Мандрівки вулицями повернулись і розпочались феєрично. Мали нагоду познайомитись із Ференцом Лістом і Анною Хілковою.
Планувалось пройтися вулицею Успенська. Збори традиційно мали б відбутися біля Новопланівського моста, але «У домінікана» запросили на гостину і стрілись саме там. Гостей було чимало і серед них талановиті та оригінальні особистості.

Саме з цієї короткої мандрівки вул.Успенською і розпочались мандрівки вулицями у 2015 році. Після восьми мандрівок восени 2014р. прихильники поблукати не лише стандартними туристичними шляхами мали змогу заглянути й сюди. Але розпочалось все з літературно-музичного вечора.

Нещодавно мені і моїм колегам, випала нагода побувати в одному з найцікавіших і туристичної точки зору місті Польщі - у його давній столиці, місті Кракові. Хоча поїздка була службовою, проте часу було вдосталь і на культурну програму та ознайомлення з цим "Європейським Містом Культури 2000"* Місто, історичний міський комплекс якого внесено в перший Список світової культурної і природної спадщини ЮНЕСКО ще від 1978року. Крім того у цьому місті мешкають і працюють мої добрі товариші, які зробили мандрівку по Кракову справжньою феєричною подорожжю у світ минулого і світ легенд.

Міські кладовища, мимоволі чи заплановано, з часом стають носіями пам'яті і історії місцевості де вони знаходяться. В Кам'янці можна виділити два кладовища, на яких поховання уже не здійснюються більш як 30 років, але серед своїх поховань, вони несуть цілі історії, історії як людського життя так і життя людства. Далі мова піде про одне з цих двох кладовищ, те яке знаходиться у південній частині міста біля проспекту Грушевського і яке прийнято зараз називати Руськофільварецьким кладовищем.

Тринітарська… як же ж довго ми до неї йшли. І це не дивно, адже поруч із вулицею знаходиться Тринітарський костел (зараз церква Святого Йосафата, греко-католики), якому вона і завдячує своєю назвою і який двічі гостинно запрошував нас до себе. Чернечий орден тринітаріїв чи як їх називають редемптористів займався у ті далекі минулі роки цікавою, благородною та небезпечною справою – визволенням бранців. Напевно таким самим довгим був шлях братів-редемптористів у далекі краї, як і наш шлях до вулиці Тринітарської. Довго планувалось пройти нею і аж на третій раз таки здійснили задумане.

У першій частині уже було описано про початок нашої шостої мандрівки з проекту "Мандруємо вулицями". Але бажання якомога більше показати внутрішній світ будівлі, де зараз знаходиться дирекція НПП "Подільські товтри" призвела до того, що ліміт у 50 фотоілюстрацій на публікацію було вичерпано. Отож продовжуємо тут.

Нагадаю що ми мандруємо Суконкою - східною частиною Польського ринку і на черзі нас чекали не відновлені чи повоєнні пам'ятки на місці зруйнованих під час ВВв забудови, а справжні ветерани війни - будинки, які її пережили і є пам'ятками архітектури. А таких тут із понад десятка будинків колись залишилось лише три, за номерами будинків 8, 10 і 12.

Шоста мандрівка із проекту "Мандруємо вулицями" була запланована на ділянку, що навіть не є вулицею - це частина майдану Польський ринок, яку ще називають четвертою перією - "Суконкою". Тож логічно що забудова у цій ділянці лише з одного боку, а з боку безпосередньо майдану - сам майдан ). Походження назви цієї, східної частини прив'язують до польського звучання слова "сукня" і наче б то тут раніше був ряд магазинів серед яких і такі, де продавались сукні. Хоча на мою думку магазини для продажу суконь (лише суконь), не дуже поширене явище, адже цей товар продається зазвичай у звичайних магазинах одягу. Я б прив'язував назву до виробництва чи продажу вовняної матерії (сукно). Тоді все зв'язується досить гарно: і наявність ремісничих цехів у цій частині міста, і магазин чи цех по виробництву сукна якось більш реальніше як на мене. Хоча досить роздумів пора в дорогу.

П'яту мандрівку в рамках проекту "Мандруємо вулицями" було заплановано присвятити вулиці Тринітарській і, звісно ж, тут не міг залишитись осторонь і винуватець такої назви вулиці - Тринітарський костел, який зараз служить грекокатолицькою церквою св.Йосафата і місцем для проведення богослужінь монахів ордену редемптористів. З нього ми і почали, а от далі... Далі наші плани було скореговано, але від того наша мандрівка не те що не втратила, а скоріше навіть знайшла, адже для нас відкрились і такі місця, які рядовому перехожому навряд відкриваються. Але про все по черзі.

Кам’янець завжди вабив до себе, то пані Фортеця посміхнеться і позалицяється до перехожих (знає ж, що її краса неперевершена), то вулиця Довга заманить до себе і довгенько водитиме по бруківці або Фурлейський спуск міцною рукою схопить і поведе за собою екстрималів-дослідників по колоритних місцинах Старого міста, що вже й мовити про Шпитальну, у якої що не крок, то загадка (до цих пір шифрується між трьома назвами, схожими і одночасно не схожими) і то тут, то там хитро посміхається разом із Софією Потоцькою (Вітте, Глявоне).

Цього разу помандруємо вулицею Шпитальна чи як її ще називають ГоспітАльна чи ГОспітальна. Дуже схожа доля цієї вулиці із Софією Потоцькою, вона ж Софія Вітте і Софія Глявоне. Схожість не лише в тому, що вони величались по різному, а й в тому – що й дотепер вулиця і Софія мають свої таємниці: перша - приховує інформацію стосовно того де ж був вірменський шпиталь і чи взагалі він знаходився на її просторах, а друга – в чому секрет її звабливості, що змушував чоловіків палко кохати. Отож помандрували, можливо саме нам вдасться дізнатися про ці і інші таємниці.