Серед тих, коли музикознавці називали видатними композиторами сучасності, був і уродженець Кам’янця-Подільського Марк Копитман (1929—2011), який від 1972 року мешкав в Ізраїлі.

Марк Рувімович народився у довоєнному Кам’янці в сім’ї лікарів. У рідному місті навчався в загальноосвітній і міській музичних школах. Композиторські здібності хлопчика проявилися досить рано: у вісім років він написав перший твір — «Марш Будьонного». А коли Марку йшов дванадцятий рік, грянула війна.

Копитмани евакуювалися в Узбекистан — до Янгіюля під Ташкентом. Тут Марк, на жаль, не мав на чому грати. Тільки 1944 року, коли сім’я переїхала в Саранськ, він після значної перерви продовжив заняття музикою. Далі вступив до Харківського музичного училища, але після визволення Кам’янця повернувся додому. 1947 року Марк, за сімейною традицією, вступив до Чернівецького медичного інституту. Але і музика не відпускала юнака. Тож водночас із медичною він продовжив здобувати і музичну освіту, навчаючись по класу фортепіано в Чернівецькому музичному училищі. Його він закінчив за три роки. У 1950—1952 роках викладав теоретичні предмети в Чернівецькій музичній школі.

1952 року Копитман із відзнакою закінчив медінститут. За п’ять чернівецьких років він написав чимало творів. Тож Марку порадили поїхати на консультацію до Москви, де з музикою композитора-початківця ознайомилися Дмитро Шостакович, Віссаріон Шебалін, Арам Хачатурян. Вони рекомендують талановитому юнакові вступати до музично-педагогічного інституту імені Гнесіних. Закінчивши медінститут, Копитман так і зробив. Але навчання в Москві довелося відкласти, оскільки Марк Рувімович як дипломований лікар мав відпрацювати за фахом. Тож у 1952—1954 роках він трудиться лікарем районної лікарні у Брюховичах біля Львова.

Але і музика, як і раніше, міцно тримає Марка. Аби не гаяти часу, він одночасно навчається у Львівській консерваторії по класу композиції та теорії музики у професора Романа Сімовича. Закінчивши консерваторію, 1955 року вступає до аспірантури при Московській консерваторії в клас композиції професора Семена Богатирьова. 1958 року Марк Копитман захистив кандидатську дисертацію «Про канонічні імітації» з теорії композиції і був направлений викладачем композиції та теорії музики в Алма-Атинську консерваторію. У 1963—1972 роках викладав композицію і теорію музики в Кишинівському інституті мистецтв імені Гаврила Музическу. У січні 1969 року в Молдавському державному театрі опери та балету відбулася прем’єра опери Копитмана «Каса маре».

Каса маре (буквально «велика хата») — це одне з трьох основних приміщень у житловому будинку молдаван, поряд із сіньми та спальнею. Каса маре виконує роль вітальні. Тут приймають гостей, збираються всією сім’єю, проводять весільні обряди.

Музичний критик Віктор Юзефович згадував:

«Вирушаючи у Кишинів за завданням журналу «Советская музыка», щоб написати статтю про цю прем’єру, я нічого не знав про її автора. Інтригувало, проте, як заживе в опері п’єса молдавського драматурга Іона Друце «Каса маре», пронизана ліризмом, вибудувана за законами, спорідненими з оперною драматургією, п’єса, що так і просилася на музичну сцену. Як постане, як «зазвучить» у ній каса маре — згідно з народною символікою, душа молдавського будинку, осередок сімейного щастя. Якою постане співоча Василуца, чий образ блискуче втілила в Москві, в Театрі Радянської Армії Любов Добржанська. Як прозвучить периніца, станцювати яку означає, за тією ж символікою, не даремно прожити життя...

Ризиковано братися за сюжет, який здобув таку популярність. Зовсім небагато було в СРСР в 60—70-і роки письменників, подібних до Йона Друце в Молдавії або Чингіза Айтматова в Киргизії, чий всесоюзний успіх став приводом законної гордості для їхніх республік. До того ж, «замахнувшись» на оперну версію «Каса маре», Марк Копитман не був молдаванином, що, на жаль, не додавало йому в республіці шансів на офіційний успіх...

Враження мої від прем’єри нової опери виявилися найсприятливішими. Підкупили яскраво виражена індивідуальність Копитмана, вразили емоційність його авторського висловлювання, зрілість композиторської майстерності, що проявилася у вільному володінні великою музичною формою, у стрункості драматургії опери, у рідкісній природності дихання музики».

1972 року Копитман переїхав в Ізраїль, де його призначили професором композиції в Академії музики й танцю імені Рубіна в Єрусалимі. 1974 року Копитмана обрали завідувачем кафедри теорії музики та композиції і ректором Академії. На цій посаді він перебував до 1994 року. 1991 року заснував камерний ансамбль «Дорон» для виконання творів композиторів XX століття. Був «гостьовим» професором багатьох престижних музичних закладів світу.

До речі, 1992 року, через 20 років після еміграції, Копитман за створення «Каса маре», першої молдавської національної опери, став народним артистом Молдови.

Помер композитор 16 грудня 2011 року. За 10 днів до смерті, 6 грудня, йому виповнилося 82 роки.

Автор: Олег Будзей