Євгенія Гінзбург

Для російського інтелектуала Євгенія Гінзбург — це авторка книги спогадів «Крутий маршрут», мати письменника Василя Аксьонова. Але була ще одна Євгенія Гінзбург — легенда подільської філології, сторіччя з дня народження якої відзначалось рівно рік тому - 21 вересня минулого року.

Євгенія Мойсеївна народилася в білоруському Рогачові, 1937 року з відзнакою закінчила філологічний факультет Київського університету, викладала англійську мову в Білій Церкві, зарубіжну літературу в Харкові, працювала над кандидатською дисертацією під керівництвом академіка Олександра Білецького, роботу над якою перервала війна.

13 вересня 1944 року Євгенія Гінзбург стала викладачем зарубіжної літератури та англійської мови Кам’янець-Подільського учительського інституту. 10 грудня 1947 року в Інституті української літератури імені Тараса Шевченка Євгенія Мойсеївна захистила кандидатську дисертацію про соціальний роман англійського письменника Вільяма Годвіна «Калеб Вілліамс». Вона стала першим повоєнним кандидатом наук не тільки в Кам’янці-Подільському, але й в області.

Євгенія Мойсеївна знала шість мов. Це українська, російська, ідиш, англійська, німецька, французька. Недарма Микита Годованець, коли перекладав французьких байкарів, звертався до Євгенії Гінзбург із проханням зробити дослівний порядковий переклад.

В інституті Євгенія Мойсеївна вела літературну студію. «Літстудійці збиралися на Високій (нині вулиця Сіцінського — О. Б.), 5, у притіненому старими деревами вутлому будиночку, де мешкала Євгенія Мойсеївна, — пише в романі-життєписі про поетесу Наталю Кащук «До вежі черленої» Микола Мачківський. — Вочевидь, господиня не жила відлюдькувато, при запертих на засув дверях, а любила, коли в її не вельми простору оселю навідуються гості. Особливо раділа творчій молоді... В домашній обстановці спілкувалася з нею невимушено, незрідка пригощаючи зголоднілих студентиків, які потерпали від безгрошів’я, чаєм і печивом. Не відмовлялася й позичити якусь троячку, п’ятірку чи десятку — скільки кому не вистачало, щоб дотягнути до стипендії... Кожен, хто переступав поріг її житла, ставав для Євгенії Мойсеївни своєю, близькою людиною. І при тім вона нікому не дозволяла поводитися з нею по-панібратськи...»

Сіцінського, 5 (за Яндекс-панорамами)

Частою гостею в Євгенії Мойсеївни була майбутня українська поетеса Наталя Кащук, яка навчалася тоді в п’ятій школі. Ставши студенткою Чернівецького університету, Наталя в листах до кам’янецької наставниці ділилася найсокровеннішим.

Розповідає колишній студент історико-філологічного факультету Анатолій Гаврищук: «Усіх, хто слухав її лекції, вражав рідкісний лекторський дар викладача. Завжди зосереджена, натхненна, гарна, зі смаком одягнена (назавжди запам’ятався білюсінький комірець) — такою ставала за кафедру Євгенія Мойсеївна і розпочинала лекцію. Байдужих в аудиторії не було. Вражала глибока ерудиція, блискуча пам’ять, логічність викладу, чудова дикція, бездоганна мова, уміння переконувати, доречний гумор, красномовність, інтелігентність...»

1970 року 57-річна Євгенія Мойсеївна за станом здоров’я вийшла на пенсію, але не поривала зв’язків із педінститутом. Періодично тимчасово оформлялася на посаду доцента, читала спецкурс, виступала на методичних семінарах. Згодом переїхала до Хмельницького, де проживав її син. Там і відійшла у вічність 5 листопада 2000 року. Похована на Хмельницькому міському кладовищі поруч із могилою передчасно згаслої дочки Анети.

2005 року в Хмельницькому побачила світ збірка спогадів «Легенда подільської філології: Євгенія Гінзбург — педагог, учений, літе­ратурознавець».

У Кам’янці-Подільському упродовж трьох місяців 2013 року маємо три столітні ювілеї чудових жінок, що стали справжньою окрасою «Квітки на камені»: 20 липня — письменниці Ольги Мак, 5 вересня — краєзнавця Тамари Сис, 21 вересня — літературознавця й педагога Євгенії Гінзбург. Три перлини з великого кам’янецького намиста.