Напевно зима, чи точніше її передвісники сніг і вітер, виявились шпигунами і, довідавшись про наші плани мандрувати однією із крайніх вулиць (Вали) та ще й спуском над каньйоном (Фурлейський), вирішили провести нам екстрім випробування. З самого ранку замело снігом так, ніби то провокуючи нас і закликаючи: «Не виходьте з дому, краще теплий чай сьорбати та сидіти за комп’ютером». Не на тих натрапили, ми не з лякливих, мандрувати вулицями набагато цікавіше чим мандрувати інтернетом! Отож зібравшись, тепленько одягнувшись (хоча як виявилось потрібно було іще тепліше одягатись) і таки сьорбнувши на доріжку теплого чаю/кави, вирушили у мандри.
Місце зустрічі, вже стало традиційним, перед Новопланівським мостом. Сніг ліпив не вщухаючи, додаючи пікантної таємничості усім довкола, адже мружили очі та намагались сховати обличчя від пронизуючих сніжинок, що виглядало збоку ніби ми маскуємось.
Дослідників-мандрівників цього разу не поменшало, підзбирувались по дорозі. Переконалась у тому, що у нашому місті є ті, кому цікава душа міста – її вулиці та як вона живе – її історія. І це не залежить від погодних умов, це залежить від прагнення познайомитись із Кам’янцем ближче. Знайомимось все ближче і ближче.)))
Першої із зупинок був НІАЗ та спілкування із науковим співробітником Галиною Осетровою. Галина Олександрівна розповіла про єврейські громади міста, їх традиції та архітектурні особливості. Адже саме частина Фурлейського спуску здавна була заселена єврейською общиною, тому особливо велику увагу приділили цьому аспекту. Говрили-балакали, час пройшов непомітно.
Далі помандрували. Цього разу змушена була раніше закінчити свою подорож, адже вирушала на мандри по іншим місцинам. Та незважаючи на це, вражень багато і встигла насолодитись емоціями знайомства із містом і відчути ще одну грань його колоритної душі.
Галина Комарніцька
Дивіться також: |