Якщо раніше про І.Мархоцького і його Миньковецьку державу ніхто не чув, то зараз, після популяризації у маси під фестивалі і, мабуть, багато в чому завдяки їм, про Миньковецьку державу і фестиваль в одному з її сіл - Отрокові уже багато написано і відзнято відео. Однак наш сайт дорога в ті краї привела ще й по іншій причині, адже там досить багато пам'яток археології і там нас чекала людина, яка погодилась нам про те все розповісти і показати. Цей добродій - Сергій Лисюк, він і був нашим гідом.
Отож стартувавши від автовокзалу автобусом на Київ, що йде через Миньківці (квиток до Миньківців у серпні 2014 коштував 17грн. 25коп.) ми відправились попри світ фестивального у світ минулого.
Пішохідний старт нашої подорожі розпочався з с.Антонівка, на повороті на Отроків з позначкою 5км. Хоча нас запевняли, що "попутки вас обов'язково підберуть" ми вирішили почати свій рух в напрямку Отрокова. Хоча в цей день вечором і мав бути фестиваль, але жвавого руху не було. Третій автомобіль нас підібрав коли ми вже подолали 2/3 дороги і довіз до Отрокова, де нам на зустріч уже вийшов наш гід.
Уже саме просування вулицями Отрокова вказувало, що ця місцевість не зовсім звична для ока людини з Кам'янеччини. Майже скрізь хати, господарські будівлі, а часом і мури навколо подвір'їв тут муровані з каменю. Ніякої глини.
Такий камінь в отрокові використовується дуже часто
Сергій показував нам зразки уламків трипільської кераміки. Причому це лише на перший погляд звичайні черепки, уважне око розгледить там і характерні розписи трипільців трьома фарбами, і особливості використання тої чи іншої фарби на посуді, і відмінність посуду для приготування їжі від посуду для його зберігання і щоденного використання. І ще багато чого ховають у своїх затверділих тілах керамічні речі з сивої давнини.
ОТРОКІВ
Поснідавши смачним частуванням матері Сергія ми вирушили у нашу подорож.
Колись тут водоспадом падало чудове джерело, а зараз побудували водокачку. Хоча по трубі джерельна вода і зараз стікає
І ось перед очима виринає...
І чим ближче, тим крутіще
Двері входу в панський маєток слугували таким собі інформаційним щитом, на них було вивішено вісім аркушів у файлах. На кожному аркуші коротко розповідалось про один з об'єктів, які можна побачити поряд:
- Отроківська резиденція графа Ігнація Сцібор-Мархоцького
- Панський маєток
- Форум 18 ст.
- Тріумфальна арка 18 ст.
- Церква в Отрокові
- Церква у Притулівці
- Нижня Грота
- Верхня Грота
Шість з восьми об'єктів ми бачили під час цієї подорожі. Про це більш детально читайте у спеціальній публікації: "Отроківська резиденція графа Миньковецької держави".
Отож нас чекало багато цікавого і ми вже були тут.
Місце де готується основне дійство фестивалю "Отроків-2014" зліва - Форум, справа - панський маєток (по кліку перейдете на сторінку з панорамою, де зареєстровані користувачі зможуть подивитись її у хорошій якості)
Вигляд на панський маєток з боку Форуму (по кліку відкриється сторінка з фото)
Так виглядає Форум з дороги з боку панського маєтку (по кліку відкриється сторінка з фото)
Біля Форуму
За радянських часів Форум використовувався як вигул для худоби. А поряд тут і досі є тваринницькі приміщення. Збудовані, до речі, з використанням тесаного каменю. Напис у радянському стилі, але чомусь українською мовою
Ось цей льох з на перший погляд якоюсь вирізбленою абракадаброю видається як дуже давній, хоча частина тої абракадабри виявилась звичайним роком... причому не дуже пізнім
Тріумфальна арка
Цей пагорб у народі називають "Кемпа". Це було колись святим місцем, де у середині минулого століття ще стояла кам'яна баба. Згодом її повалили і почали зсипати сміття
Отроківська школа
Тракторний стан місцевого господарства. Десятки сучасних тракторів готові у роботу
Там, на протилежному боці, колись "Табор уходил в небо"
ДАВНІ ГОРОДИЩА
Це не просто галявина, це давньоруське городище
З одного боку городища такий собі кар'єр, де місцеві беруть вапнякові ресурси. На зрізі видно культурний шар. Білий вапняковий шар - не цінний, але його руйнування призводить до обсипання верхніх шарів. Трапляються і знахідки скіфських часів
Від ока Сергія не сховаються ні крем'яні сколи, ні шматки чорнолісської кераміки. А от я з Віталієм так і нічого там не знайшли
Ця місцевість зветься "Кринички", тут і зараз б'ють джерела
Ось ці цікаві дерева називають "уксусним деревом" їх плоди хоч і "лохматі" але мають кисленький присмак оцту
За розповідями ці плити з єврейськими написами попіднімала польська делегація
Ось ці чагарники приховують справжні скарби для археологів, правда уже частково пограбовані
Вірні сторожі - комарі судячи по наритим ямам не дуже справляються з жадобою людей. Нам теж трохи від них дісталось
Сліди діяльності чорних археологів - сотні ям з залишеними уламками трипільської !!! кераміки
Якщо бути уважним можна і з уламків скласти свій пазл, а можна і знайти щось більш-менш ціле, принаймні форма чітко вимальовується
Кам'яні плити з відшліфованим боком тут часто зустрічаються. Вони використовувались трипільцями для розтирання зерна іншим каменем - т.з. зернотерки
ТИМКІВ
От такі тесані криниці тут повсюди. У цій вода була ну дуже смачна. Важко пригадати коли ще таку пив. Принаймні після тривалого переходу вона була аж солодка
Церква с.Тимків обнесена кам'яним муром з тесаного каменю. Хрест над входом на подвір'я містить напис: "Відкрито церкву на Івана Богослова 1988р?" - цікаво що знову напис радянських часів написаний українською мовою.
У селі є великий магазин "ПРОМТОВАРИ", який зараз мало задіяний, тай навряд був колись задіяний на всю потужність. Було в селі і КІНО
Пам'ятники загиблим односельчанам і визволителям
Леніну ніс підправили, а самого не чіпали
Тимківський млин. Фоса хоч і містить воду, але то вже більше схоже на заболочений рів.
Обладнання ще не повністю пограбовано і досить наочно показує, як він працював
Млин закритий, але через віконце можна побачити і обладнання для розмолу на каменях, і вальцеві млини (фото зліва). А в додатковому приміщенні стоїть дробарка ДКУ-1 (фото справа). Видно її включали бо стіни поряд у рештках борошна
Цікаві геологічні породи. Тут у сланцях дуже багато фосфоритів. На фото видно півсферичну виямку, з якої вивалився один з них розмірами з велике яблуко з супермаркету. Червоні відклади, які видно поруч, коли раніше були проблеми з продовольством, висушували, щось там домішували і отримували сірники.
Навіть на звичайних хатах збереглись сліди трипілля. "Ось ці візерунки на кутку явно скопійовані з трипільських - розмірковує Сергій Лисюк - А ось таке, теж типове завершення льохів свідчить про знак якості від майстра. Три символи символізують три стихії, три небесних тіла: Сонце, Місяць і Землю, бо хороший льох має бути сухим, провітрюваним і холодним/теплим залежно від пори року".
ФЕСТИВАЛЬ
На нашому шляху ще були Нижня і Верхня Гроти, але про це, як уже зазначалось, більш детально читайте у спеціальній публікації: "Отроківська резиденція графа Миньковецької держави". Від них, піднявшись, потрапляємо на знайомий нам шлях до Форуму і панського маєтку. Саме там зараз готувалось дійство яке анонсувалось як фестиваль "Отроків-2014". Ходили чутки, що фестиваль мали взагалі відмінити у зв'язку з напруженням в країні, потім пішла інформація, що його програму урізали і присвятили збору допомоги для бійців АТО на сході України.
Сцена уже розгорнута, ведучий говорить слова про складне становище наших вояків АТО, на стіну транслюються зачатки лазерного шоу з проукраїнськими закликами.
Сонце заходить, люди потрошки збираються
Біля маєтку влаштували щось на зразок виставки майдану. Цікаво звідки взялась табличка з МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ?
Пригадуємо, що ще на початку нашої подорожі ідучи Отроковом зафотографували таке - підходить під загальну атмосферу. Можливо варто було пригнати і це диво техніки сюди
Мандрівка вдалась. І нашого хтознаєдешника В'ячеслава Семеновича (Leonsem777) зустріли. А ще в цей день був День Археолога.
Автомобілі потрохи звозили людей, а нам потрібно було йти - потрібно було встигнути на останній автобус на Кам'янець, що в 21.10 виїжджав з Нової Ушиці. Знову дорога до Антонівки. Сергій пішов з нами і ми спілкувались аж доки не сіли на автобус. А далі... дорога під враженням - не дорога. Не спам'ятались як були вдома
Текст і фото: Сергій Єрмаков
ПС. За матеріалами цієї ж подорожі читайте також публікацію: "Отроківська резиденція графа Миньковецької держави"
ПСС. Величезна подяка Сергію Лисюку за цілий день проведений з нами, за чудову екскурсію, яку навряд хтось крім нас повторював у якості туристичної траси, за цікаві розповіді, багато з яких не увійшли у публікацію, але відбились у наших головах і можливо колись стануть матеріалом для нових публікацій.
Дивіться також: |