Пн, 24.06.2019, 17:27
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » Статті » Знахідки О.Будзея » Кам'янецький календар

Кам’янецький календар на 31 січня

31 січня

Цього дня колись:

1935 рік. Народний комісаріат земельних справ Української РСР видав наказ про переведення Кам’янець-Подільського зоотехнічного інституту до Херсона.

1937 рік. У Києві безпідставно заарештували (в неділю) українського байкаря Микиту Павловича Годованця. Ухвалою особливої наради при НКВС від 13 червня 1937 року його вислали на Середню Колиму, де Годованець пробув до 1947 року. Тільки 1954 року йому офіційно дозволили поселитися в Кам’янці-Подільському. Реабілітовано 11 вересня 1957 року.

1962 рік. У Кам’янці-Подільському на громадських засадах розпочав роботу університет сільськогосподарських знань.

1990 рік. Несподівано подав заяву про вихід на пенсію перший секретар Хмельницького обкому Компартії України Володимир Григорович Дикусаров. Крім того, він балотувався тоді в депутати до Хмельницької обласної ради на Слобідсько-Рихтівському виборчому окрузі № 78. 7 лютого в Кам’янці-Подільському позачергові пленуми міськкому та райкому Компартії України обмізковували цю несподівану відставку першої особи області. 8 лютого Дикусаров зняв свою кандидатуру на виборах до обласної ради, а 9 лютого пленум обкому КПУ звільнив його з посади першого секретаря. Вийшовши на пенсію, Володимир Григорович переїхав у Київ.

1993 рік. У Кам’янці-Подільському було заплановано два концерти Іво Бобула й Лілії Сандулеси в міському Будинку культури. Співаки на сцені МБК з’явилися, але не виступили.

1997 рік. У Кам’янці-Подільському колективне швейне підприємство очолив В’ячеслав Броніславович Погоржельський.

1999 рік. У Дніпропетровську на VІ Всеукраїнському конкурсі-фестивалі духовного піснеспіву «Від Різдва до Різдва» народна дитяча хорова капела «Журавлик» з Кам’янця-Подільського здобула диплом першого ступеня в номінації «Дитячі хори та вокальні ансамблі».

2002 рік. У Кам’янці-Подільському з ініціативи поета Аркадія Ілліча Браеску відновлено роботу міського літературного об’єднання. Нині знову не діє.

2012 рік. У приміщенні Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка відбулися звітно-виборні збори Кам’янець-Подільської міськрайонної організації Національної спілки журналістів України. Членські квитки вручено Едуарду Крилову, Євгену Мазурику та Євгену Куценку, тож міськрайонна організація зросла до 43 членів. Її головою знову обрано Василя Добровольського.

У президії зборів (зліва направо) Мар’ян Красуцький, Василь Добровольський, Олександр Завальнюк

2012 рік. На сесії Кам’янець-Подільської міської ради депутат від «Свободи» Віктор Притуляк висловив сумнів у доцільності надання нагороди «Честь і шана» голові ради ветеранів міста Леонтію Рогалю, зазначив, що дуже часто людей з ради ветеранів використовують «як ланцюгових псів, коли йдеться про процеси національного відродження чи якихось змін у гуманітарній сфері міста й держави». Цей виступ спричинив ледь не «хрестовий похід» ветеранів проти депутата зі «Свободи». Див. статтю Олега Будзея «Облицюємо будинки меморіальними дошками?».

2013 рік. Делегація від Кам’янця-Подільського, очолювана директором департаменту гуманітарної політики Альоною Куземою, стала учасником зустрічі  представників міст, на якій обговорено проект «Шлях Гедиміновичів». Засідання проходило в Збаразькому замку Тернопільської області. Метою проекту «Шлях Гедиміновичів» є створення сучасного міжнародного туристичного продукту, об’єднаного темою культурно-історичної спадщини Великого Князівства Литовського, який би до 2015 року отримав загальноєвропейське визнання і був включений до переліку культурних шляхів Ради Європи.

2013 рік. У Кам’янець-Подільському міському Будинку культури відбулось святкування з нагоди 25-річчя заснування народного хору української пісні «Смотрич». Засновником, незмінним керівником, диригентом хору є заслужений діяч культури України Микола Петрович Мельник.

 

Цього дня народилися:

1867 рік. У селі Думанів (нині Кам’янець-Подільського району) народився Маріуш Заруський — бригадний генерал, літератор-мариніст, яхтсмен, альпініст, засновник польської гірсько-рятувальної служби та організатор вітрильного спорту. 1885 року закінчив Кам’янець-Подільську чоловічу гімназію. Заарештований 1939 року органами НКВС у Львові, помер 8 квітня 1941 року в Херсонській в’язниці.

1915 рік. У Києві народився Юрій Васильович Петров — український поет, нарисовець, перекладач. Закінчив електромеханічний технікум. Працював з 1932 року техніком на одному із заводів Києва. Закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту. Викладав мову й літературу у Валявській середній школі на Київщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. У 1947—1973 роках працював у редакціях газет «Молодь України», «Літературна газета», «Друг читача», на редакційній роботі в Міністерстві культури УРСР та Держкомвидаві УРСР. У Кам’янці-Подільському гостював у Микити Годованця, досліджував його творчий шлях. Підсумком цієї роботи став літературно-критичний нарис «Байкар Микита Годованець», що побачив світ 1963 року. Помер Юрій Петров 5 липня 1977 року в Києві.

1950 рік. У Кам’янці-Подільському народився Володимир Михайлович Войціцький — доктор біологічних наук, професор, дійсний член Академії наук вищої школи України (від 2002 року). 1972 року закінчив фізичний факультет Київського університету (спеціальність — експериментальна ядерна фізика). Працює в цьому ж навчальному закладі, від 1992 року — професор кафедри біохімії. 17 листопада 1998 року Володимирові Войціцькому присуджено (у співавторстві ще із шістьма вченими) Державну премію України в галузі науки й техніки за підручник «Біохімія», виданий 1995 року київським видавництвом «Либідь».

1961 рік. У селі Ходорівці Кам’янець-Подільського району народилася Галина Леонідівна Овсійчук (дівоче прізвище — Мельник) — співачка, заслужена артистка Української РСР, солістка Волинського академічного народного хору. 21 лютого 2006 року була в Кам’янці-Подільському на презентації книги «Край Кам’янецький», заспівала пісню.

 

Цього дня відійшли у вічність:

1922 рік. У Кам’янці-Подільському помер Костянтин Григорович Солуха — лікар, громадський діяч. Був головою Подільської «Просвіти». Доклав значних зусиль до появи в Кам’янці-Подільському державного українського університету. Народився 17 травня 1861 року в селі Коритне Балтського повіту Подільської губернії. Закінчив медичний факультет Київського університету. Від 1889 року працював в Оринині, від 1894 року — в Кам’янці-Подільському.


© Олег Будзей


Дивіться також:

Категорія: Кам'янецький календар | Додав: OlegB (30.01.2015) | Автор: Олег Будзей
Переглядів: 615 | Коментарі: 8 | Теги: Годованець, 31 січня, кам'янецький календар | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 8
0
1 KamPod   (30.01.2015 23:40)
Не чув про літературне об'єднання (2002р). Цікаво чи це було загальноміська організація, чи може гурток при коледжі де працював Браеску, з опису не дуже зрозуміло його статус і значимість. Інтернет на перші запити теж нічого не відповів

0
2 OlegB   (30.01.2015 23:57)
Уточнив у новині: міського.

0
3 KamPod   (31.01.2015 15:48)
Мене все ж таки більше цікавить саме об'єднання. Ось  це про те, що відновилось у 2002р.?

Цитата
У травні 1989 року в Кам'янець-Подільському педагогічному інституті (нині – національний університет імені І.Огієнка) створено перший у місті осередок української мови. Його очолив Петро Ткачук. Надалі шириться мережа таких осередків. Вони починають діяти у ПКБ АСУ (Олег Будзей), на заводі «Електроприлад» (Петро Фаренюк), у творчих спілках (Олександр Миронюк), у ДЕУ (Михайло Коцюбанський), у бюро подорожей та екскурсій (Віктор Солоп), у проектно-пошуковій станції сільського господарства (Олесь Кравець), у виробничому об'єднані будівельних матеріалів (Ярослав Баїк) та інші. Як наслідок, на об'єднаних зборах членів міських осередків 21 грудня 1989 року було створено Кам'янець-Подільську міську організацію Товариства української мови «Громада», яку очолив Едуард Крилов (другим головою став Аркадій Браеску). Її було офіційно зареєстровано в Головній раді Товариства (м. Київ, голова Дмитро Павличко) 14 березня 1990 року, а 13 грудня 1990 року – у міськвиконкомі.

У той час проявилася й політична спрямованість діяльності Товариства. Його члени домагалися виконання закону про мови, брали активну участь в усіх політичних акціях, спрямованих на виборювання державної незалежності України. Серед активістів були люди, багато з яких згодом проявились як політичні та громадські діячі: Едуард Крилов, Олесь Кравець, Аркадій Браеску, Олег Будзей, Петро Фаренюк, Андрій Мацейко, Неля Красовська, Ігор Мазурик, Віталій Нечитайло, Віталій Дашко, Віра Шпильова, Михайло Паранюк, Катерина Дегтяр, Олександр Миронюк, Віктор Солоп та багато інших. Саме Олександр Миронюк 1990 року першим у місті підняв національний синьо-жовтий прапор на панахиді – пам'яті репресованих.

12 листопада 1992 року відбулася реорганізація Товариства української мови у Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка. В області його очолив Василь Горбатюк, нині голова обласної організації НСПУ, директор літературного музею. Помітним осередком просвітництва став Хмельницький міський дім «Просвіти», в якому активну діяльність розгорнула Зоя Діденко.

16 грудня 1993 року відбулася перереєстрація Кам'янець-Подільської міської організації Товариства української мови «Громада» в Кам'янець-Подільське об'єднаня Товариства ім. Т. Шевченка. Основна мета Товариства – всебічно сприяти розбудові та зміцненню незалежної демократичної української держави, її духовному та економічному зростанню. У 1996 році Кам'янецька «Просвіта» очолювана Євгенією Сохацькою мала 9 міських осередків і налічувала 200 членів.

0
5 OlegB   (31.01.2015 16:52)
Товариство української мови поступово перетворилося на "Просвіту" й неперервно діє, сьогодні в місті його очолює Славко Полятинчук. В календарі ж мова йде про міське літературне об'єднання (людей, які пишуть вірші, прозу). Воно існувало ще в радянські часи при газеті "Прапор Жовтня" й називалося "Розмай". Була спроба Браеску відродити літоб'єднання, яке зачахло, в нових умовах, але вона  не вдалася. Нині діє кілька окремих літгруп - "Ліра", Клуб молодих поетів, хтось групується навколо журналу "Фенікс", але єдиної структури, як раніше, немає. Може, воно й на краще.

0
6 KamPod   (31.01.2015 19:06)
Тепер вже здається зрозумів. Було цікаво довідатись про існування літоб'єднань в місті бо дійсно не знав. Дякую

0
8 OlegB   (01.02.2015 20:39)
Щоб показати, як колись працювало в місті літературне об'єднання, додав інформацію у Кам'янецький календар на 29 січня. Див. там 1975 рік.

0
4 KamPod   (31.01.2015 16:35)
Почитав за посиланям у події 2012р публікацію з "Кюча". Знову тема меморіальних дошок всплила, яка ось не так давно тут піднімалась у публікації "Одних уже немає, інших ще немає".
Можу погодитись і з Притуляком і з автором статті, що усі ті звання повинні зберігати свою цінність, а не зводитись до нагородження угодних. Цифри про кількість почесних громадян в радянський період і в наш час і раніше чув, але тут вони особливо гостро акцентуються.

Дуже цікаво і влучно вжито слово "девальвація" звання "Почесний громадянин", аналогія 100% - випуск нової великої партії купюр в оббіг приводить до знецінення валюти, так і тут. Аналогічно мабуть з званнями доктор чи кандидат наук, майстер чи кандидат спорту. Мабуть це реалії такі сьогодення, а кращого критерію вибору кращих щоб дійсно відображав картину поки не придумали.

Щодо дошок, то вцілому все вірно написано, але внутрішньо у мене якісь сумніви все ж таки. Якщо людина віддала якійсь справі багато років свого життя і досягла значних успіхів і якщо родина хоче увіковічнити пам'ять про неї дошкою на будинку, то думаю нічого поганого в такому встановленні немає - як то кажуть особиста справа, ну можливо справа громади будинку.

Хоча з іншого боку, якщо встановлення дошок регламентується міською владою (а думаю так і повинно бути) то звичайно ж усі аргументи доречні - просто необхідно перебірливо ставитись до гідних, адже якщо змішувати королів і сажотрусів (спеціально підібрав титули неактуальні в наш час, щоб нікого не образити), то цінність такого умеморіалення зійдеться на нівець і мало кому буде хотітись виловлювати цікаве в морі невідомого широкому загалу.

Ще один аспект - окрема мова про дошки на пам'ятках архітектури і, взагалі, в історичній частині міста - тут вже точно потрібен "глаз да глаз".

А ще сподобалась пропозиція Олега Васильовича щодо вибору кому ставити дошку.

Цитата
Щодо меморіальних дошок, то, на мій погляд, критерій доволі очевидний: якщо гостеві міста буквально у двох словах можна буде пояснити, чим унікальним прославилася людина, якій встановлено дошку («письменник, що зробив Кам’янець столицею байки», «Герой Радянського Союзу», «автор багатьох сортів гречки», «довголітній ректор» тощо), то такий вид вшанування заслуговує на увагу. Якщо ж перехожі на цікавість гостя здебільшого розводитимуть руками, то про що тоді говорити?!

Також підписуюсь під цим. Відповідальним від міської влади необхідно взяти на замітку

0
7 RD   (31.01.2015 21:20)
Пощастило пожити на вулиці названій на честь байкаря, проте відомою вона вмісті була не тільки завдяки прізвищу Микити Павловича :)

Имя *:
Email:
Все смайлы
Код *:
Категорії розділу
Кам'янецький календар [366]
Села від А до Я [1]
Історія [54]
Культура [38]
Персоналії [86]
Релігія [11]
Суспільство [21]
Різне [23]
Пошук
Свіжина

Користувач на фейсбуці KamKam поділився ...

Перезвоните пожалуйста по телефону 8 (49...

це все ......., але дуже смешно

Просто все гарно поєднано: головний корп...

З лицьового боку наша монета мабуть найк...

Колись чув таке, що єдиного центра Поділ...


Більше коментарів
Пошук
Статистика
Rated by ORS3
Онлайн всего: 2
Гостей: 1
Пользователей: 1
bogidol
Copyright MyCorp © 2019Створити безкоштовний сайт на uCoz