Передусім звернемося до виданої 1895 року книги Юхима Сіцінського «Город Каменец-Подольский». Розповідаючи про фортецю, Юхим Йосипович зауважує: «Неудивительно, что русский император Петр Великий, после Прутского похода возвращаясь в Россию, заезжал в Каменец, чтобы осмотреть эту знаменитую крепость».

Заради історичної справедливості відзначимо, що 1711 року Петро I ще не був імператором, цей титул закріпився за ним із 1721 року. А ось його вплив (правда, опосередкований) на долю Кам’янця та Поділля в цілому був значним. Як відомо, в серпні 1672 року турки штурмом відібрали в поляків Кам’янецьку фортецю. Річ Посполита зазнала поразки у війні з Османською імперією. 18(28) жовтня 1672 року в Бучачі між ними було укладено мирний договір. Згідно з ним територія Західного Поділля переходила до Туреччини. І хоч у квітні 1673 року польський сейм гоноровито відмовився ратифікувати договір, це не мало жодного значення. Не мали успіху і відчайдушні спроби поляків силою зброї повернути собі Кам’янець і Поділля. Сіцінський писав: «И долго пришлось бы быть Подолии и Каменцу под властью турок, если бы не воздействовала на Турцию Россия. В то время выступает на историческое поприще русский император Пётр Великий и начинает серьёзно беспокоить Турцию. В 1691 году он отнимает у турок города по северным берегам Чёрного моря, а в 1699 году под влиянием его между Россией, Польшей, Австрией и Венецией заключён был с турками Карловицкий мир, по которому Турция добровольно уступала Польше Подолию с Каменцем».

З’ясувавши ці історичні обставини, повернемося до візиту Петра I в Кам’янець. Юхим Йосипович зазначив точну дату царських відвідин: «Прибыл он сюда 6 августа 1711 года», а далі процитував працю Івана Голикова «Деяния Петра Великого» про те, що цар «не взирая на слабость изнуренного от безмерных трудов здравия своего, осматривал крепость и всё в ней находящиеся с великим примечанием, на что употребил целых двое суток».

Цим і обмежується розповідь Сіцінского про візит Петра I. Залишається тільки додати, що дату візиту подано за старим стилем. Оскільки для XVII століття різниця між стилями становила 11 днів, то 300-річчя візиту Петра I до Кам’янця припало на 17 серпня 2011 року.

Книга «Город Каменец-Подольский» допоможе нам ще в одному: з’ясувати імена високопосадових кам’янчан, які приймали високого гостя. Кам’янецьким старостою тоді був Ян-Станіслав Контський (помер 1726 року). На цій посаді він змінив батька — Мартина Контського, який помер 1710 року — за рік до візиту в Кам’янець Петра I. А комендантом фортеці в 1707—1718 роках був Бартщ. На жаль, цим і обмежуються відомості про нього в книзі Сіцінського (навіть імені цього коменданта не подано).

А тепер заглянемо в «Приходы и церкви Подольской епархии», які вийшли 1901 року. У розповіді про Довжок читаємо: «Значение его увеличилось особенно с начала XVIII века, когда здесь устроена была резиденция Каменецкого старосты, предназначенная для приёма заграничных послов и иноземных сановников, от которых желательно было сохранить секрет Каменецких фортификаций. В этих видах для приёма высоких гостей на Должке построен был большой деревянный дом с несколькими десятками комнат… В 1711 году на Должке имел пребывание Император Пётр Великий».

Отже, маємо це один важливий факт про візит царя.

Настала пора заглянути і до праці Івана Голикова, на яку посилається Сіцінський. Повна її назва — «Деяния Петра Великого, мудрого преобразователя России, собранные из достоверных источников и расположенные по годам». У 1837—1843 роках вийшло друге видання «Деяний…» в 15 томах. У п’ятому томі читаємо:

«Великий Государь августа 5 числа, расставшись с армиею своею, на другой день заехал в польскую крепость Каменец-Подольский и, не взирая на слабость изнуренного от безмерных трудов здравия своего, осмотрел оную и всё в ней находящиеся с великим примечанием, на что употребил целые двои сутки; а между тем писал оттуда к адъютанту своему г. Ушакову и князю Михайле Ромодановскому, повелевая последнему прислать к себе именной список находящимся при нём царедворцам, а первому тайно их всех осмотреть и заметить молодых, кои годятся в военную, а из стариков не сыщутся ли годные в Палатную службу. К Фельдмаршалу Шереметеву, чтоб он определил лифляндца майора Кампенгаузена в дело и дал ему чин противу его братьев, заключая о нём сими словами: «детина добр; языки знает польский и русский».

8 числа монарх из Каменца отправился с монархинею в путь свой; на другой день прибыл в местечко Злочево».

Такі ж відомості (тільки стисліше викладені) можна почерпнути і в Олександра Пушкіна з його «Истории Петра I»:

«5 августа Петр с Екатериною отправился от Днестра в Карлсбад…

6-го августа Петр, заехав в Каменец, двое суток оставался там, осматривая крепость. Отселе писал адъютанту Ушакову и кн. Михаилу Ромодановскому, повелевая им осмотреть (тайно), кто из царедворцев в какую службу годен, и сделать им список. Шереметеву повелевает записать в службу лифляндского майора Кампенгаузена: «Детина добр; языки знает польский и русский».

Отже, маємо кілька цікавих деталей. Перебуваючи в Кам’янці, Петро I написав звідси три листи. Їх опубліковано в 15-му томі «Деяний…». Ось перший з них:

«К Андрею Ивановичу Ушакову из Каменца-Подольского от 6 августа

Господин капитан!

По получении сего указу поезжайте вы к князю Михаилу Ромодановскому туда, где он обретается, и, приехав, при сём посланное от Нас письмо ему подай; и когда он по тому письму будет царедворцев (которые с ним в походе) пересматривать, тогда и ты возьми себе також царедворцам именной список и присматривай тайно, которые молоды и годятся в службу, и над именами тех особливо ставь отметки про себя, чтоб ни он, ни другие никто не видел; также и стариков смотри, не сыщутся ль такие, которые б годны были в палатные люди к господину Шаховскому, и с тем приезжай к нам в Лифляндию.

Петр.

P. S. Прилагается копия с письма, посланного от нас к князю Михаилу Григорьевичу Ромодановскому в 6 день августа».

Граф Андрій Ушаков (1672—1747) — відома в історії особа. Про нього є стаття в «Энциклопедическом словаре Брокгауза и Ефрона», де читаємо: «начальник тайной розыскной канцелярии, сын бедного дворянина. Петр Великий возвел его в звание тайного фискала (1714) и поручил наблюдать за постройкой кораблей». Як бачимо, і з Кам’янця Петро I давав Ушакову фіскальні доручення.

Тепер другий лист — зовсім коротенький:

«К князю Михаилу Григорьевичу Ромодановскому от 6 августа

По получении сего надобно вам царедворцев всех, которые есть с вами в походе, пересмотреть при сем Нашем посланном адъютанте Ушакове и, пересмотря, именные их списки прислать к Нам с ним Ушаковым.

Петр».

Михайло Ромодановський (1653—1713) — теж відома в історії особа. Про нього є стаття в «Русском биографическом словаре А. А. Половцова». Звідти, зокрема, дізнаємося, що 23 січня 1712 року Петро I призначив князя губернатором Московської області.

Барон Іоганн Бальтазар фон Кампенгаузен

І, нарешті, третій лист:

«К Борису Петровичу Шереметеву от Каменца в 7 день августа

Господин фельдмаршал!

Бил челом здесь лифлянець майор Кампенгаузен, что его братья двое (с которыми и он взят в службу в Слуцку) у Днестра, а он по се поры за некоторым своим отлучением не успел; того для извольте, поговоря о нём с Альфенделем, употребив в дело и ранг против их. Детина добр и языки знает польский, русский.

Piter».

Передусім зауважимо, що лист написано не «из Каменца», як перший, а «от Каменца». Логічно напрошується висновок, що лист написано в Довжку.

Тепер про адресата. Борис Шереметєв (1652—1719) — дуже відома особа. У Полтавській битві 1709 року він командував всією піхотою російської армії.

Щодо майора Кампенгаузена, то це барон Іоганн Бальтазар фон Кампенгаузен (в Росії відомий як Іван Іванович Кампенгаузен). Ось що про нього повідомляє «Русский биографический словарь А. А. Половцова»: «родился в Стокгольме 30 июня 1689 года, умер в Петербурге 28 февраля 1758 года. Учился в рижском лицеиуме, ещё очень молодым человеком вступил в военную службу, в чине капитана участвовал в Полтавской битве и затем был при Карле XII во всё время его пребывания в Бендерах. Потом он думал было поступить на службу в Польше, но отказался от этого намерения, так как ему предложили принять католичество. В 1711 году он вступил на русскую службу, в 1712 году был произведён в полковники и сделан шефом гренадерского полка, в 1721 году произведён в генерал-майоры, в 1742 году в генерал-лейтенанты и назначен генерал-губернатором в части Финляндии, которую тогда занимали русские войска».

У листі ще згадується Альфендель. Це, очевидно, барон Густав Альфендель — генерал-лейтенант російської служби на початку XVIII століття.

Катерина I

А тепер звернемо увагу на момент, який зазначили Голиков і Пушкін: в Кам’янці цар був не сам, а з царицею. Це майбутня російська імператриця Катерина I (у 1725—1727 роках, після смерті чоловіка).

Довідалися ми і про мету поїздки Петра I. Цар через Польщу їхав у Німеччину, щоб підлікуватися на водах у Карлсбаді (нині це чеський курорт Карлові Вари). Отже, Сіцінський помилково писав, що Петро I повертався в Росію.

Важливі відомості містить «Походный журнал 1711 года», виданий 1854 року. Ось його фрагмент, що стосується подій серпня:

«В 1 день чрез реку Днестр перебрались.

У книзі також є «Походный журнал с 24 июля по 21 ноября 1711 года». Читаємо в ньому:

«В 5 день до местечка Дунаевца 7 миль, потом еще полторы мили.

Зразу зазначимо, що в цьому тексті під милею мається на увазі російська миля (це 7 верст, або 7,468 кілометра).

Ось тепер можна чітко уявити царський маршрут і виправити деякі неточності, що закралися в «Деяния…» Зокрема, про те, що цар потратив дві доби на огляд Кам’янця. Насправді, він прибув до міста 6 серпня після полудня, а покинув місто 7 серпня (а не 8-го, як помилково пише Голиков). І виїхав цар, напевно, ще до полудня, оскільки того ж 7 серпня добрався аж до Гусятина, віддаленого від Кам’янця на 50 верст. Отже, в Кам’янці Петро I пробув менше доби. А якщо відкинути ночівлю на Довжку, то взагалі вийде півдоби.

Станіслав Хоментовський

Тепер про згаданого в журналі Хоментовського, з яким Петро I обідав на півдорозі між Кам’янцем і Гусятином. Станіслав Хоментовський (1673—1728) — відомий польський політичний і військовий діяч. Від 1706 року був мазовецьким воєводою. Змінив на цій посаді батька, який помер. У 1712—1714 роках Хоментовський був польським послом у Туреччині та Росії, а в 1726—1728 роках польним коронним гетьманом. Очевидно, що Хоментовський як високопоставлена особа супроводжував російського царя в поїздці Польщею. Можливо, ця його місія розпочалася в Кам’янці, можливо, дещо раніше.

А тепер, маючи на руках наведені вище дані, опишемо поїздку російського царя. Всі дати подано за старим стилем.

Після провального Прутського походу та укладення невигідної для Росії вимушеної угоди з турками 39-річний російський цар Петро I на початку серпня 1711 року відправився на лікування водами в Карлсбад. Його шлях пролягав через Поділля, яке тоді належало Польщі. Разом із Петром їхала його 27-річна дружина Катерина (майбутня імператриця Катерина I). В якийсь в момент (в Кам’янці чи дещо раніше) до цієї поїздки приєднався польський представник — мазовецький староста Станіслав Хоментовський.

У ніч з 4 на 5 серпня цар і цариця ночували в селі Куча (нині Новоушицького району). 5 серпня вони добралися до Дунаївців і десь на півшляху до Кам’янця (орієнтовно в околі Слобідки-Рахнівської) заночували.

Уранці 6 серпня цар і цариця поснідали і вирушили в Кам’янець, куди прибули після полудня. В місто вони в’їхали через Польські фільварки та браму, яка відома нині як Вітряна. Високих гостей зустріли гарматними залпами. Пообідавши, цар оглянув міські укріплення (зокрема, старий і новий замки). Його супроводжували кам’янецький староста Ян-Станіслав Контський, комендант фортеці Бартщ, мазовецький староста Станіслав Хоментовський. Із Кам’янця Петро I написав два листи — капітану Андрієві Ушакову (своєму ад’ютантові) та князю Михайлові Ромодановському.

Ночували цар і цариця на Довжку в резиденції старости, спеціально обладнаній для прийому високих гостей. Тут вони, очевидно, повечеряли, а зранку 7 серпня поснідали. Звідси Петро I написав лист фельдмаршалу Борисові Шереметєву, в якому поклопотався про кар’єру майора Івана Кампенгаузена (той, очевидно, звернувся в Кам’янці з проханням до царя). Далі цар і цариця повернулися в Кам’янець і невдовзі в супроводі мазовецького старости Станіслава Хоментовського покинули його. Їх шлях знову проліг через Вітряну браму. На півдорозі до Гусятина вони пообідали в шатрі. Ніч з 7 на 8 серпня цар і цариця провели в Гусятині. Наступну ніч вони провели в селі Настасів (поблизу Тернополя), а 9 серпня прибули в Золочів (нині місто Львівської області).

Сатанів. Камін (нині не існує) в будинку, в якому нібито зупинявся Петро I

1882 року історик Володимир Антонович, розповідаючи в журналі «Киевская старина» про уніатський літопис Сатанівського монастиря, писав:

«В игуменство Холодиского Сатановский монастырь посетил Петр Великий. Возвращаясь из Прутского похода, он гостил в продолжение нескольких дней в Сатановском замке у его владельца — великого коронного гетмана Адама Сенявского. При посещении монастыря царя встретил весьма красноречивою речью иеромонах Иосиф Чижевский. Речь его была прервана довольно странным образом: к оратору подкрался царский шут и обрезал ему бороду. Петр прикрикнул на шута и приказал вознаградить иеромонаха за обиду».

Викладений вище маршрут царя засвідчує, що Петро I міг завітати в Сатанів тільки 8 серпня, коли їхав з Гусятина в Настасів. Причому завітати на кілька годин, а не на кілька днів, як пише Антонович. Проте жодних записів, які би підтвердили цей візит, немає (принаймні, досі їх ніхто не навів). Єдиний виняток — літопис Сатанівського монастиря, де читаємо: «В здешнем под скалой монастыре был проповедником Иосиф Чежевский — человек больших дарований. Он приветствовал царя московского Петра Алексеевича, который был в Сатанове у коронного гетмана Сенявского, проходя с войском из-под Бендер в своё царство. Ему (Чежевскому) царский шут отрезал бороду для потехи, вследствие чего недовольный царь приказал щедро вознаградить монаха за обиду».

Цей літопис вівся у 1770—1793 роках. Отже, запис про візит Петра I зроблено через 59 років після самого візиту. Уже вислів «проходя с войском» насторожує. Як ми пересвідчилися вище, цар рухався без війська. Тож важко сказати, наскільки запис про Петра I у монастирському літописі відповідає дійсності.

До речі, в книзі «Подолия», виданій 1891 року Помпеєм Батюшковим за матеріалами, які зібрали Микола Петров і Митрофан Городецький, можна побачити дві гравюри, на яких зображено скромну мазанку під соломою, в якій, за переказами, у Сатанові зупинявся цар, та пишний камін у цій мазанці. Ці ілюстрації Городецький запозичив з акварельного альбому «Замечательные места и предметы Подольской губернии, собранные генерал-майором Флиге, 1842 года». Звісно, подільський губернатор Карл Фліге зібрав цінну колекцію. Але зображення мазанки та каміна, які з його альбому вже півтора століття кочують розповідями про Сатанів, насправді нічого не підтверджують. Питання «Чи був Петро I у Сатанові?» залишається відкритим.

P. S. Детальніше про вірогідність перебування Петра I в Сатанові: Бородата історія з відчикриженою бородою

Автор: Олег Будзей