Ср, 26.06.2019, 18:47
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » Статті » Знахідки О.Будзея » Релігія

Будзей О. Як ще не Бєляєв у Бога вірив
1965 року в Москві у видавництві політичної літератури накладом 165 тисяч примірників побачила світ книжка памфлетів «Нічні птахи» уродженця Кам’янця-Подільського, автора знаменитої трилогії «Стара фортеця» Володимира Бєляєва, спрямована проти Української греко-католицької церкви та митрополита Андрея Шептицького. Сьогодні не варто було би про це видання згадувати. Але вступне звернення автора до друзів-читачів, в якому Володимир Павлович розповідає про те, що в дитинстві вірив у Бога та чому відвернувся від нього, має певний краєзнавчий інтерес. 

Процитуємо в перекладі українською мовою початок розповіді письменника:

«У дитинстві я дуже вірив у Бога. Не було вечора, щоб, перш ніж лягти спати, я, стоячи на колінах, не помолився доброму Боженьці і не поцілував би маленьку лаковану іконку із зображенням розп’ятого Ісуса Христа, що висіла біля ліжка. Пошепки я просив Сина Божого відпустити мені всі гріхи, які я встиг сотворити протягом дня: набіги на чужі сади, розбиті з рогаток сусідські вікна, непослух тітці...

Разом із рідними я постійно ходив до церкви, з нетерпінням чекав наближення таких урочистих свят, як Різдво Христове, Великдень, Трійця, випускав птахів із кліток на Благовіщеня і із заздрістю спостерігав, як пірнають в зледенілу ополонку наші голі підзамецькі сміливці в день Йордану. Вирости і бути таким же хоробрим, як вони, було найвищою межею моїх дитячих мрій
».

Обкладинка книги Володимира Бєляєва

Нагадаємо, що письменник народився 1909 року, а його справжнім батьком був секретар другого кримінального відділення Кам’янець-Подільського окружного суду Павло Федорович Сацевич. Пам’ятна книжка Подільської губернії на 1911 рік засвідчує, що колезький секретар Сацевич мешкав у власному будинку на Польських фільварках, отже був парафіянином Георгіївської церкви. Це підтверджує і подальша розповідь його сина про події 1917—1918 років:

«Пізніше, коли з повсталого Петрограда долинула звістка про те, що владу в російській столиці захопили «якісь більшовики», наш парафіяльний священик і настоятель Свято-Георгіївського храму, що підноситься на околиці старовинного міста Кам’янця-Подільського, отець Серафим став постійно збирати на цвинтарі церкви зарічанську дітвору. Годинами він проводив з нами спасенні бесіди, розповідав Житія святих і великомучеників, умовляв слухатися батьків і боятися недремного всевидющого ока Божого. А для того, щоб заманити нас на такі співбесіди, отець Серафим, коли вони закінчувались, наділяв кожного із слухачів то маленькими книжечками в строкатих обкладинках, що розповідають про те, як жили відомі святі, схимники, митрополити, то літографованими іконками. Подарунки нашого батюшки ми хвацько пускали в наш дитячий обмінний фонд: за десять книжечок про святих можна було завжди отримати в якогось роззяви пошарпану книжечку «Библиотеки приключений» видавництва «Развлечение» про пригоди сищиків Ніка Картера або Ната Пінкертона».

Георгіївська церква, 1911 рік

А далі письменник розповів, що його відштовхнуло від церкви:

«Якось червоноармійська тачанка з кулеметами зупинилася перед воротами Свято-Георгіївського храму. З неї зіскочило кілька військових у шкіряних тужурках, із маузерами в довгих дерев’яних кобурах. Вони наказали церковному сторожеві відчинити браму і покликати настоятеля храму. Поки наш батюшка, підібравши поли довгої ряси, крокував зі своєї садиби на цвинтар, ми, хлопчаки, обліпили ґратчасту церковну огорожу і з цікавістю спостерігали, як ходять по м’якій шовковистій траві ці несподівані відвідувачі в синіх шоломах-будьонівках.

Високий сивий священик швидко підійшов до молодого військового, очевидно командира цієї групи. Той простягнув настоятелеві білий папірець — ордер Надзвичайної комісії на право проведення обшуку — і наказав відімкнути замок церковного підвалу. І незабаром чекісти викотили із затхлого церковного підвалу, біля якого ми так часто бігали, два кулемети системи «Максим» і винесли кілька ящиків із гвинтівками і патронами.

Як з’ясувалося пізніше, всю цю зброю сховали в церковному підвалі з прямого дозволу отця Серафима білогвардійці з кінного загону козачого отамана Фролова, що пробивався на Дон.

Ця несподівана знахідка в підвалі знайомого, такого мирного храму сильно потрясла нашу дитячу свідомість і мимоволі підказала, на чиєму боці була церква в грізні роки, коли затверджувалася на околицях повсталої проти царизму Росії молода Радянська влада. І не тільки підказала і прояснила наочно свідомість, але і відштовхнула багатьох, зокрема й автора цих рядків, назавжди від церкви
».

Звісно, повністю довіряти цим рядкам радянського письменника не можна (скажімо, твердженню про те, що білі ховали зброю в столиці свого ворога — Української Народної Республіки), але читати ці автобіографічні нотатки нашого земляка принаймні цікаво.

Автор: Олег Будзей



Дивіться також:

Категорія: Релігія | Додав: OlegB (25.07.2013)
Переглядів: 773 | Коментарі: 25 | Теги: Георгіївська церква, Бєляєв, Польські фільварки | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 25
1 KamPod   (27.07.2013 15:53)
Так цікава передмова. Виходить і в художній літературі сховані цінні спогади.

2 Andruha   (02.08.2013 19:10)
Кстати о Беляееве. В книге " Старая крепость " описано путешествие по подземному ходу ( из крепости а район старого еврейского кладбища) ) может вы пробовали заниматься этим вопросом?? может есть документальное подтверждение о таком ходе?

3 OlegB   (02.08.2013 20:20)
Документальних підтверджень немає. До того ж я з дитинства мешкаю в цій місцевості - поблизу фортеці та єврейського кладовища, то бачу, що зробити підземний хід від фортеці до кладовища було би дуже й дуже нелегко: спочатку вниз, потім угору, до того ж у кам'яній товщі. І смисл такого ходу?

4 Andruha   (02.08.2013 20:39)
Дело не в смысле . а в его наличии или отсутствии . Некоторые вещи не укладываются в логику

5 Andruha   (02.08.2013 20:41)
Если нет - значит нет.

6 KamPod   (02.08.2013 20:58)
Теж читав "Старую крепость" в пізньому дитинстві і теж вчитувався в мандри підземним ходом та хотів віднайти той хід. Там здається вони ще ядро знайшли.
А взагалі на мою думку, то на скільки відомо чине усі замки мали таємні ходи на зовні. А в випадку з нашим, то тут хід міг іти тільки на захід, тобто від сторого замку в бік нового і далі. Тільки от що робити з скельними породами там я ще не придумав ))

15 Kobzar   (02.08.2013 22:02)
Чому на захід? Ворогу в тил?

18 KamPod   (02.08.2013 22:13)
Просто інакше немає куда, хіба що з дна колодязя відвід робити на Карвасари де водичка витікає )

7 KamPod   (02.08.2013 21:08)
А ще зараз прийшла думка. У галереях Нового замку, є багато повалених чи розібраних стін, які перекривали ходи. Можливо саме у ці галереї через якісь шпаринки пробирались герої "Старой крепости"?

8 Andruha   (02.08.2013 21:21)
черт его знает)))) А кто лазил в галерею которая начинается за турецким мостом?

9 KamPod   (02.08.2013 21:36)
Я ще вкінці 90-х пролазив вздовж південної стіни тієї галереї і заглядав у бійнички які дивляться на Руські Фільварки, але пролізти туди не було змоги. Пізніше там були відкрили той хід і на скільки знаю там всередині щось було, чи то стрільба з арбалету чи ще щось. 

А ще швагро мені розповідав що та галерея раніше була відкрита і нею можна було пройти до замку. Вихід був десь біля Кармелюкової башти.

11 Kobzar   (02.08.2013 21:46)
Біля Чорної.

13 KamPod   (02.08.2013 21:52)
Ні, говорив саме біля Кармелюкової, десь в тій пристройці де зараз туалети, хоча може щось він плутає

10 Kobzar   (02.08.2013 21:42)
Я був.

12 Andruha   (02.08.2013 21:50)
А где он заканчивался в крепости? Віходил в подвал, коридор или выходом на поверхность заканчивался??? Может в нем развилки заваленные были? В книге идет речь о развилке!

14 Andruha   (02.08.2013 21:53)
Кстати про папскую тоже слышал.

16 KamPod   (02.08.2013 22:03)
Схоже все ж таки точно хід вів до Кармалюкової а не до Чорної. От що вимацав у фундаментальній праці Пламеницької

Тут під номером 42 (на самому стику сторінок) - підземна галерея

17 KamPod   (02.08.2013 22:12)
А ось тут ще детальніше

19 Andruha   (02.08.2013 22:35)
чет запутался в разрезах....

22 KamPod   (02.08.2013 23:01)
Я теж спочатку сплутав. Внизу три розрізи з іншого рисунку. А потрібний нам справа і теж в кольорі

20 Andruha   (02.08.2013 22:36)
Че за коридор отмеченный пунктиром и куда он ведет?

21 KamPod   (02.08.2013 23:00)
Там справа є переріз і на ньому видно що та стіна, відсутність якої зараз показують пунктирні лінії зараз знаходиться під землею. Очевидно вона йшла вздовж усієї галереї з північної сторони. Я так розумію що галерея утворювала деяке підвищення з стіною заборчиком з боку дороги

23 Andruha   (02.08.2013 23:18)
А разрез 1-1 это выход в папскую башню????

24 KamPod   (02.08.2013 23:27)
Якщо мова йде про 1-1 на нижньому рисунку то там є підпис що це східний каземат. А східний каземат на схемі у коментарі 16 позначено №33. Тобто це ті будівлі про які говорив мій швагро і де зараз туалети. Схоже це дійсно вихід з галереї в замок

25 Andruha   (03.08.2013 00:18)
Надо будет погулять как-нибудь в крепости...

Имя *:
Email:
Все смайлы
Код *:
Категорії розділу
Кам'янецький календар [366]
Села від А до Я [1]
Історія [54]
Культура [38]
Персоналії [86]
Релігія [11]
Суспільство [21]
Різне [23]
Пошук
Свіжина

Користувач на фейсбуці KamKam поділився ...

Перезвоните пожалуйста по телефону 8 (49...

це все ......., але дуже смешно

Просто все гарно поєднано: головний корп...

З лицьового боку наша монета мабуть найк...

Колись чув таке, що єдиного центра Поділ...


Більше коментарів
Пошук
Статистика
Rated by ORS3
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2019Створити безкоштовний сайт на uCoz