ГОСПІТАЛЬНА, ГОСПІТАЛЬНА ЧИ ШПИТАЛЬНА?

Вулиця Госпітальна - одна з складових тієї частини Старого міста, яку звикли називати Вірменськими кварталами. Крім того, як зазначає О.Будзей у своїй книзі про вулиці міста, це найдовша вулиця вірменських кварталів. Тут же читаємо: "Починається вона на вірменському ринку між кафе "Мрія Козака" (№2) і садибою колишньої консисторії (№4). А закінчується, зробивши три крутих повороти на Руській вулиці"[1]. О.Прусевич при розповідаючи як можна потрапити на вулицю Довгу одним з трьох шляхів вказує через вулицю Госпітальну і додає "а на улицу Госпитальную - через Губернаторский переулок". А там, де він безпосередньо починає писати про вул.Госпітальну є такий шлях "Оставив здания пожарной охраны, входим на ул.Госпитальную на которой находится усадьба Дверницкой, ранее Коревицких". Зрозуміло, що тут мова йде не про сучасну будівлю пожежної охорони, так як в часи Прусевича там був палац губернатора. Остаточно вказувати звідки описує цей вхід на Госпітальну О.Прусевич поки що не будемо, однак вкажемо, що перед цим Прусевич описував Миколаївську вірменську церкву "в конце Николаевского переулка"[2]. А виходів на вул.Госпітальну є кілька і тут знову зацитуємо О.Будзея "По ходу руху Шпитальної вулиці на ній закінчуються Комендантський і Тісний провулки, вулиці Тринітарська та Вали".

Про назву вулиці, здавалось би нічого говорити, адже як пише О.Будзей "це одна з небагатьох вулиць Старого міста, яку жодного разу не перейменовували: і в часи царської Росії, і при радянській владі, і в незалежній Україні вона називалася і досі називається Госпітальною". Хоча сам Олег Васильович у своїх працях використовує назву Шпитальна. От що він пише у публікації в "Подолянині" присвяченій вулиці:

"Передусім, з'ясуємо: як правильно називати вулицю - Госпітальна чи Шпитальна? Якщо раніше без жодних варіантів писали тільки "Госпітальна", то тепер усе частіше натрапляємо (скажімо, в монографії Миколи Петрова чи в науково-популярному нарисі Ольги Пламеницької) на варіант "Шпитальна". Виявляється, до російського слова "госпиталь" українська мова має два відповідники - госпіталь і шпиталь. Якщо в давніх російсько-українських словниках на першому місці подавався варіант "госпіталь", а варіант "шпиталь" на другому, та ще й з ремаркою "застаріле слово", то сучасні словники (наприклад, російсько-український і українсько-російський словник Миколи ЗУБКОВА, виданий 2001 р. харківським видавництвом "Фоліо" у серії "Бібліотека державної мови") подають на першому місці відповідник "шпиталь" і тільки на другому - "госпіталь". Утім, ще 1970 р. тонкий знавець української мови Борис Антоненко-Давидович у книжці "Як ми говоримо" переконливо довів, що в українській мові за словом "шпиталь" є давня народна й літературна традиція. Отож, не відкидаючи для назви вулиці варіанту "Госпітальна" (його офіційно 11 вересня 1990 р. затвердила президія міськради), послуговуватимемося здебільшого варіантом "Шпитальна"[3].

На користь "шпитальної" і те як вулиця вживається у О.Прусевича - "Szpitalna" Щодо наголосу на перший чи на передостанній склад, то думаю тут розбіжності криються у російській і польській вимові. Російське "Госпитальная" читається з наголосом на "О", а от якби це слово читалось у польській транскрипції то наголос перебіг би на передостанній "А". Отож можна прийти до висновку, що історично вулицю варто було б називати Шпитальною, а враховуючи владну постанову, то слід вживати Госпітальна з наголосом на першому складі.

А от чому саме така назва, аргументів знайти не важко, адже в першу чергу з вулицею пов'язано перебування у місті лікарні вірмен, а також не слід скидати з рахунків і військовий шпиталь у який були переобладнані казарми у 19ст., принаймні саме з тим що "у казармах було розташовано військовий госпіталь, від якого і походять назви вулиці - Госпітальна і Лазаретна"[4]. Але про ці всі об'єкти далі.

Госпітальна 1

Пірнувши з площі Вірменський ринок у згадану в першому абзаці вуличку потрапляєш на шматок вулиці Госпітальної довжиною метрів 80, на якому немає жодного головного фасаду. Справа зараз йдуть будівельні роботи, зліва на цій ділянці спочатку торець будинку духовної консисторії, що приписана до Вірменського ринку, а потім і бічний фасад першого будинку

Будинок який починає відлік Госпітальної

Ще у 80-х про нього писав Є.Мазурик: "На одном углу улицы слева стоит двухэтажный дом под номером 1. Это небольшая постройка 15 x 15 метров. Под ним имеются глубокие каменные подвалы. Размеры окон 1,6x0,8 метра. В начале XX в. этот дом принадлежал Меламуду. Сейчас он капитально отремонтирован"[5].

Знаходимо інформацію про нього і у львівському путівнику 2005року: "Двоповерховий будинок №1, розташований на розі Госпітальної та провулку, який у 19 ст. часом називали Пожежним, був побудований у 19 ст. на давніх фундаментах. У кінці 19 ст. він належав Д.Юфі, потім Д.Біхдрікеру, які його значно перебудували. Будинок є типовою житловою спорудою 19ст"[4].

Згадка про Пожежний провулок, одразу викликає аналогію з словами О.Прусевича, наведеними у першому абзаці, про те що пройти на Госпітальну можна "оставив здание пожарной охраны". Читаючи цитату далі, потрапляємо до будинку 17 століття, а відомі факти перебування будинку для молитви у будинку №6 і співставивши факт назви цього шматка вулиці, можна припустити про те, що автор цих рядків 1915року мабуть просто не згадав перші будівлі Госпітальної. Можливо тому що будинок у той час був зовсім новим.

Госпітальна 2

По праву сторону вулиці на самому повороті з згаданого шматка вулиці, від Госпітальної на південний-захід відходить тупиковий відрог, на якому знаходиться два будинки і на заборі одного з яких є табличка №2. Інший в кінці тупика зараз по-новому поштукатурений і зовні зовсім не "дихає старовиною". Місцеві говорили, що він належить до садиби тринітарського костелу. Мабуть про цей будинок знаходимо у львівському путівнику: "напроти нього (будинку №1 - С.Є.), в глибині двору, знаходиться будинок по вул.Госпітальній, 2, побудований у 18 ст., причому основою для нього послужив кам'янйоборонний мур, який добре проглядається з боку вул.Тринітарської"[4].

Будинок в кінці тупика

Госпітальна 3

Будинок вірменського шпиталю 16-18ст.

інша назва - Будинок житловий. Будинок житловий (вірменська лікарня)

(за іншими датуваннями - 17-19ст.ст.

Пам'ятка архітектури національного значення
Охоронний номер 1656 (Пост. РМ УРСР від 06.09.79. №442)

Недалеко від початку вулиці з лівого боку є цікавий будинок з тунельним проходом у двір. Цікавий і туристично привабливий цей будинок ще й тому, що всередині двору є кам'яна башта. У реєстрі пам'яток архітектури цей будинок числиться як вірменський шпиталь, проте зараз усе більше науковців доводять що лікарня була в іншому місці, а от тут був звичайний вірменський житловий будинок.

О.Будзей при описі будинку посилається на історика подільської медицини Євгена Мазурика, згідно з викладками якого у цьому будинку розміщувався "кам'яний шпиталь для бідних, який складався з кількох споруд". От повна цитата за першоджерелом: "Рядом с этим домом имеется незастроенная площадка. Здесь в свое время стояло здание армянского госпиталя, разрушенное во время фашистской оккупации города. Рядом с площадкой находится двухэтажное здание (дом № 3) , построенное в 1614 г. и расположенное в виде буквы Г. Здесь также размещался армянский госпиталь. Длина дома по фасаду 27, ширина 10 метров. В доме имеются въездные ворота шириной около трех метров. Здание госпиталя претерпело изменение только изнутри. Большие госпитальные палаты впоследствии были разделены перегородками при устройстве жилых квартир. Некоторые дверные проемы замурованы. Здание стоит у подножия каменной башни, служившей по утверждению А. Прусевича, для целей канализации. Мы же полагаем, что башня, начиная с XIX в., служила резервуаром для сточных вод"[5].

Підтримуючи цю думку Г.Ківільша ще у газеті "Прапор жовтня" писала: "На Госпітальній вірмени побудували дві дерев'яні лікарні. Під час великої пожежі в 1604 році вони згоріли. В 1614 році відновили тільки одну. Вона збереглась до цього часу. Це будинок № 3 на Госпітальній" і далі "У плані будинок лікарні має вигляд літери "Г". Двір знаходиться ніби в середині цієї літери. Лікарня ізольована від міського гомону. У дворі, вздовж всього периметра будинку, якраз між першим і другим поверхами прибудована дерев'яна галерея-балкон. Як показали археологічні знахідки, (краєзнавець М.С. Борковський знайшов у котловані пилені чоловічі кістки, а я в потічку - хірургічний пінцет), у вірменській лікарні проводили не тільки терапевтичне лікування, а й хірургічні операції. Місцеві хірурги М.М. Комісаров та Є.О. Ківільша підтвердили, що знайдений мною пінцет дійсно є хірургічним інструментом."[6].

Останнім часом все частіше набуває думка про те, що вірменський шпиталь на місці описаного будинку №3 насправді ідентифіковано помилково. От пізніший запис тої ж Г.Ківільші, яку ми цитували перед цим: "Будинок помилково вважався Вірменським шпиталем. Існуючий будинок побудований в другій половині XIX ст. на місті більш ранніх будівель XVII-XVIII ст.". За словами О.Будзея таке відкидання вірменського шпиталю тут пов'язане з тим, що "сучасні дослідники (Микола Петров, Галина Осетрова) вірменський шпиталь розміщують в іншому місці на розі Вірменської вулиці та Миколаївського провулка"[1].

Зараз Госпітальна, 3 - житловий будинок з затишним двориком з видом на мальовничу Казематну башту. Як повідомила місцева жителька пані Віра раніше тут були конюшні, а розквартирували будинок і вона вселилась сюди 33 роки тому. Тут у неї квартира з двох невеличких кімнаток загальною площею всього 33м². Вхід до квартири на стільки вузький, що заходити в нього потрібно боком, та й то мабуть не кожен протиснеться. Але цьому можливо можна знайти пояснення, особливо згадуючи цитату Є.Мазурика про те, що "большие госпитальные палаты впоследствии были разделены перегородками при устройстве жилых квартир"[5]. Але не всі квартири там малі, є і великі, особливо ті вхід, в які з вулиці а не з двору.

Ну і на останок знову зацитуємо Г.Ківільшу "Планування приміщення, галерея - балкон збереглись. Будинок охороняється державою як історико-архітектурний пам'ятник вірменського народу"[6]. Галерея-балкон кілька років тому перероблено і тепер він не дерев'яний, а з металоконструкцій. Про його ремонт також розповіла пані Віра.

Західне крило Г-подібного будинку і вид на Казематну башту з двору

В середині двору

В середині двору

 
Залишки розібрані сараї, що підпирали башту і північна стіна західного крила

Госпітальна 4

Вірменський житловий будинок 17-18ст.ст.

(за іншими датуваннями - 16-19ст.ст.)

Пам'ятка архітектури національного значення
Охоронний номер 1657

Львівський путівник про цей будинок пише: "у глибині двору за кам'яною огорожею стоїть будинок №4. У 19ст. він складав єдину садибу з будинком №6. на відміну від давнього будинку №6, будинок №4 побудований у першій третині 19 ст. колезьким радником Кільхнером. Історик Ю Роллє свого часу вважав, що він побудований на садибі вірменського костьолу Св.Георгія, котрий існував тут до 18ст. У 1807 році руїни костьолу були продані, а згодом в західній частині садиби був побудований житловий будинок. З середини 19ст. він належав Францу Коревицькому, який в кінці 19ст. здійснив надбудову другого поверху та інші перебудови. Роботи проводилися під наглядом міського архітектора М.Баллога. Будинок простої архітектури з елементами класицизму і належить до типових споруд міста 19 ст. В його підвалі збереглися фрагменти більш ранньої споруди"[4].

З кутів головного фасаду будинку який виходить на вул.Госпітальну

Західний фасад будинку

Уже зараз побудована оглядова альтанка і вигляд з неї

Госпітальна 6

Житловий будинок, 16-18ст

Пам'ятка архітектури національного значення
Охоронний номер 1658

За прийнятою на даний час думкою це і була та садиба Дверніцької, про яку писав Прусевич (цитата у першому абзаці цієї публікації). Принаймні раз ми її тут згадали то продовжимо цитату далі: "Над калиткой есть таблица с армянской надписью, которая в перевое гласит: "величие и помощь бога были мне избавлением. Ованес воздвиг это жилище в 1069г. армянской веры (1620г.)"

Цієї думки притримувався і Є.Мазурик який у 80-х рр. досліджував вірменські квартали. Він же і описує будинок №6 більш детально: "Через улицу, против описанных выше зданий, имеются еще два армянских дома. Один из них, дом № 6, расположен в глубине двора, а другой дом (№ 6а) — как раз против здания госпиталя, причем он выходит на улицу. Здесь в конце XVII в. во время пребывания в городе турок, в подвале этого дома, находилась армянская церковка. Вначале XX в. здесь же под штукатуркой были обнаружены старинная армянская роспись и фреска. До м № 6, что в глубине двора, двухэтажный, с подвалами. В плане он имеет размеры 12X1 2 метров. На первом его этаже, в большой комнате, сохранились остатки старинных колонн. Усадьба, в которой он расположен, отгорожена от улицы высоким каменным забором" [5]. Далі дослідник наводить інформацію про вже згадану таблицю і власників садиби "до революції", згаданих у О.Прусевича.

А ще у Мазурика згадується і про пиляні кістки, про які писала Г. Ківільша при обгрунтуванні місцерозташування шпиталю поряд: "Рядом с домом 6а, в котором ныне размещен винный цех, краевед Н.С. Бурковский в 1956 году обнаружил в котловане пиленые человеческие кости. Видимо, здесь находилось армянское госпитальное кладбище"[5]. Мабуть цей факт збив з толку деяких дослідників, що вважали що вірменський шпиталь знаходився саме тут. От наприклад А.Михайленко "Свою назву вулиця одержала від вірменського госпіталю, який було побудовано на початку вулиці в 1614 р. у будинку № 6 (тепер тут знаходиться бродильний цех винзаводу")"[7].

Однак звязок з шпиталем будинку №6 це скоріше поодинокі думки, а от те що тут "під час турецької окупації міста була кам'яниця, відведена вірменами для богослужіння, оскільки їх храми було зруйновано або перетворено на мечеті"[1]. Схоже не викликає сумнівів і про те що тут був "молельный дом" вказує навіть Вікіпедія, з посиланням на зацитоване нами джерело. Львівський путівник теж на цей період приписує, що "вірмени влаштували тут капличку"[4], Тут же більш детально розписано про самі будинки: "Одноповерховий будинок по вул.Госпітальній, 6 який включає дві середньовічні вірменські споруди кінця 15 початку 16 ст., що були перебудовані у 17-18ст., а в 1960-х роках об'єднані в один будинок. Його давня частина зберігає склепінчасту стелю і залишки розпису, в підвалі - білокам'яний портал".

Місцева жителька пані ВІра з сусіднього будинку говорила що тут зараз "броділка", про "бродильний цех винзаводу"[7] ми вже зустрічали у цитаті Михайленка, який писав про це у 1984р, а О.Будзей наводить таку інформацію: "в новітні часи тут розміщувався винний цех, згодом - ірисний цех заводу продтоварів"[1]

Нічим не примітні ззовні, а насправді історія давня і багата

Будинок турецького намісника (залишки)

та

Підпірні мури (входять до пам'ятки архітектури місцевого значення "Житловий будинок (вірменський) і підпорні мури, XV- XIX ст." (Охорон. №1652) вул.Вiрменська, 2а)

Просуваючись вулицею Довгою з лівого боку важко непомітити ошатний стрункий невеличкий будинок на високому підмурку, на якому висить охоронна табличка, що сповіщає, що це будинок турецького намісника Галіль-Паші. Те що написано на охоронній табличці на будинку №1 говорить, що будинок належить провулку Комендантському, що звідси виходить на Вірменський ринок, отже на цьому будинку зупинятись детально не будемо, але зупинимось все ж таки на будинку турецького намісника. Як це так запитаєте? Що це за тафталогія: то не будем зупинятись, а то зупинимось? Справа в тому, що турецький намісник жив за всіма даними не тут, а трохи далі по вулиці, хоча й цей будинок по пр.Комендантському, 1 міг входити в склад садиби, а можливо і був частиною будинку. 

За картиною К.Мірецького 19ст. можна простежити, що справжній будинок турецького намісника був двоповерховим, з високим крутосхилим високим дахом і мансардним горищним поверхом. І починався він одразу за підпірними мурами садиби коменданта фортеці.

Будинок по Комендантському пров.1 і підпірні мури садиби коменданта фортеці. Між ними був великий двоповерховий будинок Галіль-Паші

Мабуть рештки зруйнованого будинку - консольна балка з тесаного каменю

Картина К. Мірецького з альбому М.Герйма (1901). Садиба коменданта фортеці (справа), будинок турецького намісника (зліва) та в'язниця гарему. (по кліку відкриється у новому вікні)

Госпітальна 5

У львівському путівнику написано, що цей будинок "розташований на розі госпітальної та провулку Тісного, що веде до вул.Вірменської. Невелика трикутна в плані, садиба притулилася до потужних кам'яних підпірних мурів садиби коменданта фортеці у вигляді аркади, що підтримують сад палацу Рациборовського (комендатури) з боку вулиці Госпітальної. У 18-19ст. на садибі №5 знаходився кам'яний льох, в якому, згідно з переказами, за турецьких часів була влаштована в'язниця гарему, куди за провини кидали гаремних невільниць. У 19 ст. цей кам'яний підвал використовувався під житло. В кінці 19 ст. міщанин М.Заремба побудував на ньому двоповерховий будиночок, який пізніше купив дворянин Карл Дунін і прожив тут до 1930 року. Потужні високі мури з аркадуою надають цій частині вулиці яскравий середньовічний колорит. На жаль, в теперішній час садиба №5 втратила первісний вигляд внаслідок перебудови"[4].

Про цей кам'яний льох писав і О.Прусевич 100 років тому: "Под откосом (під підпірними мурами садиби коменданта - С.Є.) был подвал, принадлежащий Прохницкому, на котором построен дом, составляющий собственость Дунина. Есть сведения, что это был "каменный мешок", куда помещали на наказания наложниц из гарема"[2]

У О.Будзея зназодимо наступну інформацію про цю в'язницю: "На початку XX ст. на цьому місці залишився тільки великий кам'яний льох, засипаний зовні землею. Це був неначе невеликий земляний курган. Із заходу льох мав вхід, а з півдня — два невеликих віконечка, які дивилися на річку. Вікна мали товсті залізні ґрати. Стіни пьоху були завтовшки понад 1,5 м. Якийсь громадянин Дунін купив цю ділянку землі, згріб із льоху землю й над ним надбудував із цегли другий поверх. Тепер це будинок № 5"[1].

Спроба підібрати ракурс як на картині Мірецького. Але, або художник малював десь з даху будинку, або включив художню фантазію і ніби перенісся в вишину.

Будинок за адресою Госпітальна 5

Він має свої підпірні мури, повз які бере початок провулок Тісний

Госпітальна 12

По праву сторону вулиці до місця напроти будинку №5 є ще три будинки - №8, №10 і №12. Особливої історичної цінності вони схоже не несуть. Цікаво хіба відмітити, що вниз за будинком №12 йде У-подібне перехрестя - то в Госпітальну вливається Тринітарська. Так от, закінчується Тринітарска теж 12 будинком, отож виходить, що дві 12-ки через дорогу.

Госпітальна 12

Госпітальна 7

Житловий будинок, 18-19ст.

Пам'ятка архітектури місцевого значення
Охоронний номер - б/н

Одразу після провулку Тісного вулиця іде далі вниз, а трохи ліворуч через кам'яні стовпи воріт йде доріжка до ще однієї цікавої садиби. Це будинок №7, "над подвір'ям якого нависає земляна тераса вулиці вірменської". І далі в львівському путівнику читаємо: "Садиба №7 збереглася майже в такому вигляді, який вона мала у 19ст.: просторе подвір'я і невеликий одноповерховий будинок. В кінці 19 ст. садиба належала дворянці М.Л.Орловській, котра в 1901 році подарувала її своєму онукові Олександру Прусевичу, котрий прожив тут до 1919р"[4]. Так, саме той Прусевич, автор популярного історичного нарису польською мовою "Кам'янець-Подільський" (1913,15), який ми так часто цитуємо. О.Прусевич у 1907-1915 роках був "головним охоронцем Кам'янець-Подільського "давньосховища" (музею)", але в 1919р емігрував у Західну Україну[4]. О.Будзей називає О.Прусевича "найвідомішим мешканцем вулиці Шпитальної"[1].

Причаївся на горбочку такий красень-будинок

Біля будинку Прусевича

Біля будинку №7

Госпітальна 9

Далі, рухаючись по тій самій стороні, доходимо до будинку, який навіває страх за нашу історію. Облуплене зовнішнє оздоблення розкриває саманні стіни на дерев'яному каркасі. Так, це створює певний колорит, можливо навіть романтику, але це лише на перший погляд - усередині перекриття всі провалені, задня стіна завалена. Одним словом будинок-катастрофа... будемо сподіватись поки що.

Глиняний будинок

Госпітальна 11

У місці, де Довга вливається в Госпітальну (хоча на перший погляд навпаки, бо саме Госпітальна робить крутий поворот, тоді як її продовження майже плавно продовжує Довгу), стоїть зелененький будиночок. Він не те щоб пишний, але досить охайний і доглянутий

Госпітальна, 11

Госпітальна 14

Казарми фортеці, 18ст.

(за іншими датуваннями - 1781-1787, 1780-1792, 1860-1870р.р.)

Пам'ятка архітектури національного значення
Охоронний номер 751

Казарми були на нашому шляху Госпітальною ще від будинку №7, але ми довели цей шлях по лівій стороні, адже усю праву сторону займають т.з. казарми фортеці, які ще називають "казарми Вітте" чи "Віттовими казармами", і можливо навіть не тільки тому, що Ян де Вітте мав відношення до їх проектування і будівництва, а й тому, що таку назву вжив для них О.Прусевич. О.Будзей називає їх однією "з найвідоміших кам'янецьких пам'яток", а львівський путівник - "типовим зраком казарменної споруди". Звісно ж особливого враження казарми справляють з західного боку, з боку вулиці Руської, але наш маршрут йде по вулиці Госпітальній, тож покажемо поки що лиш те, що видно з цієї вулиці. А заодно і історію їх наведемо.

У різних джерелах приводиться різна дата їх будівництва, але більшість сходяться на тому, що це друга половина 18 століття. Розходяться думки і щодо їх авторства. О.Будзей зазначає, що "в давніх публікаціях так і писали: проект склав і будівництвом керував Ян де Вітте. Згодом з'явився варіант: казарми збудували Ян де Вітте або Станіслав Завадський. А в останніх публікаціях Ольги Пламеницької та Ігоря Данилова читаємо, що до зміцнення кам'янецьких укріплень долучився польський архітектор Станіслав Завадський, який збудував у місті військові казарми", на основі чого автор робить висновок, що на думку багатьох сучасних дослідників "казарми спроектував Ян де Вітте, а збудував Станіслав Завадський"[1]. А от Львівський путівник зазначає що "будівництво здійснене за проектом Станіслава Завадського під керівництвом коменданта фортеці Яна де Вітте"[4].

"Після приєднання Поділля до Російської імперії відпала необхідність у таких великих солдатських і офіцерських казармах. До 1816 року тут ще знаходивсья гарнізон, але через деякий час, після ремону, в казармах було розташовано військовий госпіталь"[4]

"У липні 1830 р. на Поділлі, зокрема в Кам'янці-Подільському, спалахнула епідемія холери, тож сюди відрядили групу військових лікарів. Ось так у січні 1831 р. до Кам'янця потрапив молодий військовий лікар Володимир Даль — майбутній укладач знаменитого чотиритомного тлумачного словника живої російської мови. Штаб боротьби з холерою містився якраз у військовому шпиталі"[1].

"У другій половині 19 ст. казарми фортеці або госпіталь зазнали перебудови: на центральній частині головного фасаду з'явились чотири триповерхові прибудови. Після революції 1917р. казарми фортеці використовувались в різних цілях" [4].

"В новітній час у колишніх казармах розміщувалися до війни — хлібозавод, під час окупації міста німцями — конюшні, а одразу ж після війни тут розмістили махоркову (невдовзі тютюново-махоркову, а згодом тютюнову) фабрику[1].

"На початку 1990-х років фабрику було переведено за межі Старого міста. Тепер казарми не використовуються і поступово занепадаюсь" [4]

Вигляд з північно-східного кутка

вВсередині подвір'я

Вхід зі сходу і головний вхід з півдня

За головними воротами

Госпітальна 13

Про цей будиночок, який знаходиться після чергового крутого повороту вулиці Госпітальної поки що не знайшлось інформації. Впадає в вічі його балкончик, який вносить певну асиметнію в загальне сприйняття.

Схоже що Довга 29, навіть на деяких мапах так, а ні - Госпітальна 13

Госпітальна

Як зазначалось, Госпітальна добігає до самої Руської в каньйоні, але добратись на Руську з Госпітальної можна двома шляхами: перший - сходами попри казарми, другий - біля самих сходів вулиця робить черговий поворот і йде в обхід до низу. На цьому, не такому вже довгому спуску, між іншим, ще три номери будинків - №15, 17 і 19.

Кінцева ділянка вулиці Госпітальна

Автор тексту: Сергій Єрмаков

"Мандрували вулицями": Будзей Олег, Комарніцька Галина, Добровольський Руслан, Бойко Дмитро, Кроль Володимир, Крилов Олексій, Семенович В'ячеслав і Єрмаков Сергій

Фото: Галина Комарніцька, Володимир Кроль

Джерела:

1. Будзей О. Вулицями Кам'янця-Подільського, 2005

2. Prusiewicz A. - Kamieniec Pod. Szkic historyczny, 1913 (переклад О.Лясоти)

3. Будзей О. Шпитальна // Подолянин, 2003. - 12 грудня.

4. Кам'янець-Подільський. Туристичний путівник. - Львів: Центр Європи, 2007

5. Мазурик Е.В. Армянский госпиталь XVII века в Каменце-Подольском. Историко-филологический журнал № 2. - 1982. - стр-цы 225-228

6. Ківільша А.Б. Лікарня вірмен // Прапор Жовтня.

7. Михайленко А. Госпітальна // Прапор Жовтня, 1984. - 18 червня.

8. "Подільські Товтри" - інформаційний ресурс. - точка доступу tovtry.com/

9. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской СССР; (Ил.справ.-каталог): В 4-х т./ Гл.редкол.: Н.Л.Жариков (гл.ред.) и дру. - К.: Будівельник, 1983-1986

• Пам'ятки архітектури вул.Вірменської
• Пам'ятки архітектури вул.Довгої
• По вулиці Довгій мандрували цікаво і довго
• Вулиця Шпитальна-ГоспітАльна-ГОспітальна і Софія Глявоне-Вітте-Потоцька – панянки із таємницями
• МВ 11: Головна артерія кам'янецьких вірмен (північна частина)