Кам’янець-Подільський потроху обростає меморіальними дошками. І в цьому немає нічого дивного. У місті народилося, навчалося, працювало стільки відомих людей, відбулося стільки значних подій, що і кількох сотень пам’ятних таблиць буде замало. А коли в місті з’явилася перша меморіальна дошка?

На це запитання не зовсім легко відповісти. Так, на будинку № 8 на майдані Польський ринок (сьогодні тут розмістився готель «Гетьман») збереглася плита з написом про те, що цю кам’яницю 1735 року наново спорудив Сефер Овансович. Чим не меморіальна дошка в пам’ять про самого себе? На іншому будинку Польського ринку, який до наших днів не дожив, у пілон балкона була вмурована таблиця з написом польською мовою: «Найясніший Станіслав Август, Король Польський, ощасливив своїм перебуванням цей будинок 12 листопада 1781 року». Можна навести й інші приклади.

Але то давні часи. Якщо ж говорити про сучасний період, то варто згадати, як 18 квітня 1958 року в Старій фортеці на Папській башті (відомій ще як Кармалюкова) було встановлено меморіальну дошку-барельєф з погруддям народного месника та написом: «1818—1823 в цій башті був тричі ув’язнений Устим Кармалюк». Цим самим було започатковано новий період встановлення в місті меморіальних дощок, який особливо пожвавився 1967 року — в рік помпезного святкування п’ятдесятиріччя Радянської влади.

Правда, на башті вже була інформаційна таблиця, встановлена ще до війни, з написом: «БАШТА № 11. За описом 1544 р. вона звалась ПАПСЬКОЮ або ЮЛІЯ ІІ. В цій башті 1818—1823 рр. був ув’язнений УСТИМ КАРМАЛЮК».

Таблички на Папській башті. Фото Андрія Бондаренка (ukrainaincognita.com)

Є на башті ще давніший меморіальний знак — білокам’яна пам’ятна дошка на честь папи Юлія ІІ з його родовим гербом: могутній дуб зі сплетеними гілками, над ним традиційна папська тіара.

 Але якщо говорити про меморіальну дошку в сучасному розумінні, то цьому критерію якнайповніше відповідає тільки встановлена 18 квітня 1958 року.

Юрій Амбіцький

Хто ж автор цього пам’ятного знака? Це львівський скульптор Юрій Амбіцький (1927—2000). Розповімо трохи про нього. Юрій Іванович народився 13 січня 1927 року в селі Прусік поблизу міста Санок (пишуть ще Сянок, Сянік). Сьогодні це польське місто є одним із побратимів Кам’янця-Подільського. А колись тут жили лемки — етнографічна група українців. Юрій Амбіцький якраз походив із династії лемківських народних різьбярів. Із молодшим братом Мироном Юрій продовжив славну сімейну традицію. Брати Юрій і Мирон Амбіцькі стали відомими скульпторами, членами Спілки художників України. Так, Юрій — автор пам’ятника Тарасові Шевченку в селі Фрага Рогатинського району Івано-Франківської області, погруддя Іванові Франку в селі Залуква того ж району.

Але все то попереду. А до того — 1945 року — сім’ю Амбіцьких, як і багато інших лемківських сімей, насильно зірвали з рідної для них землі та переселили в Україну.

Меморіальна дошка Устимові Кармалюку в Кам’янці-Подільському стала творчим дебютом молодого львівського скульптора, а якщо бути зовсім точним — його дипломною роботою. Так Кам’янець-Подільський безкоштовно розжився на свою першу меморіальну дошку.

До речі, в місті над Смотричем є ще одна меморіальна дошка, виготовлена лемківським майстром — правда, іншим. Це пам’ятна таблиця Микиті Годованцю, урочисто відкрита 25 вересня 1983 року на будинку № 18 вулиці Шевченка (на розі з Пушкінською вулицею). Автор пам’ятного знака — народний художник України, лауреат Шевченківської премії Еммануїл Мисько. Він тоді спеціально приїхав зі Львова до Кам’янця-Подільського на ювілейні торжества. Але ще вже зовсім інша історія...

Автор: Олег Будзей