Про українського композитора Михайла Адамовича Завадського (1828—1887) різноманітні енциклопедії, довідники незмінно, але надто лаконічно повідомляють, що він «був учителем музики в Києві та Кам’янці-Подільському». На жаль, ґрунтовного дослідження про композитора досі не з’явилося. Тож коли та кого вчив у місті над Смотричем Михайло Адамович, сьогодні ніхто достеменно сказати не може.
Уся біографія композитора вміщується в декілька рядків. Народився він 7 серпня 1828 року на Поділлі — в селі Михалківці. За сучасним територіальним поділом це село Ярмолинецького району Хмельницької області. Про польське походження композитора свідчить як його прізвище — Завадський, так і варіант імені, котрий вказують енциклопедії, — Міхал. Тому про нього досить часто пишуть: «український і польський композитор» або «український композитор польського походження».
У 1862—1863 роках майбутній композитор навчався в Київському університеті. Далі, як ми вже згадували, «був учителем музики в Києві та Кам’янці-Подільському». Помер 17 березня 1887 року в рідному селі на п’ятдесят дев’ятому році життя. Ось і вся відома на сьогодні біографія Михайла Адамовича Завадського.
Щодо творчості, то тут ми маємо більше відомостей. Михайло Адамович — автор понад п’ятсот творів, пов’язаних переважно з українськими темами. Передусім, це твори для фортепіано. Серед них 12 думок, 42 шумки, 45 чабарашок. Тут, звісно, потрібні деякі пояснення.
Шумка — це українська народна пісня і танок, близькі до коломийки, її танцюють у супроводі пісні. Є також інструментальні шумки. Саме їх для фортепіано і писав Михайло Завадський. Слово тепер мало вживане в Україні, зате у західній Канаді, досить щільно заселеній вихідцями з Карпатського та Прикарпатського регіонів, це слово популярне для назв музичних, фольклорних колективів. У місті Едмонтон є ресторан «Шумка». В західній Канаді широко відомий професійний танцювальний колектив «Шумка».
Видання «Українських шумок» Завадського
Чабарашки — це український народний танець. Про його хореографію майже нічого невідомо. Мелодії чабарашок у ладово-інтонаційному та ритмічному відношеннях мають багато спільного з мелодіями іншого виду українських народних танців — веселих, жвавих козачків.
Михайло Завадський також написав чотири запорізькі марші, дві рапсодії. Про українську тематику його творів досить часто свідчать назви — «Українська прядка», «Спогад про Київ», «Українські танці ельфів», пісні «Бурлацька», «Запорожець».
Мистецтвознавець Оксана Володимирівна Фрайт відносить Завадського до представників камерного сентиментального напрямку, характерного для першого етапу розвитку української фортепіанної музики. Як зазначає дослідниця, «цей напіваматорський, доволі салонний за образним світом репертуар започаткував розвиток програмних тенденцій в інструментальному жанрі, позначений прямолінійністю, навіть надмірністю сентиментального змісту, безпосереднім виявом емоцій».
Утім, Михайло Завадський не хотів обмежуватися невеликими творами для фортепіано і замахнувся написати оперу «Марія. Українська повість» на сюжет однойменного твору польського поета Антонія Мальчевського. На жаль, опера залишилася незавершеною.
Як зазначено в «Нарисах з історії української музики», виданих 1964 року, твори Завадського «мали, безперечно, важливе значення, вони викликали інтерес до української народної пісні, бажання глибше її вивчати і займали велике місце у домашньому музичному побуті у другій половині XIX і навіть ще й на початку XX століття». Деякі фортепіанні твори Завадського (зокрема, думки та шумки) було видано 1911 року в Києві.
Про тодішню популярність творів Завадського свідчить такий факт. Коли Леся Українка у 1897—1898 роках лікувалася в Ялті, то на Великдень 1898 року захотіла подарувати Катерині Дерижановій (дружині особистого Лесиного лікаря Мартироса Семеновича Дерижанова) ноти Дванадцятої шумки Михайла Завадського. Тож у листі до матері від 12 березня 1898 року звернулася з проханням: «Будь ласкава, купи і пришли сюди XII шумку Завадського (ту, що Уксус грає), я б хотіла подарувати її пані Дерижановій».
Не обминають творчість Михайла Завадського і сучасні виконавці. Так, 1986 року інструментальний ансамбль під керуванням Юрія Яценка записав чотири твори Завадського. Це «Козак», «Українська шумка», «Чабарашка № 12» та «Чабарашка № 15». Аранжування всіх цих творів виконав керівник ансамблю.
Віримо, що невдовзі і музикознавці візьмуться за біографію композитора. Принаймні, в деяких сучасних кандидатських дисертаціях ім’я Завадського згадується. Це обнадіює.
0
