Проект "Мандруємо вулицями" на четверту зустріч зпаланував мандрівку досить цікавою і своєрідною ділянкою міста, яка уже поступово формується як "єврейська дільниця" Старого міста. Ця дільниця охоплює ділянку поблизу Гончарської башти і спуск до річки, який колись називався Фурлейським спуском. Ще одна вулиця з планів на цей день - вулиця Вали з її трьома баштами, які колись формували лінію східних укріплень міста. Отож мало бути цікаво, а як все було у розповіді далі.
Погода внесла деякі корективи в плани учасників проекту. Мокрий сніг, який заліпив з самого ранку і вкрив усі дороги і стежки ставив під загрозу взагалі проходження запланованих вулиць, адже вони не дуже пристосовані для прогулянок в мокрих умовах: Фурлейський спуск сам по собі як спуск не дуже приємний коли слизько, а вул.Вали з її бездоріжжям взагалі перетворюється на цілину, на якій самим доводиться протоптувати шлях по старих стежках (на переважній більшості ділянки вулиця немає покриття ).
 
Кругом мокрота і видимість не та - та нам туда
Отож в призначеному місці перед Новопланівським мостом зустрілись Олег Будзей, Володимир Кроль, Галина Комарніцька, Руслан Добровольський і Сергій Єрмаков. Дзвінок до Галини Осетрової вніс уже перші корективи - розпочати мандрівку було вирішено з конференц-зали НІАЗ, де передбачалось розглянути теоретичні аспекти подорожі.
ОБГОВОРЕННЯ У НІАЗІ
У НІАЗі нас чекала зустріч з Галиною Осетровою, також там вже до нас долучився Дмитро Бойко, отож самі стійкі і постійні учасники були в зборі. Зустріч бесіда відбулась в конференц залі, де саме в цей час експонується виставка старовинних видів Кременця.
 
Галина Олександрівна поділилась своїми знахідками та відповіла на запитання, яких накопичилось чимало:
Єврейський дім культури. Виявляється, що із єврейських будівель не лише синагога існувала у місті. Багато інформації Галина Осетрова розповіла про єврейський дім (дивіться публікацію ТУТ), що був осередком культури євреїв у 1930-х, мав при собі драматичні гуртки і бібліотеки.
Єврейська дільниця. Доконаний факт, що в кінці Фурлейського спуску була єврейська лазня - у НІАЗі є навіть креслення тієї будівлі. Таким чином є підстави говорити, що існувала справжня єврейська дільниця міста
Юнаки-грабарі. Особисто для мене цікавим став факт присутності при єврейській синагозі школи юнаків-грабарів (гробокопателей) - дивний і як на мене незвичний факт, який відкрила у своєму запитанні Галина Комарніцька. Одразу думки виникають про те, що для євреїв саме приготування могили - це справжній культ, якому потрібно вчитись.
Єврейські громади і будинки молитви. Були і ще запитання і відркились факти, що в місті була не одна синагога, а мінімум дві, та ще й кілька десятків молитовних будинків, а єврейських релігійних громад було аж 32.
Суд талмудистів і франкістів. Цікаві факти також відкрились і при обговоренні справи талмудистів і франкістів. От цитата, яка послужила підгрунтям для питань: "в 1757 р. у стінах кафедрального костьолу відбувся диспут між талмудистами і франкистами свідчить про те, що місто відігравало значну роль у релігійному житті єврейських громад Поділля". Галина Олександрівна відкрила нові обставини цієї події, зокрема, що дійсно така справа була і в ній фігурували франкісти - представники релігійної течії, які, на відміну від талмудистів, приймали зокрема, вчення що Ісус - це месія (іудеї до цих пір чекають месію і рахують роки від створення світу, а не від народження Христа - С.Є.), і признавала Трійцю (по тій же причині іудеї не визнають, що Ісус - це Бог-син, іпостась Бога-творця, а відповідно і Св.Трійці (Отець-Син-Святий дух) вони не визнають - С.Є.). У справі, яку франкісти порушили проти талмудистів і яку судив католицький біскуп, звісно ж в таких умовах франкісти мали прихильність католиків. Справа була серйозною і безумовно талмудисти були запрошені найкращі для відстоювання інтересів традиційного іудаїзму, але католики, які безумовно були на процесі і висловлюваннями і своєю поведінкою ставали на бік франкістів в результаті чого вони і перемогли. До речі процес відбувався в стінах не самого кафедрального костелу, а в будинку біскупа - теж цікавий факт доповнюючий загальну цитату. Як наслідок поразки талмудистів було зібрано понад 1000 талмудів зі всього Поділля і спалено. От така історія постала перед нами зі слів Галини Осетрової.
На жаль обмеження в часі не дало можливості в повній мірі обговорити всі питання, що хвилювали, але нас крім теорії чекала ще практика - пройтись вулицями і подивитись на все це на власні очі
ГОНЧАРСЬКА БАШТА І СИНАГОГА
Незважаючи на погодні умови, про які писалось раніше, було вирішено здійснити хоча б частину задуманого, тож першим ділом нас чекала Гончарська башта і будівля колишньої ремісничої синагоги поряд, в якій зараз розмістився ресторан.
Гончарська башта - головна башта східної лінії укріплень Кам'янця і вона цікава тим, що її проект приписують якимось боком причетним до Альбрехта Дюрера, який жив наприкінці 15 - початку 16 століттях. У свій час він видав рекомендації по спорудженні фортифікаційних споруд, які містили революційні для того періоду ідеї. Безпосередньо біля башти, яка побудована, як вважається у другій половині 16ст., саме в той час як ідеї Дюррера дійшли до наших країв, було оглянуто зріз верхньої частини башти, звернули увагу на камінну трубу, фланкуючі бійниці - якщо знати куди дивитись то башта відкриває багато цікавого.
Синагога мабуть теж могла б відкрити цікаве для нас, але крім сучасного декору і переробленого даху в виді зубців-амбразур зараз важко побачити. Ще в НІАЗі ми звернули увагу на те, що в єврейській практиці спорудженні синагог Арон-кадеш (на мою думку можна провести аналогію з головним вівтарем в церкві - С.Є.) повинен бути розташований з боку стіни, яка дивиться на Єрусалим, але як розповідав Сергій Єрмаков ;) умовна лінія що проходить через нашу синагогу і храм в Єрусалимі проходить приблизно по діагоналі сучасної споруди ресторану з північного заходу на південний-схід (відстань, до речі, Яндекс-мапи видали трохи більше 2000км по прямій). Та й вхід по ідеї мав би бути з протилежного (північного) боку, що якось не дуже скидається на істину, особливо якщо зважити на рельєф.
В саму колишню синагогу ми не потрапили. Працівники ресторану чемно пояснили нам, що в них замовлено зал і вхід заборонено ). Хоча вони цікавились до якого часу ця будівля правила за синагогу. Тоді ми точно не могли відповісти, зараз, мабуть з врахуванням даних згаданої публікації Г.Осетрової можна мабуть сказати досить точно. От цитата: "В 1932-35гг. в Каменце-Подольском, как и во всей стране, закрывали церкви, синагоги, молитвенные дома, национальные школы, клубы и т.д. Часто освобожденные помещения использовались под склады зернохранилища. Дом еврейской культуры вначале только временно был использован для ссыпки зерна. В 1935г. он был окончательно закрыт."
ВАЛИ - ВУЛИЦЯ ДЛЯ ФАНТАЗЕРІВ
Одразу за колишньою синагогою дорога роздвоюється: Фурлейський спуск продовжує свій шлях до річки. Десь там нижче був і будинок культури і лазня і інші будівлі євреїв. А ще цим спуском піднімалась лінія першої в Кам'янці електростанції, яка давала постійний струм і через не високу ефективність пропрацювала не так довго. Але цю ділянку ми вирішили не йти, а лише пізніше сфотографували місцину де спуск добігає вул.Руської і де була згадана лазня.
А от вулицею Вали ми таки пішли, хоча і довелось побути першопроходцями торуючи собі шлях через суцільно встелену мокрим снігом ділянку. Вулиця взагалі то цікава, навіть незважаючи на те, що тут із визначних місць лише три башти, одну з яких, Гончарську ми вже побачили. А цікава вона тим, що вона колись була досить сильно фортифікована. З східного боку, якщо вірити карті О.Пламеницької, розміщеній у її відомій праці "Фортеця Кам'янець" (2013), між баштами були мури, з підземним переходом між ними, а з заходувулиці по її руху над нею нависало аж три батареї - св.Георгія, св.Іоанна та св.Миколи. Отож, якщо мати гарну фантазію, то і зараз можна уявити собі цей цікавий куточок старого міста в усій його оборонній красі
ФОТОЗВІТ ПРО НАШУ ДОРОГУ ВАЛАМИ
 
Перші кроки у прокладанні маршруту в прямому сенсі цього слова зробив В.Кроль. Далі рядочком по проторованій стежині. Поряд мур городу викладений з каміння - і звідки воно цікаво :) Розгадка близько
Піднявши очі бачимо підвищення. Тут, де ця новобудова височить з Нью-Довгої аля Котеджної, судячи по старим планам була батарея св.Георгія
Одинокий будиночок з червоної цегли і город обнесений камяним муром - це адреса вул.Вали, 2. Екстремальненько.
Зверху видно дитячий садок (Довга, 3), тут теж колись була батарея - св.Іоанна. Зараз про батарею крім підвищення нічого не нагадує. Мабуть не заморачувались де брати матеріал для будівництва будівель поряд
Різницька башта як пишуть джерела на відстані 370м. За принципами А.Дюррера при прямих стінах башта ставиться на них на відстані прямого пострілу. Думаємо чи може бути так?..
 
Обстежуємо башту Різницьку. Тут мало збереглось, однак якщо знати куди дивитись, то є багато цікавого - перше це бійниці двох типів - з щоками, що розширюються лише до середини і в обидва боки, друге - гнізда під грубезні балки другого ярусу, третє - це скіс верхівки башти на зразок Гончарської і т.п.
Це підпірні мури садиби цивільного губернатора що за адресою Довга 15. Солідно виглядають
 
А от і Кравецька. Тут працював (або й працює) цех ковалів Кліщів, але під час нашого візиту ознак діяльності людини в середині почуто не було.
Непогано відреставровано башту, навіть не скажеш, що їй кілька десятків років
 
Від башти внизу відкривається чудова панорама на греблю. Десь там були ставші вже відомими сади Вітте. А з іншого боку - в горі відкривається вид на тераси і будинок камянецьких художників - Довга 19
 
Знайомий будиночок з аркоподібним мостиком з мандрівки №1 - це Довга 25, хоча до нашої вулиці він набагато ближчий ніж до тої якої приписаний. Класицистичний декор і з тильного боку
За ним одразу підвищення - це колись була батарея св.Миколи, якої як і двох попередніх вже немає. Зараз це виглядає як тераса з кам'яним підпірним муром. Походження каміння мабуть неможливо зрозуміти ;))
Далі знову житловий район - справжній мінішматочок шанхайських трущоб - ось це чотири(!!!) адміністративні адреси приписані до вул.Вали: 4, 4а, 4б і 6.
А це те саме тільки з іншого боку
Останній будино вулиці - Вали, 8
Д.Бойко з ідеєю реєстрів громадських туалетів проводить інвентаризацію :)
 
А це вже ближче до виходу на вул.Госпітальну попри будинок №13. Вихід напроти Віттових казарм
Ось так завершилась прогулянка вул.Вали. Попри погано прохідні шляхи і погані погодні умови ми таки подолали цей й маршрут і поділились побаченим. на останок дві фотографії уже не з вул.Вали, а з інших місць по дорозі назад.
Коли ми Госпітальною блукали бачили як цей бетон на дорозі заливали і його не завжди вдавалось обминати автомобілям. Зараз же тут, як підмітив Р.Добровольський наша алея слави - перший відбиток стопи якоїсь кам'янецької легенди закарбовано
По дорозі додому - веселий фініш від Д.Бойка
Мандрували вулицями: Будзей Олег, Комарніцька Галина, Добровольський Руслан, Кроль Володимир, Бойко Дмитро та Єрмаков Сергій
Фото: Кроль Володимир, Єрмаков Сергій
Подяка фахівцям: Будзею Олегу Васильовичу та Осетровій Галині Олександрівні
Дивіться також: | 
2
, але з точки зору реалізованих планів поки що ця подорож найслабша вийшла. Якби було сухо, то і Фурлейський спуск мабуть би оглянули і башти краще б обійшли.
