48) [Материал]
Дуже цікава історія постала з переписки 2-4 січня 1922 року. Виходить Ленін власноручно долучився до сприяння створення у нашому місті робітничого факультету. Хм..

0
2 KamPod   (04.01.2015 02:34) [Материал]
Переглядав якраз зклеєну брошурочку з листків "Подолянина" - "Вся Кам'янеччина" де висвітлюється історія Кам'янець-Поділського району і запримітив дату 4 січня 1965 року, думав доповню але тут уже є. Класна робота  cool

0
3 KamPod   (04.01.2015 02:37) [Материал]
З приводу будівництав кінотеатру "Юність" яке розпочалось у цей день 1972року, то моя мама, яка як раз тоді приїхала до міста навчатись у медичному училищі, мені розповідала, що кінотеатр мав називатись "Сиріус",  а назва "Юність" з'явилась уже перед відкриттям. Багато хто і не очікував

0
4 KamPod   (04.01.2015 02:39) [Материал]
Ахахаххх. Лист 1992 року до Кравчука потішив. Не чув раніше про таке clap .
До речі це вже третій лист у сьогоднішньому дні. Видно 4 січня дає натхнення братись за перо  evrika

0
5 RD   (04.01.2015 10:21) [Материал]
Юність ще й зараз будується, великий зал перебудовують, прорізали вікна...

0
6 KamPod   (04.01.2015 19:50) [Материал]
Зацікавив мене ось цей поет народжений 4 січня:

Цитата
1917 рік. У селі Насібаш (тепер Салаватського району Башкиртостану) в сім’ї сільських учителів народився (22 грудня 1916 року за старим стилемМихайло Давидович Львов (насправді — Рафкат Давлетович Маліков) — російський поет. Закінчив 1941 року Літературний інститут імені Горького в Москві. В роки війни працював на військових будовах Уралу, пішов на фронт у складі Уральського добровольчого танкового корпусу. Брав участь у визволенні Кам’янеччини і Кам’янця-Подільського, відобразив події тих днів у віршах «Я жив», «Каменец-Подольский» (обидва — 1944), маленькій поемі «Дорога» (1944). Був секретарем правління Московської письменницької організації, заступником головного редактора журналу «Новый мир». Михайла Львова нагороджено орденами Вітчизняної війни другого ступеня, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «Знак Пошани». Заслужений працівник культури Татарської АРСР, Казахської РСР і Польської Народної Республіки. Помер 25 січня 1988 року в Москві.

Передусім зацікавив тим, що в його арсеналі є вірш "Каменец-Подольский" написаний в часи визволення Кам'янця від німецько-фашистських загарбників. Довго проводив пошуки, але так і не знайшов його в інтернеті. З наведеного у башкиртостанській Вікіпедії (навіть не знав що така є, та й гугл перегладач такого не перекладає) в статті про поета зустрічається згадака про "Дорогу" (1944) і все.


Є ще правда зображення книжок з творами поета, зокрема от


У них мабуть точно є і купити такі на інтернет аукціонах можна за 30 грн (не нові звісно), але ж не буду їх купувати зарди одного-двох віршів :).


З доступного в інтернеті знайшов вірш про сусідній нам Скалат (так розумію той що в Тернопільскій області)

Цитата
У входа в Скалат
А.Б. Лозовскому.

Полковник,
помните Скалат,
Где «тигр»
с обугленною кожей
И танк уральский,
в пепле тоже,
Лоб в лоб уткнулись и стоят?
Полковник,
помните,
по трактам
Тогда и нас водил сквозь смерть
Такой же танковый характер -
Или прорваться,
иль сгореть.1944 год.

а ось цей вірш мабуть найбільш популярний у М.Д.Львова
Цитата
* * *
Чтоб стать мужчиной — мало им родиться,
Как стать железом — мало быть рудой.
Ты должен переплавиться. Разбиться.
И, как руда, пожертвовать собой.
Как трудно в сапогах шагать в июле.
Но ты — солдат и все сумей принять:
От поцелуя женского до пули,
И научись в бою не отступать.
Готовность к смерти — тоже ведь оружье,
И ты его однажды примени...
Мужчины умирают, если нужно,
И потому живут в веках они.

1943


Цікавий матеріал є на цьому ресурсі http://www.staroeradio.ru/audio/7657
Тут є фронтові фото М.Д.Львова, а також в лівому верхному кутку є програвач, запустивши який можна послухати вірші поета у авторському!!! виконанні.

Фото звідси, яким найчастіше ілюструють матеріал про нього.


Ось тут, є дві пісні на слова М.Львова. Одну з них виконує Й.Кобзон


Ну і на останок, ось цей буклетик в pdf-форматі присвячений 70-річчю Уральському танковому корпусу. Там є і про Львова, і про інших уральців, і є карта руху корпусу з позначенням Кам'янця-Подільського

0
7 OlegB   (04.01.2015 20:45) [Материал]
КАМЕНЕЦ-ПОДОЛЬСКИЙ 

Старинный город над Подолом, 
Зелёно-сизый по утрам, 
Не ты ли камнем лёг тяжёлым 
И запечатал путь врагам?! 

 Из «тигров» немец бил по скалам, — 
Разрыва гул на берегу 
Скала скале передавала 
И увеличивала гул.  

Но в загородные деревни 
Сквозь дым разрывов и пальбу 
Смотрел танкист из башни древней 
И корректировал стрельбу.  

Шли в контратаках дни за днями, 
И если день нелёгким был, 
То о твои седые камни 
Танкист характер свой точил.

0
9 KamPod   (04.01.2015 20:59) [Материал]
Оу... нарешті знайшовся... Дуже дякую bear
________________

В вірші мало ідентифікаторів, по яким впізнають наше місто зараз, щоправда каміння тут досить: і "камнем лёг тяжелым", і "из "тигров" немец бил по скалам", і "скала скале передавала и увеличивала гул", і "о твои седые камни танкист характер свой точил".

Цікава деталь ведення бою, коли танкіст коректував стрільбу "из башни древней". Спеціалісти мабуть могли б підказати що це за коректування і як воно здійснюється, але маєм згадку таку.
________________

З огляду на цей і інші вірші воєнного часу стає зрозумілим чому його автора називають ""летописцем" танкового корпуса", а ще "товарищи по оружию называли его стихи "танковыми стихами", а его самого "поэтом танкистов"".

0
10 OlegB   (04.01.2015 21:03) [Материал]
Знайшовся і вірш "Я жив"

0
8 OlegB   (04.01.2015 20:58) [Материал]
Я ЖИВ 
Я жив. Передайте друзьям, что я жив, 
Что первая пуля меня не задела, 
А пуля вторая убить не сумела, 
И слух, что я умер, неточен и лжив;  

Что вижу я листья в окне медсанбата, 
Что к осени, может, приеду в Москву, 
Когда листопад убирают лопатой 
И дети фуражками ловят листву;  

Что шёл я с уральцами к городу с боем 
Как на остриё — по кинжалу огня, 
А город, встающий за Смотрич-рекою, 
На десять столетий был старше меня;  

И был он под солнцем над скалами чуден, 
Старинным рисунком вдали он вставал, 
И к городу шли мы - и путь наш был труден, 
А город, как древняя родина, звал.  

...А роту снаряды осыпали вражьи, 
И мог умереть я, но я не хотел, 
А раз не хотим мы, то кто нам прикажет, -
И мы проскочили сквозь плотный обстрел.  

Я жив. И убить меня трудно, как видно, 
И долго ещё собираюсь прожить. 
Доныне не умер, и было б обидно 
У самой победы оружье сложить.  

Но если придёт «похоронная» вдруг, — 
Считайте, что писарь напутал, не верьте, 
Считайте, что всё-таки выйдет из смерти 
И, значит, опять будет драться ваш друг.  

И в этом-то, может быть, наше спасенье, 
Что крепкую хватку нам дали года, 
Что вынес я с детства ещё убежденье, 
Что мы в эту жизнь пришли навсегда.

0
12 KamPod   (04.01.2015 21:23) [Материал]
Вау. Гарний опис міста:

"А город, встающий за Смотрич-рекою,  
На десять столетий был старше меня;   

И был он под солнцем над скалами чуден,  
Старинным рисунком вдали он вставал,  
И к городу шли мы - и путь наш был труден,  
А город, как древняя родина, звал.
"

0
11 OlegB   (04.01.2015 21:20) [Материал]
Про свої фронтовi шляхи Михайло Львов розповiв у маленькiй поемi «Дороги» (1944 рік). Там є побiжна згадка про Оринин, про Довжок, «где смерть нас сразу группами искала, в любое время, в ливень и в снежок». I цiла строфа, присвячена Кам'янцю-Подiльському:

У переправы очередь, заторы.
Вот город-крепость. Весь седой, как снег.
Бойницы, как глазницы, из которых
Глядит на нас какой-то давний век.

0
13 KamPod   (04.01.2015 21:27) [Материал]
Ну ось і повна картинка про поета і відблиск нашого міста у його творах. Добре, що в ті не прості часи не відпадало бажання творити - зараз цікаво почути як бачили місто наші визволителі.

0
14 KamPod   (02.01.2016 22:17) [Материал]
Довідник дослідників Поділля (1993) підказав дати:

1837р. - згадана тут дата народження Павла гнатовича Житецького - Про діяльність сказано: "У науковій спадщині Ж. належно відображено особливості формування літ. мови і мови діалектів, нар. фольклору Поділля."

1862р. - у Львові помер Денис Іванович Зубрицький - "укр. історик, археограф, етнограф, чл.-кор. Петерб. АН (з 1855)". Про нього сказано: "Виступав проти твердження польсько-шляхет. історіографії, що нібито Сх. Галичина, Зх. Поділля і Волинь є одвічно польськими землями. Один з перших на Зах. Україні розпочав збирати і публікувати укр. фольклор (народні пісні)."

Имя *:
Email:
Код *:
Категорії розділу
Кам'янецький календар [366]
Села від А до Я [1]
Історія [54]
Культура [38]
Персоналії [86]
Релігія [11]
Суспільство [21]
Різне [23]
Пошук
Свіжина
Дуже цікаво розповідає про вулицю Зантус

Доброго дня,
хто може показати на

Скажите пожайлуста а где хранится виньет


да... мне бы такая штуенция не помешала


Пошук
Статистика
Rated by ORS3
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2024Створити безкоштовний сайт на uCoz