44 роки тому, 16 липня 1971 року, на будинку прядильно-ткацької фабрики (колишній будинок Подільської духовної семінарії, тепер — Картинна галерея) було урочисто відкрито меморіальну дошку. Напис на ній сповіщав: «Тут, у Подільській семінарії, в 1849—1856 рр. навчалися українські письменники-демократи С. В. Руданський і А. П. Свидницький». Приводом до відкриття дошки стало те, що 18 липня 1971 року виповнювалося сто років із дня смерті Свидницького. Під час реставрації будинку дошку зняли й, попри обіцянку, повторно не встановили. Побита таблиця зберігалася в дворі Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець». 22 серпня 2015 року справедливість відновлено наполовину: на будинку Картинної галереї урочисто відкрито меморіальну дошку Степанові Руданському.
Щедрий презент кам’янчанам зробили хмельничани. Адже саме Хмельницька крайова організація Всеукраїнського лікарського товариства (голова — нейрохірург Хмельницької обласної лікарні Борис Ткач) з нагоди 24-ї річниці Незалежності України подарувала Кам’янцеві меморіальну дошку пам’яті великого українця. Її виготовленню посприяли Хмельницька обласна організація Національної спілки письменників України, Хмельницький окремий курінь ім. Данила Нечая Українського козацтва, Хмельницька обласна організація Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Надзвичайно гарну дошку виготовили хмельницькі скульптори Роман Албул і Микола Мазур. На її відкритті виконав дві пісні на слова поета — «Повій, вітре, на Вкраїну» та «Гей, браття-козаки» — директор Хмельницької дитячої музичної школи № 1 імені Миколи Мозгового Артем Ромасюков.
В урочистостях також узяли участь, виступили з вітальними словами, роздумами заступник міського голови Кам’янця-Подільського Дмитро Васильянов, директор Одеського інституту психічного здоров’я, голова правління Всеукраїнського лікарського товариства Микола Тищук, 80-річний військовий лікар Олексій Боржковський (його прабабуся Ольга — рідна сестра Степана Руданського), голова Хмельницького обласного товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, член Національної спілки письменників України Віталій Міхалевський, поет-сатирик із Калинівки, лауреат премії імені Степана Руданського Микола Сарахан, крайовий хорунжий Хмельницького крайового (обласного) козацького товариства імені Богдана Хмельницького Українського козацтва, учасник двох зимових Олімпійських ігор у змаганнях із бобслею Олександр Бортюк, голова Кам’янець-Подільської міської організації ВО «Свобода» Михайло Посітко, місцеві краєзнавці, члени Національної спілки краєзнавців України Олег Будзей і Валентин Пагор, голова Хмельницької обласної організації ОУН, свободівець Едуард Крилов.
Варто зауважити, що 2015 року все зроблено набагато масштабніше й урочистіше, ніж 44 роки тому. Про те, як тоді відкривали меморіальну дошку письменникам, можна довідатися зі статті Віктора Спігера «У пам’яті народній», опублікованій 21 липня 1971 року в газеті «Прапор Жовтня». Спочатку Віктор Едуардович коротко розповів про життя та творчість обох письменників, зазначивши, зокрема, що Анатолій Свидницький помер 18 липня 1871 року. Далі читаємо (в цитованому фрагменті розкрито скорочення та зроблено невеликі стилістичні правки):
«І ось рівно через сто років після смерті письменника, 16 липня 1971 року, в місті Кам’янці-Подільському щиросердно вшановували його пам’ять. Робітники бавовняної та ткацької фабрик, працівники державних установ, мешканці навколишніх будинків, шанувальники таланту Анатолія Патрикійовича Свидницького й Степана Васильовича Руданського зібралися на площі перед будинком № 11 на вулиці Бебеля. Саме в цьому будинку була семінарія, де вчилися обидва письменники.
Розпочинається мітинг трудящих міста. Присвячений він відкриттю меморіальної дошки на знак пам’яті Степана Васильовича Руданського й Анатолія Патрикійовича Свидницького. Його відкриває завідувач відділу пропаганди й агітації міського комітету Комуністичної партії України Олександр Амвросійович Будник. Він надає слово секретареві міського комітету партії Іванові Федоровичу Задворному. Його розповідь — про життя та діяльність письменників у лихі часи царизму, про розквіт сьогоднішнього Кам’янця-Подільського, який із такою відразою описали у своїх творах Степан Руданський і Анатолій Свидницький. Про всенародну любов до творчості письменників, про вшанування їх світлої пам’яті з теплотою говорив директор історичного музею-заповідника Григорій Миколайович Хотюн. Він нагадує, що імена Руданського й Свидницького надано двом вулицям нашого міста.
Спадає біле полотнище. Перед зором присутніх відкривається меморіальна дошка, вмурована в стіну будинку. А на ній викарбовано:
«Тут, у Подільській семінарії, в 1849—1856 рр. навчалися українські письменники-демократи С. В. Руданський і А. П. Свидницький».
Багато що змінилося відтоді. Не стало Радянського Союзу, з’явилася незалежна Україна, позбулася керівної ролі в житті суспільства Комуністична партія. Вулиця Бебеля в Старому місті знову стала П’ятницькою вулицею, як і в часи Руданського й Свидницького. Зникла з мапи міста Радянська площа, а в часи навчання письменників — Губернаторська площа. Тепер це, як і в давньому Кам’янці, Вірменський ринок.
Державним Гімном України завершилися новітні урочистості. А далі ще було спілкування, фотографування…
Тепер би ще дочекатися, щоб на будинку Картинної галереї з’явилася дошка Анатолієві Свидницькому. Крім того, давно пора увічнити меморіальною таблицею пам’ять про лікаря й історика Юзефа Антонія Ролле на будинку, де він мешкав у Старому місті (Татарська, 4). Та й лікар і просвітянин Костянтин Солуха заждався в місті над Смотричем на пошанування від сучасних депутатів. Чи знову чекатимемо, що колись хмельничани, вінничани, варшав’яни подбають про увічнення пам’яті славних кам’янчан?
© Олег Будзей
Дивіться також: |
0
