Напевно зима, чи точніше її передвісники сніг і вітер, виявились шпигунами і, довідавшись про наші плани мандрувати однією із крайніх вулиць (Вали) та ще й спуском над каньйоном (Фурлейський), вирішили провести нам екстрім випробування. З самого ранку замело снігом так, ніби то провокуючи нас і закликаючи: «Не виходьте з дому, краще теплий чай сьорбати та сидіти за комп’ютером». Не на тих натрапили, ми не з лякливих, мандрувати вулицями набагато цікавіше чим мандрувати інтернетом! Отож зібравшись, тепленько одягнувшись (хоча як в’явилось потрібно було іще тепліше одягатись) і таки сьорбнувши на доріжку теплого чаю/кави, вирушили у мандри.

Проект "Мандруємо вулицями" на четверту зустріч зпаланував мандрівку досить цікавою і своєрідною ділянкою міста, яка уже поступово формується як "єврейська дільниця" Старого міста. Ця дільниця охоплює ділянку поблизу Гончарської башти і спуск до річки, який колись називався Фурлейським спуском. Ще одна вулиця з планів на цей день - вулиця Вали з її трьома баштами, які колись формували лінію східних укріплень міста. Отож мало бути цікаво, а як все було у розповіді далі.

Вірменську вулицю називають однією з найдавніших вулиць Старого міста. Вона є неодмінною складовою так званих вірменських кварталів і від самого свого початку дивує насиченністю архітектурних цікавинок. Але не лише з районом розселення вірмен співзвучна назва вулиці. Олег Будзей у своїй книзі про вулиці міста називає її "улюбленою донькою майдану Вірменський ринок", адже, як продовжує Олег Васильович, цей майдан "має аж сім вулиць (Іоанно-Предтеченську, П'ятницьку, Домініканську, Старобульварну, Замкову, Шпитальну, Вірменську) та один провулок (Комендантський), які променями навсібіч відходять від майдану, але з цієї чудової вісімки тільки Вірменській вулиці дісталося славне батькове ім'я. І так було майже завжди"[1].

Вулиця Госпітальна - одна з складових тієї частини Старого міста, яку звикли називати Вірменськими кварталами. Крім того, як зазначає О.Будзей у своїй книзі про вулиці міста, це найдовша вулиця вірменських кварталів. Тут же читаємо: "Починається вона на вірменському ринку між кафе "Мрія Козака" (№2) і садибою колишньої консисторії (№4). А закінчується, зробивши три крутих повороти на Руській вулиці"[1].

В передчуття мандрівки по вулиці Довгій розпочала пошуки про тих, хто мешкав у її будиночках, адже історія має таку особливість, що досить рідко звертається увага на особистостей, більше інформації є про події чи про те,  під що облаштовувався той чи інший будиночок. І знайшла декілька цікавостей, але про це згодом.

Перша публікація для проекту "Мандруємо вулицями" присвячена об'єктам, які знаходяться на вул. Довгій

Починаючи писати про подорож в краї Миньковецької держави, стало зрозуміло, що об'єкти, які входили до найкращої, весняної резиденції Ігнація Мархоцького заслуговують окремої уваги, так як у загальному контексті подорожі будуть перетягувати на себе основну масу матеріалу. Тому робимо окрему публікацію присвячену саме архітектурній спадщині Отрокова. А поштовх до цього і певну систематизацію, дав інформаціїний куточок - вісім аркушів у файлах на дверях входу у панський палац.

Якщо раніше про І.Мархоцького і його Миньковецьку державу ніхто не чув, то зараз, після популяризації у маси під фестивалі і, мабуть, багато в чому завдяки їм, про Миньковецьку державу і фестиваль в одному з її сіл - Отрокові уже багато написано і відзнято відео. Однак наш сайт дорога в ті краї привела ще й по іншій причині, адже там досить багато пам'яток археології і там нас чекала людина, яка погодилась нам про те все розповісти і показати. Цей добродій - Сергій Лисюк, він і був нашим гідом.

Отож стартувавши від автовокзалу автобусом на Київ що йде через Миньківці (квиток до Миньківців у серпні 2014 коштував 17грн. 25коп.) ми відправились попри світ фестивального у світ минулого.

Коли ми збирались їхати до обласного центру, у багатьох наших знайомих виникало питання: а що там цікавого?

Але з будь-якої мандрівки можна привезти щось корисне, чомусь навчитись, щось запозичити. Як писав класик, «і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

Почнемо з простого. А що може бути простіше лавки?

Хмельницький очима кам'янчан. Ч.1.
Хмельницький очима кам'янчан. Ч.2.
Хмельницький очима кам'янчан. Ч.3.
Для зручності орієнтування за описами приводимо схему нашого маршруту у вигляді інтерактивної карти з можливістю збільшення, пересування, перегляду у режимі супутника, тощо. Сам шлях прокладено лінією червоного, синього і зеленого кольору для описаного у частинах 1, 2 і 3 відповідно.