Серед численних очільників Подільської губернії зовсім небагато було таких, що запам’яталися конкретними яскравими справами. До таких нечисленних винятків належить Карл Фліге, який очолював губернію всього рік. Але укладений ним ще 1842 року «Атлас Подільської губернії» не втратив свого значення і сьогодні. Так, досі розповіді про перебування Петра Першого в Сатанові обов’язково ілюструються картинками, запозиченими у Фліге. Бо інших просто немає!
Мазанка під соломою (нині не існує), в якій нібито зупинявся Петро Перший.
Ілюстрація з атласа Карла Фліге
Карл Якович Фліге, як зазначає давній «Російський біографічний словник» Олександра Половцова, походив із дворян Санкт-Петербурзької губернії і народився 1785 року. Сучасна українська дослідниця Ольга Малій вказує, що Карл Якович народився 1786 року в Ризі.
Майбутній губернатор виховувався у другому кадетському корпусі. 1801 року розпочалася його служба в інженерних військах. Спочатку це була інженерна бригада у фортеці Дюнамюнде на березі Ризької затоки. 1804 року Фліге звідти перевели в другий артилерійський полк.
Молодий офіцер брав участь у війні з французами 1805—1807 років. За бій при Фрідланді, що відбувся 2 червня 1807 року, Карла Фліге нагородили золотою шпагою з написом «За хоробрість». Відзнака цілком заслужена, адже прицільними пострілами з гармат, що перебували під командою Фліге, від ворожого влучання було врятовано Пернавський мушкетерський полк.
Не обминула Фліге і наступна війна з французами, яка в історію Росії увійшла як Вітчизняна війна 1812 року. 15 липня у бою під містечком Городечно Кобринського повіту Гродненської губернії Карл Фліге зазнав важкого поранення від ядра. Довелося аж до вересня 1813 року заліковувати рани в Києві.
1816 року Фліге перевели в 26-у артилерійську бригаду та призначили командиром легкої роти № 52. 1819 року вона увійшла до складу Грузинської гренадерської бригади.
Перейшовши служити на Кавказ, Фліге у 1819—1828 роках брав участь у війні проти горців. Від 13 травня 1826 року до 12 листопада 1831 року він був командиром Навагинського піхотного полку.
26 листопада 1826 року підполковника Фліге, який сумлінно прослужив 25 років в офіцерських чинах, нагородили орденом святого Георгія четвертого ступеня.
У жовтні 1828 року Карл Фліге одружився з Марією Бунге. Вона народилася 3 жовтня 1807 року в Києві і була старшою донькою київського лікаря Християна Бунге. До речі, її брат Микола (від другого шлюбу батька) згодом стане професором і навіть ректором Київського університету.
Шлюб виявився недовгим: 1829 року на Кавказі Марія Християнівна, народжуючи первістка — сина Миколу, померла під час пологів. Маленького Миколку перевезли до Києва в дім його діда Християна Бунге та віддали на піклування Катерини Миколаївни — його другої дружини. Та полюбила Миколу як рідного сина.
12 серпня 1829 року Карл Фліге став полковником. Того ж 1829 року, під час російсько-перської війни, за особливі заслуги при спорудженні батарей проти Ардебільської фортеці Фліге відзначили алмазними знаками на орден святої Анни другого ступеня.
1831 року, щоб підлікувати рани, Карл Якович вийшов у відставку. 1833 року він повернувся на службу, цього разу на жандармську. До 1839 року Фліге був жандармським обер-офіцером у Курській, Мінській і Чернігівській губерніях.
Влітку 1839 року Карла Фліге підвищили в званні до генерал-майора і призначили військовим і цивільним губернатором у Курську губернію. Того ж 1839 року громадськість Курська проявила ініціативу і поставила собі за мету заснувати в губернському місті жіноче парафіяльне училище, адже досі зовсім небагато міських дівчаток займалося в училищах спільно з хлопчиками. Товариство, яке взялося за організацію жіночого навчального закладу, знайшло кошти і чекало тільки губернаторського затвердження. Присуд Фліге був такий: «Передусім варто, не збільшуючи кількості навчальних закладів, забезпечити гарним змістом і всіма засобами для успішного навчання ті народні училища, які вже є в місті, бо користь полягає не в кількості, а в якості». Як зазначив сучасний дослідник біографій курських губернаторів Володимир Степанов, «ось яскравий приклад недалекоглядності губернатора, який на корені присік ініціативу міської громади та на 22 роки позбавив Курськ училища для дівчаток міських станів».
Після Курська рік із невеличким хвостиком, від 13 листопада 1840 року до 30 листопада 1841 року, Карл Якович був військовим губернатором Кам’янця-Подільського та цивільним губернатором Подільської губернії. 1841 року Фліге увільнили зі служби з мундиром і повним пенсіоном. Вийшовши у відставку, Карл Якович мешкав у Києві у власному будинку на Хрещатику. Через рік він помер.
Незадовго до смерті Карл Фліге уклав «Атлас Подільської губернії» — зібрання планів, краєвидів та інших малюнків, що стосуються Подільської губернії. Воно зберігалося у статистичному відділенні ради Міністерства внутрішніх справ. Зібрання складалося із шести зошитів, що містили 194 аркуші із зображенням різних пам’яток краю: «цікавих місць розташування, давніх і нових будівель, костюмів, начиння, знімків зі старовинних написів, монет і почерків, рідкостей і особливостей природних, одним словом: предметів, що нагадують минуле або змальовують справжню фізіономію місцевої природи і тубільного народонаселення».
Атлас, укладений 1842 року, наступного року було оприлюднено в «Журналі Міністерства внутрішніх справ». Того ж 1843 року розгорнута розповідь про атлас з’явилася в «Журналі міністерства народної освіти».
Камін (нині не існує) в будинку, в якому нібито зупинявся Петро Перший.
Ілюстрація з атласа Карла Фліге
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
