Не часто нас радують книгами наші колеги-журналісти. І все ж приємні винятки бувають. Одним із них став вихід у світ навесні цього року роману в новелах «Незатоплені» Ольги Сокульської. А якщо зважити, що додатком до книги пішла добірка віршів «Родинний сад» її редактора — журналіста Миколи Гординчука, то маємо подвійний влучний постріл кам’янецьких газетярів.

 

Роман Ольги Сокульської присвячено придністровському селу Бабшин, у долі якого велику рану залишило сумнозвісне Дністровське водосховище. «Переселення людей на горбок, — пише у вступі молода письменниця, — де на нових хазяїв уже чекали однотипні будиночки, було, мабуть, схоже на ісход іудеїв з Єгипту. Люди йшли, а все їхнє минуле життя мало залишитись від водосховищем».

Серцевиною роману є «Хроніки затопленого села», що містять 25 новел і воскрешають минуле життя Бабшина. «Мені соромно, але далі свого прапрадіда та прапрабабки роду не знаю, — щиро зізнається письменниця. — Тому, звичайно, вони і стали першими героями. Доля одного роду, що триває понад сторіччя, і тісно переплетена з історією рідного села. І поміж нею — короткі дотичні долі інших людей, сусідів, знайомих. Всіх, про кого розповідала мені бабуся. На історичність не претендую. Іноді щось відбувалося стільки поколінь тому, що вона не знала достеменно імен. Але хто пам’ятає, упізнає…».

Новели Ольги Сокульської вдало доповнюють вірші Миколи Гординчука, що родом із Нігина, — «тихі, замислені, зіркі, зібрані в увазі до того, що він знає й цінує з дитинства», як зазначив про його поезії у коротесенькому вступному слові до добірки письменник Віталій Нечитайло.

Думається, що видавець Ярослав Сисин зробив гарну справу, давши крила творам двох кам’янецьких авторів.

Автор: Олег Будзей