1861 рік. На Руських фільварках освячено (22 жовтня за старим стилем) Покровську церкву. Див. про неї статтю «Покровська, сестра Георгіївської».
Покровська церква. Фото з журналу «Православный взглядъ» (№ 5 за 2009 рік)
1989 рік. У Кам’янці-Подільському на конкурсній основі директором АТП-16863 обрано Віктора Антоновича Антонюка. Він, закінчивши 1977 року Ленінградський інженерно-економічний інститут, працював у Кам’янець-Подільському АТП-16808 економістом (три місяці), начальником планового, а потім виробничо-технічного відділу, секретарем партійної організації.
1990 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури відбулася остання (двадцять сьома) звітно-виборча районна компартійна конференція.
1998 рік. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, піднесення рівня навчання і виховання молоді звання «Заслужений працівник народної освіти України» надано восьми педагогам. Серед них доктор історичних наук Микола Григорович Кукурудзяк і доктор фізико-математичних наук Юрій Володимирович Теплінський — завідувачі кафедр із Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).
2001 рік. У Кам’янці-Подільському на Гран-прі Поділля з бодибілдингу звання «Містер Поділля» виборов кам’янчанин Володимир Кирилюк.
Цього дня народилися:
1912 рік. У селі Петровка (нині Мачешанського району Волгоградської області Росії) в українській сім’ї селянина-бідняка народився (за іншими даними — 7 листопада) Олександр Андрійович Чернущенко — кандидат історичних наук (1951), доцент (1961). Закінчив 1939 року історичний факультет Бакинського педагогічного інституту. Був учасником війни з німцями. Викладав у вищих навчальних закладах у Чернівцях. 1951 року захистив кандидатську дисертацію «Боротьба трудящих Чернівецької області проти німецько-фашистських окупантів у роки Великої Вітчизняної війни». Від вересня 1964 року працював у Кам’янець-Подільському державному педагогічному інституті (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка), викладав новітню історію, а з 1966 року — науковий комунізм. Досліджував історію революційного руху на Поділля у XIX — на початку XX століття, головним чином революційне народництво. Був часником першої та другої Подільських історико-краєзнавчих конференцій. Помер 4 серпня 1968 року в Кам’янці-Подільському.
1937 рік. У Харкові народився Анатолій Васильович Литвинов — український артист, виконавець гумористичних творів, народний артист України (1991). Учасник свята майстрів мистецтв, присвяченого «325-річчю возз’єднання України з Росією», яке відбулося 29 травня 1979 року в Кам’янці-Подільському на міському стадіоні. У липні 1988 року знову виступав у Кам’янці-Подільському на міському стадіоні.
1953 рік. У селі Долиняни Хотинського району Чернівецької області народився Микола ВасильовичБодак. Працював головою правління відкритого акціонерного товариства «Кам’янець-Подільська тютюнова фабрика» (2001 року звільнено з посади). 1998 року був кандидатом у депутати Хмельницької обласної ради.
1963 рік. У селищі міського типу Чемерівці Хмельницької області народився Валерій Олександрович Кадиш — кандидат сільськогосподарських наук. Від червня 1982 року до листопада 1983 року працював токарем заводу «Термопластавтомат» у Хмельницькому. Два роки (від листопада 1983 року до листопада 1985 року) проходив службу в армії в місті Борисів у Білорусі. Від серпня 1986 року до лютого 1991 року навчався в Українській ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарській академії в Києві. Від травня до вересня 1991 року працював зоотехніком-селекціонером колгоспу «Маяк» села Мала Бережанка Чемеровецького району, а від жовтня 1991 року до вересня 1992 року — головним зоотехніком колгоспу «Ранкові зорі» села Підпилип’я Кам’янець-Подільського району. Від жовтня 1992 року до червня 1993 року був головним зоотехніком колгоспу «Вільна Україна» села Ямпільчик Чемеровецького району. Далі працював продавцем у Чемерівцях: від червня 1993 року до січня 1994 року — в автомагазині «Хмельниччина-авто», а від лютого 1994 року до березня 1995 року — у виробничо-комерційній фірмі «Мальва». Від березня 1995 року до вересня 2000 року — головний зоотехнік управління сільського господарства Чемеровецького району. Від вересня 2000 року до квітня 2004 року — начальник управління сільського господарства і продовольства Чемеровецької районної державної адміністрації. Далі працював у в Кам’янці-Подільському в Подільському державному аграрно-технічному університеті: від вересня 2007 року до вересня 2009 року — виконувач обов’язків доцента кафедри розведення та генетики сільськогосподарських тварин, від вересня 2007 року до липня 2010 року — доцент кафедри технології переробки і стандартизації продукції тваринництва. Від липня 2010 року працював першим заступником голови Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області, а далі — головою цієї адміністрації (призначено 13 січня 2012 року Віктором Януковичем, звільнено, згідно з поданою заявою, 1 квітня 2014 року Олександром Турчиновим).
Валерій Олександрович Кадиш
Цього дня відійшли у вічність:
1937 рік. В урочищі Сандормох поблизу міста Медвеж’єгорськ (Карелія, Російська Федерація) загинув, засуджений до розстрілу, Валер’ян Львович Поліщук — український письменник. Народився 1 жовтня (19 вересня за старим стилем) 1897 року в селі Більче Дубенського повіту Волинської губернії (тепер Млинівського району Рівненської області). Навчався на історико-філологічному факультеті Кам’янець-Подільського державного українського університету. 1921 року переїхав до Харкова. Працював у газетах «Селянська правда», «Вісті». Багато мандрував по Україні, Середній Азії, Кавказу, був у Франції, Німеччині, Чехословаччині, країнах Скандинавії. Друкуватися почав 1918 року. Наприкінці 1934 року заарештовано. Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР 27—28 березня 1935 року на закритому засіданні Поліщуку винесено вирок: 10 років ізоляції в концтаборах. 9 жовтня 1937 року особливою трійкою УНКВС Ленінградської області засуджено до розстрілу. Посмертно реабілітовано.
1937 рік. В урочищі Сандормох поблизу міста Медвеж’єгорськ (Карелія, Російська Федерація) загинув, засуджений до розстрілу, Мирослав Ірчан (справжні ім’я, по батькові та прізвище — Андрій Дмитрович Баб’юк) — український поет, прозаїк, публіцист, драматург, перекладач, літературознавець, журналіст, історик, видавець. Народився 14 липня 1897 року в селі П’ядики Коломийського повіту (нині Коломийського району Івано-Франківської області). 1919 року в Кам’янці-Подільському в бібліотеці «Стрільця» видав свої враження очевидця «Махно і махновці».
1937 рік. В урочищі Сандормох поблизу міста Медвеж’єгорськ (Карелія, Російська Федерація) загинув, засуджений до розстрілу, Антін ВолодиславовичКрушельницький — український письменник, критик, журналіст, педагог, політичний і громадський діяч. Народився 4 серпня (23 липня за старим стилем) 1878 року в місті Ланьцут (тепер Жешувського воєводства, Польща). Навчався у Львівському університеті. Навесні 1919 року з Городенки поїхав до Кам’янця-Подільського, там його як авторитетного культурно-освітнього діяча керівництво Української Народної Республіки призначило міністром освіти в уряді Бориса Мартоса. Розчарований програмою дій уряду, залишив посаду. У жовтні 1919 року разом із сім’єю емігрував до Австрії. У липні 1934 року, переїхавши з цілою родиною до Радянської України, мешкав у Харкові в будинку «Слово». 6 листопада 1934 року Крушельницького заарештували. Його справу розглядала 28 березня 1935 року виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР, яка винесла вирок: десять років позбавлення волі з конфіскацією майна. Заслання Крушельницький відбував у Соловецькій тюрмі. Рішенням «трійки» Управління Народного комісаріату внутрішніх справ Ленінградської області письменника засудили до розстрілу й стратили 3 листопада 1937 року в лісовому урочищі Сандармох у Карелії.
1937 рік. В урочищі Сандормох поблизу міста Медвеж’єгорськ (Карелія, Російська Федерація) загинув, засуджений до розстрілу, Володимир Якович Підгаєцький — український учений-гігієніст. Народився 24 липня 1889 року в Кам’янці-Подільському в родині вчителя Якова Павловича Підгаєцького та власниці невеличкого приватного пансіонату Ганни Адамівни Гладиш.
