6 липня
Цього дня колись:
1918 рік. У Кам’янці-Подільському в справах заснування університету перебував Іван Іванович Огієнко.
1969 рік. Четверта сесія Теремецької сільської ради надала звання почесного громадянина села Студениця Героям Радянського Союзу Петрові Івановичу Барабанову та Михайлові Яковичу Радугіну.
1991 рік. У Кам’янці-Подільському на березі Смотрича історико-культурологічним Подільським братством (голова Мирослав Іванович Мошак) відновлено традицію святкувати Івана Купала.
1991 рік. Повноважний і Надзвичайний Посол Народної Республіки Ангола в СРСР сеньйор Бернардо де Соуза ознайомився з історичними та культурними пам’ятками Кам’янця-Подільського, побував на святі Івана Купала.
1998 рік. Постановою № 1021 Кабінету міністрів України затверджено персональний склад наглядової ради Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець».
2000 рік. У Кам’янці-Подільському директором спецшколи-інтернату для дітей зі зниженим слухом затверджено Олександра Петровича Доложевського.
2004 рік. У Кам’янці-Подільському головним лікарем міської лікарні № 1 замість Анатолія Михайловича Сьомка став Дмитро Сергійович Васильянов.
Цього дня народилися:
1796 рік. У Царському Селі (тепер місто Пушкін) народився (25 червня за старим стилем) Микола І (Микола Павлович Романов) — російський імператор (з 1825 року). 7 липня (25 червня за старим стилем) 1837 року в 41-й день його народження в Кам’янці-Подільському закладено нову будівлю чоловічої гімназії. Перебував 23—25 вересня 1842 року з візитом у Кам’янці-Подільському. Помер 2 березня (18 лютого за старим стилем) 1855 року в Санкт-Петербурзі.
1860 рік. У Кам’янці-Подільському народився (24 червня за старим стилем) Ян (Іван) Михайлович Грейм — український живописець і графік, син фотографа й нумізмата Михайла Грейма. Навчався в Петербурзькій академії мистецтв (з 1877 року; 1883 рік провів у Мюнхені, де вчився в академії мистецтв). 1879 року отримав срібну медаль за серію малюнків, присвячених Кам’янцю-Подільському. Клімат Петербурга виявився шкідливим для Грейма, він захворів на сухоти і змушений був повернутися до Кам’янця-Подільського, де й помер 17 грудня (5 грудня за старим стилем) 1886 року. Серед творів: композиції на історичні, міфологічні та біблійні теми: «Голгофа» (1883), «Мойсей», «Отаман Кільце» (обидві — 1884), «Дедал та Ікар» (1885, золота медаль у Петербурзькій академії мистецтв), альбом рисунків та акварелей; картини «Вид замку над морем», «Два вершники в бою» (1884).
1896 рік. У селі Мисюрівка (нині Старосинявського району Хмельницької області) народилася (24 червня за старим стилем) Наталія Антонівна Коцюбинська — український мистецтвознавець, поетеса, політична діячка, племінниця Михайла та Хоми Коцюбинських. Була членом Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) від 1917 року.1918 року закінчила в Києві Вищі жіночі курси, 1924 року — археологічний інститут. Працювала в Інформбюро армії Української Народної Республіки та Центральному повстанському комітеті. Від 1923 року була науковим співробітником Кабінету українського мистецтва Всеукраїнської академії наук. 1930 року опублікувала статтю «Дещо про кам’янецьких срібників». Наталю Коцюбинську арештовували двічі — 1924 та 1934 року. 8 грудня 1937 року дослідницю засудили до вищої міри покарання. Її розстріляли 11 грудня 1937 року в Саратові.
Наталія Антонівна Коцюбинська
1926 рік. У селі Лисківці (нині Кам’янець-Подільського району) народився Іван Костянтинович Кирилюк — кам’янецький громадський активіст і громадський кореспондент. Закінчив 1937 року початкову школу в рідному селі, працював на різних роботах у колгоспі. Учасник війни з німцями (в діючій армії перебував від 1 грудня 1944 року до 8 травня 1945 року). У 1945—1950 роках був на строковій службі в армії: автоматник, санітар, санітарний інструктор; під час служби набув фаху електрика. 1950 року працював електриком-мотористом фабрики «Приволжанка» міста Кінешма Івановської області. Після пошуку роботи на Кам’янеччині восени 1950 року виїхав на Донбас. Працював у місті Макіївка електриком (у 1950—1960 роках, останні 2,5 року в шахті). Там 1960 року закінчив середню школу робітничої молоді (зокрема, у школі-інтернаті № 23 Київського району Москви склав іспит із мови хінді за середню школу). У 1960—1973 роках працював електриком Ташкентського авіаційного заводу (останні два роки був бригадиром електромонтажників). Навчався (вечірня форма) у 1960—1961 роках на факультеті східних мов (відділення мови хінді) Ташкентського університету. У 1970—1990 роках вів раціоналізаторську роботу (мав 27 рацпропозицій). Закінчив 1973 року університет робітничих і селянських кореспондентів. Публікувався в газетах «Вечерний Ташкент», «Ташкентская правда», «Комсомолец Узбекистана», «Пионер Востока». У 1974—1978 роках працював у Кам’янці-Подільському електриком будинкоуправління № 3. 1978 року у зв’язку з інвалідністю вийшов на пенсію. У 1984—1987 роках за трудовим договором працював електриком підприємства електромереж міста Оха на Сахаліні. Постійно публікувався в газетах Кам’янця-Подільського, обласній газеті «Радянське Поділля» (тепер «Подільські вісті»). Один з організаторів Руху в Кам’янці-Подільському, гість установчих зборів Народного руху України (8—10 вересня 1989 року). Був членом Демократичної партії України (від 1991 року). 1977 року закінчив факультет громадських інспекторів охорони природи Кам’янець-Подільського народного університету «Природа». Вивчив 1979 року в Кам’янці-Подільському на курсах мову есперанто. 2006 року видав автобіографічну книжку «Радісні й сумні, трагічні і щасливі події у природі, а також цікаві та важливі події». Відійшов у вічність.
1938 рік. У Києві народився Олег Петрович Базилевич — український футболіст, тренер, майстер спорту СРСР, заслужений тренер СРСР, заслужений тренер України, кандидат педагогічних наук. У 1957—1965 роках грав за «Динамо» (Київ), 1966 року — за «Чорноморець» (Одеса), у 1967—1968 роках — за «Шахтар» (Донецьк). Чемпіон СРСР 1961 року, володар Кубка СРСР 1964 року. Відзначався високою швидкістю, технікою володіння м’ячем, чудовою грою у повітрі і м’якою пластикою рухів. Запам’ятався тим, що часто замикав на дальній штанзі подачі, які виконував Валерій Лобановський. Ці футболісти відзначалися спільним розумінням футболу, після «Динамо» грали разом у «Чорноморці» та «Шахтарі» (Донецьк). 11 січня 1990 року зі спортивним журналістом Валентином Васильовичем Щербачовим був у Кам’янці-Подільському гостем установчої конференції, на якій створено госпрозрахунковий футбольний клуб «Смотрич».
1944 рік. У селі Слобідка-Гуменецька Кам’янець-Подільського району народився Іван Іванович Ясінський — директор Голосківської середньої школи (у 1981—1985 роках), інструктор Кам’янець-Подільського райкому Комуністичної партії Украни (лютий — вересень 1985 року), завідувач Кам’янець-Подільського районного відділу освіти (у 1985—1997 роках). Закінчив 1972 року історичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. Помер 16 березня 1997 року.
1950 рік. У Старій Ушиці народився Ігор Вікентійович Білецький — український живописець, художник театру, член Національної спілки художників України від 1987 року та Національної спілки театральних діячів України від 1989 року. 1982 року закінчив Київський художній інститут (майстерня Данила Лідера). Від 1984 року працює головним художником театру-студії при Київському університеті театру, кіно і телебачення. У 1989—1991 роках був стажистом Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Від 1979 року працює в галузі сценографії, від 1983 року — живопису та художньої ляльки. Від 1985 року бере участь у всеукраїнських виставках. 1987 року вперше взяв участь у всесоюзній виставці. Твори Білецького зберігаються у фондах Міністерства культури України, Національної спілки художників України. Оформляв телефільм «Республіка на колесах» (1983), вистави «Мертві душі» (1983), «Ревізор» (1984), «Сава Чалий» (1991), «Лісова пісня» (1994) та інші.
1957 рік. У Черкасах народився Сергій Васильович Червонописький — радянський військовик, український політичний і громадський діяч, генерал-лейтенант (від 14 лютого 2014 року), Герой України (2012). Був народним депутатом СРСР (у 1989—1991 роках) і народним депутатом України (у 2006—2007 роках) від Соціалістичної партії України. Від лютого 1997 року до січня 2000 року був головою Комітету у справах ветеранів війни та військових конфліктів в іноземних державах при Кабінеті Міністрів України, від 10 січня 2000 року до 27 грудня 2005 року — головою Державного комітету України у справах ветеранів. Голова Української партії справедливості — союзу ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців. 20 березня 2002 року як один з лідерів передвиборчого блоку «Єдність» відвідав Кам’янець-Подільський.
1960 рік. Народився Олександр Станіславович Домбровський — колишній сільський голова Довжоцької сільської територіальної громади (від 2002 року). 31 жовтня 2010 року сільським головою був обраний Руслан Петрович Рябий, висунутий на виборах Кам’янець-Подільською організацією Партії регіонів.
1970 рік. Народився Володимир Володимирович Василинчук — сільський голова Нефедовецької сільської територіальної громади.
1978 рік. В місті Ізяслав народилася Інна Борисівна Ганушкевич — вихователь і завідувач дошкільних навчальних закладів у Кам’янці-Подільському. 1992 року закінчила Кам’янець-Подільську загальноосвітню школу № 7. У 1992—1995 роках навчалася у вищому професійному училищі № 14, паралельно працюючи помічником вихователя дошкільного навчального закладу № 3. У 1995—2008 роках працювала вихователем дошкільного навчального закладу № 3. У 1995—2000 роках навчалася на дефектологічному факультеті Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету. У 2008—2011 роках працювала вчителем-дефектологом і керівником корекційно-навчального комплексу для дітей з особливими потребами загальноосвітньої школи № 7, у 2011—2013 роках — завідувачем дошкільного навчального закладу № 5. На початку 2013/14 навчального року її призначили виконувачем обов’язків завідувача дошкільного навчального закладу № 8
Цього дня відійшли у вічність:
2004 рік. У Таллінні, столиці Естонії, помер Анатолій Іванович Макаров — довголітній директор Кам’янець-Подільського приладобудівного заводу (очолював підприємство понад 18 років — від 10 липня 1967 року до 1 жовтня 1985 року).
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
