Як відомо, в радянські часи влада нещадно витравлювала віру з життя «будівників світлого майбутнього». Так, у Кам’янці-Подільському в 1960—1980-х роках діяв тільки один православний храм — Покровська церква на Руських фільварках. У 1964—1992 роках її настоятелем був Лаврентій Андрійович Кобля (1925—2004), який у часи перебудови став першим у Кам’янці-Подільському священиком, обраним депутатом міської ради. «Календар знаменних і пам’ятних дат Хмельниччини на 2017 рік», виставлений на сайті Хмельницької обласної універсальної наукової бібліотеки, повідав ім’я священика, який служив у місті над Смотричем безпосередньо перед Коблею. Це Ігор Іванович Процюк (1927—2016), якому на Різдво, 7 січня, виповнилося би 90 років. В останні роки (до виходу на спокій 27 липня 2011 року) він служив на Омській кафедрі як митрополит Феодосій.
Майбутній священик народився 7 січня 1927 року на Волині, яка у міжвоєнні часи була в складі Польщі. Його батько був тоді дияконом-псаломщиком, а згодом став митрофорним протоієреєм. Тож немає нічого дивного, що троє синів Івана Процюка, серед них і Ігор, стали священиками. В одному з інтерв’ю митрополит Феодосій повідав: «У мене завжди перед очима був образ батька. І це важливо. Це головна причина, яка вплинула на мій вибір».
1945 року Ігор Процюк став дяком, потім — священиком. Того ж року одружився. Від 1947 року він — настоятель Троїцького собору в Берестечку та Троїцької церкви в селі Мислини Волинської області.
1949 року Ігор Процюк прибув в село Кузьмин Красилівського району Кам’янець-Подільської області, де став настоятелем церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Як зазначив почесний краєзнавець України Олександр Байдич, який працює директором школи в Кузьмині, отець Ігор «місцевим парафіянам дуже сподобався, оскільки був харизматичною людиною, вельми речистим, гарним на вроду, дуже представницьким і, головне, розумним. Про нього в Кузьмині пам’ятають до наших днів і розповідають всілякі легенди».
У Кузьмині Процюк служив до 1955 року. За цей час заочно закінчив Ленінградську духовну семінарію та вступив до духовної академії.
Наступні сім років життя (1955—1962) отець Ігор провів у Кам’янці-Подільському. Тут він займав спочатку посаду настоятеля Миколаївської церкви в Старому місті (на жаль, 1962 року її приміщення перетворили на склад). 1961 року отця Ігоря призначили настоятелем Покровської церкви на Руських фільварках. Він став протоієреєм, очолював благочиння.
У Кам’янці-Подільському отець Ігор 1958 року розлучився з дружиною. Він сконцентрувався на богословських науках і 1959 року став кандидатом богослов’я. Згодом, від 1979 року, він — магістр богослов’я.
У листопаді 1962 року Ігор Процюк постригся в ченці з іменем Феодосія й отримав сан архімандрита. Від грудня 1962 року він — єпископ Чернігівський і Ніжинський, у 1964—1967 роках — єпископ Полтавський і Кременчуцький, у 1967—1972 роках — єпископ Чернівецький і Буковинський (вів богослужіння церковнослов’янською, українською та румунською мовами).
1972 року владика Феодосій покинув Україну. До 1978 роках він був єпископом Смоленським і В’яземським, 9 вересня 1978 року став архієпископом. У грудні 1984 року його призначили патріаршим екзархом у Середній Європі та архієпископом Берлінським і Середньоєвропейським. Через два роки він став архієпископом Омським і Тюменським. Від лютого 1997 року владика Феодосій — митрополит Омський і Тарський. 2002 року його спроба піти на заслужений відпочинок закінчилася невдачею. Священний Синод попросив його і далі вести архіпастирське служіння на Омській кафедрі. Тут він трудився аж до 2011 року.
Митрополит Феодосій (в миру — Ігор Іванович Процюк)
Після тривалої хвороби митрополит Феодосій помер в Омську 28 травня 2016 року на 90-му році життя. Поховали його в нижньому храмі Успенського собору Ачаїрського жіночого монастиря Чесного Хреста Господнього.
Про Лаврєнтія мабуть усі чули, а от хто був до нього я особисто ніколи не задумувався чомусь. Тепер стало цікаво взагалі як відбувалось церковне богослужіння в Радянському Союзі, я щось думав що воно переривалось і було відновлене при Коблі
Цікаво що його покидало по єпархіях за життя добряче. Схоже у священників така ж система як в правоохоронних органах - іде ротація. От знайшов фотку Феодосія уже в літньому віці Джерело: http://www.achair.ru/вечная-память-митрополиту-феодосию/#more-1222. Там також описано про його діяльність у Омську.
За останнім посиланням є слова про митрополита Феодосія Патріарха Московського Кирила, які були зачитані в день прощання з омським архіпастирем:
Цитата
«Со скорбью воспринял известие о кончине старейшего архиерея Московского Патриархата ― Преосвященного митрополита Феодосия, на протяжении многих лет несшего попечение об устроении церковной жизни на Омской земле.Призванный Священноначалием к совершению епископского делания, он принял управление над Черниговской епархией, впоследствии служил на Полтавской и Черновицкой кафедрах, много лет возглавлял Смоленскую епархию, затем Берлинскую и Омскую. На сибирской земле прошли последние годы Высокопреосвященнейшего митрополита Феодосия. Здесь при его архипастырском начальстве немало было сделано для воссоздания некогда порушенных и возведения новых храмов, для умножения числа духовенства, для организации доброжелательного диалога с представителями светского общества.Всемилостивый Господь, победивший смерть и сокрушивший верии вечные, да упокоит новопреставленного во обителях небесных, идеже несть ни болезнь, ни печаль, ни воздыхание, но жизнь бесконечная».
0
