Георгій Семенович Раздимаха

«І сьогодні, через півстоліття, він перед очима — високий, худий, з орлиним профілем, аристократичною зовнішністю. Строгий погляд сірих очей дивно контрастує з привітним і м’яким виразом обличчя, що випромінює доброту. Він міг слухати так, як може слухати істинний інтелігент, коли співбесідник відчуває щиру повагу до себе і до своєї думки. Та він і був справжнім інтелігентом, які часто народжуються в сільських глибинках…»

Так колишні студенти фізмату Кам’янець-Подільського педінституту Вадим Яшков і Олена Пожар (Яшкова) охарактеризували свого викладача Георгія Раздимаху (1903—1980) — доцента, співавтора навчального посібника для студентів «Астрономія».

Георгій Семенович народився 17 квітня 1903 року в селі Танюшівка Старобільського повіту Харківської губернії (нині Новопсковського району Луганської області). 1918 року він закінчив вище початкове училище, а на початку 1919 року, щоб допомогти родині, пішов працювавти переписувачем, згодом — конторником. У березні 1920 року 17-річний Георгій став членом більшовицької партії. Він брав участь в організації комсомолу. Раздимаху обрали секретарем ініціативної групи, а потім секретарем Старобільського повітового бюро комсомолу. На сайті Біловодська (одного з райцентрів Луганської області) читаємо: «У липні 1920 року в Біловодськ за завданням Старобільського повітового бюро комітету комсомолу прибув Георгій Раздимаха. Він розповів хлопцям і дівчатам про ті завдання, які повинні вирішувати комсомольці, і став записувати охочих вступити до комсомолу».

А ще Георгій став бійцем частин особливого призначення. У вересні 1920 року під селом Петропавлівка він потрапив у полон, з якого через 10 днів йому вдалося втекти та повернутися до Старобільська.

«То були страшні, жорстокі роки, — пишуть Олена і Вадим Яшкови. — Пізніше в розповідях ветеранів, на сторінках історії радянського періоду, в книгах і кінофільмах уся кривава історія революції, громадянської війни була змальована дещо в мажорних тонах, укрита легким рожевим серпанком романтики справедливої боротьби за краще життя. Ми, тодішнє покоління, саме так і сприймали її: із захопленням, аж до щему в горлі, до сліз в очах співали революційних пісень, на героїці громадянської війни багато років виховувалися покоління юних. В ті часи слова «комсомолець 20-х років» розцінювалися нами як надзвичайно високий статус людини. Тому біографія одного з наших улюблених викладачів була для нас яскравою, героїчною. Ми розуміли, якою сміливою, мужньою людиною був цей скромний інтелігент, учений, наш викладач. Він ніколи не хизувався своїм минулим, проте ми знали про його полум’яну юність, порівнювали його з чонівцями «Старої фортеці» Володимира Бєляєва, іншими героями громадянської війни».

Георгій Раздимаха міг зробити непогану партійну кар’єру, але його вабила наука, а конкретніше — астрофізика. У липні 1928 року він вступив до фізико-хіміко-математичного інституту, який тоді діяв на базі Харківського університету. 1933 року Георгій бачив на власні очі та відчув на собі голодомор. Про ті жахливі події він пізніше довірливо розповів своєму учневі (згодом — докторові філософських наук) Миколі Роженку, коли той був асистентом і навчався в аспірантурі.

Георгій Семенович продовжив навчання на механіко-математичному факультеті Московського університету. Пізніше з гордістю розповідав, що його вчителем був Сергій Вавілов — видатний радянський фізик, президент Академії наук СРСР у 1945—1951 роках.

Далі Георгій Раздимаха працював старшим інженером у науково-випробувальному інституті військово-повітряних сил Червоної армії, навчався в аспірантурі астрономічного інституту при Московському університеті. 1939 року він захистив дисертацію, предметом якої був розроблений ним принципово новий метод визначення сили тяжіння. Так Георгій Семенович став кандидатом технічних наук. Тепер він старший науковий співробітник Центрального науково-дослідного інститут геодезії, аерознімання та картографії.

…Після війни стан здоров’я змусив Георгія Семеновича переїхати в Україну, де був тепліший і м’якіший клімат. З дружиною Клавдією Тихонівною Гороховою вони поселилися в Кам’янці-Подільському. Тут у педінституті Георгій Семенович пропрацював 27 років. Був деканом фізико-математичного факультету, завідувачем і доцентом кафедри фізики. Викладав в основному астрономію, а також математику, інколи — фізику.

«Я завжди поспішала, щоб зайняти місце в перших рядах, — згадує його колишня студентка Наталія Лиса, — тому що Георгій Семенович говорив тихо, а лекції були надзвичайно цікаві. Я захоплювалася не тільки змістом, глибиною, але й стилем, логікою, стрункістю, легкістю його викладу. В аудиторії відчувався подих космосу, м’яко сяяли газові туманності, ніби обплутані павутиною магнітних полів…»

Коли 1963 року інститут переселився у відбудований корпус на вулиці Московській (нині Огієнка), нагорі було споруджено обсерваторію. В ній проходили практичні заняття з астрономії. Згадує кандидат фізико-математичних наук Олег Федорович:

«На п’ятому поверсі головного корпусу було встановлено досить великий телескоп і зроблено спеціальний купол, який міг обертатися колом за допомогою спеціальної механіки з електроприводом. У вечірній час при безхмарному небі студенти збиралися в обсерваторії та спостерігали зорі, планети, Місяць… Студенти подорожували зоряним небом разом з улюбленим викладачем. Це була не проста подорож, адже викладач вплітав у свою розповідь відомості про найновіші досягнення науки. Того вечора ми слухали про пульсари, які тоді полонили науковий світ і нагадували нам щось із галузі фантастики. Екзамени Георгій Семенович приймав досить довго, опитував фундаментально, але оцінював м’яко».

1971 року в київському видавництві «Вища школа» побачив світ навчальний посібник для фізико-математичних факультетів педагогічних інститутів «Астрономія». Серед його чотирьох авторів був і доцент Кам’янець-Подільського педінституту Георгій Раздимаха. Йому належали «Вступ» і три розділи: «Короткий нарис розвитку астрономії», «Будова сонячної системи», «Елементи небесної механіки».

В інституті Раздимаха працював до 70 років. Помер 16 грудня 1980 року на 78-му році життя.

Завершуючи розповідь про свого викладача в третьому томі видання «Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка в особах», Олена та Вадим Яшкови пишуть:

«Зорі, як і люди, народжуються, живуть і помирають. У Всесвіті є зорі, які згасли сотні тисяч, мільйони, мільярди років тому, але їх світло продовжує світити нам. Дивлячись на них, згадуєш людей, яких уже немає з нами, та світло їх розуму, знань тепло їх серця продовжують осявати наше життя. Серед них — людина високої культури, духовної сили, професіоналізму і ерудиції, цільності і найкращих духовних якостей, яку доля подарувала нам у щасливому студентському житті, Георгій Семенович Раздимаха».

Автор: Олег Будзей