Пн, 24.06.2019, 18:04
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » Статті » Знахідки О.Будзея » Історія

Будзей О. Як жив Кам’янець століття тому
За три роки до початку Першої світової війни в Кам’янці-Подільському побачила світ «Пам’ятна книжка Подільської губернії на 1911 рік». Вона стала останньою в серії таких видань, започаткованих ще 1859 року. На жаль, за 52 роки подоляни, а якщо конкретно, то Подільський губернський статистичний комітет спромігся всього на вісім пам’ятних книжок (в окремі роки вони видавалися як адрес-календарі). Тут тільки можна позаздрити сусідам-волинянам, які виявилися набагато меткішими, тож упродовж 1886—1917 років видали 14 пам’ятних книжок Волинської губернії.

Але повернемося до подолян. Упродовж 1910 року статистичний комітет збирав відомості для пам’ятної книжки, до якої, крім адрес-календаря, знову було вирішено включити довідкову статистичну інформацію. До друкування видання, укладеного секретарем Подільського губернського статистичного комітету Василем Васильовичем Філімоновим, приступили наприкінці грудня 1910 року, а на початку наступного року воно надійшло в продаж. За папір, друкування та брошурування пам’ятної книжки комітет сплатив губернській друкарні 1127 рублів 28 копійок, а за укладання та коректуру — 460 рублів (цю частину роботи повністю виконав Філімонов). Зазначені витрати на видання вдалося покрити виручкою від його реалізації, що за 1911 рік становила 1686 рублів.

Сьогодні ми заглянемо до третьої частини пам’ятної книжки, в якій зроблено огляд міст Подільської губернії за даними, зібраними на 1 липня 1910 року. Звісно, найбільше нас цікавитиме Кам’янець-Подільський (у тодішньому офіційному написанні — Кам’янець-Подільськ).

Як зазначено в огляді, власне місто (сьогодні ми сказали би «Старе місто») розташоване на високому скелястому півострові, утвореному течією Смотрича. До складу міста також входять частини його, розташовані на протилежному березі Смотрича: Польські фільварки з Біланівкою, Новий план із передмістями Циганівкою та Солдатською слобідкою і Руські фільварки. Прямо проти міста, на кручі, стоїть старовинна фортеця, сполучена з містом Турецьким мостом. У фортеці, що втратила оборонне значення, розмістилося виправне арештантське відділення. До фортеці примикає село Підзамче, яке не входить до складу міста. З Польськими фільварками місто з’єднане Старим мостом, з Новим планом — Новим мостом, побудованим 1873 року, з Руськими фільварками — пішохідним містком.

Місто має значення як адміністративний місцевий центр. У ньому слабко розвинені промисловість і торгівля, які обслуговують тільки місцеві потреби. Це сталося внаслідок віддаленості Кам’янця від залізничної мережі: від нього до станції Ларга Південно-Західної залізниці — 35 верст, до станції Проскурів — 93 версти. Не ліпша ситуація і з водними артеріями: 18 верст віддаляє місто від судноплавного Дністра.
Для довідки: верста має 500 сажнів чи 1066,781 метра, тобто тодішня верста — це сучасний кілометр, але з невеликим «чубчиком».

Місто мало загальну площу 3590 десятин, а заселеної частини — близько 1112 десятин, з них 261 десятина 880 квадратних сажнів було замощено.
Для довідки: десятина має 2400 квадратних сажнів (1,0925 гектара). Знову бачимо, що тодішня десятина — це сучасний гектар, але теж із невеликим «чубчиком».

У місті було 109 вулиць і провулків загальною протяжністю 31 верста 367 сажнів, з них 26 верст замощено. Протяжність вулиць, що мали тротуари з одного боку, становила 3 версти 380 сажнів, а з обох сторін — 15 верст 410 сажнів. У місті було 12 майданів загальною площею 34095 квадратних сажнів. Деревами було обсаджено всього 15 вулиць загальною довжиною близько 5 верст.

Житлових будівель у Кам’янці було 5747, з них: кам’яних і цегельних — 3023, дерев’яних — 2569 і напівкам’яних — 155; критих залізом — 3036, деревом — 2093, черепицею — 9, соломою — 609. Пам’ятна книжка зазначає: «З будівель міста заслуговує на увагу Миколаївський вірменський католицький костел, заснований 1398 року. У ньому зберігаються служебник з написом 1394 року та ікона Божої Матері, яка існувала ще під час спустошення Кам’янця-Подільського татарами. Однією з пам’яток панування турків є мінарет, розташований поруч із католицьким Петропавлівським собором».

Освітлювалося місто гасовими лампами. Всього в місті було 892 ліхтаря з гасовими лампами, 8 ліхтарів гасово-жарових і лише два електричні. Населення користувалося водою з двох артезіанських колодязів, 15 звичайних міських і з власних криниць, а також зі Смотрича. Для видалення нечистот був міський асенізаційний обоз, але, переважно, видалення нечистот проводилося приватними особами в простих бочках.
У центрі Кам'янця-Подільського століття тому

Для забою худоби в Кам’янці була міська бойня, на якій щорічно вбивали близько 8600 голів великої худоби і близько 9100 дрібної. Боротьбу з пожежами вели міська пожежна команда з трьома насосами і 10 бочками та вільно-пожежна дружина, яка мала два насоси та 6 бочок.

Міська поліція складалася з одного поліцмейстера, трьох приставів, 5 помічників приставів і 86 нижніх поліцейських чинів.

У Кам’янці-Подільському на 1 липня 1910 року мешкала (без військ) 47.071 особа: 22.673 — чоловічої статі (48,2%), 24.398 — жіночої (51,8%).

За віросповіданням населення поділялося так: іудеї — 22.779 (48,4%), православні — 16.127 (34,2%), римо-католики — 7.776 (16,5%), протестанти — 316 ( 0,7%), магометани — 43 (0,1%), караїми — 27 (0,1%), вірні Вірменської апостольської церкви — 3.
За національністю склад населення був таким: євреї — 22.779 (48,4%), українці росіяни та білоруси (у «Пам’ятній книжці» всі вони фігурували як «русские») — 17.316 (36,8%), поляки — 6.554 (13,9%), німці — 316 (0,7%), турки і татари — 43 (0,1%), перси, болгари, греки, серби і румуни — 32, караїми — 27, вірмени — 4.
У місті було три лікарні: земська на 300 місць (при ній відділення для божевільних на 60 місць), єврейська на 20 місць і тюремна на 10 місць. Крім того, для військ діяв місцевий лазарет. А ще при духовній семінарії та при жіночому духовному училищі були приймальні покої.

У Кам’янці працювало 11 аптек, з них чотири були приватними, діяло п’ять аптекарських складів. Обслуговували населення 47 лікарів (з них вільно практикували 17 чоловіків і дві жінки), 20 дантистів (з них три жінки), 13 акушерок і повитух (з них 10 вільно практикували), 16 фельдшерів і помічників лікарів, 6 фельдшериць.

Із засобів сполучення в місті діяли дві біржі візників. На першій з них працювало 118 візників, для яких було встановлено тверді розцінки. На другій біржі влітку працювало 25 візників, а взимку — 50. Вони возили пасажирів без такси, за взаємною домовленістю. Різниця між візниками першої та другої бірж полягала в тому, що останні мали гірші екіпажі. Ті й інші були парокінними.

Міський телефон, призначений для місцевого зв’язку, мав 117 абонентів. Довжина його проводів становила 129 верст.

Гостей міста приймали 15 готелів і 8 заїжджих дворів. Крім того, в Кам’янці було вісім ресторанів і трактирів, три харчевні, сім їдалень, одна чайна, 22 пивних і 6 винниць.

Середня вартість квартири становила: великої (понад 6 кімнат) — 700 рублів на рік, середньої (4—6 кімнат) — 450 рублів, малої (до чотирьох кімнат) — 200 рублів.

Середня вартість палива: сажень 4-полінної міри грабових дров — 40 рублів, дубових — 38 рублів, пуд (16,38 кілограма) кам’яного вугілля — 40 копійок, пуд соломи — 20 копійок.

Вартість освітлювальних матеріалів: фунт (409,5 грама) гасу — 4,5 копійки, фунт стеаринових свічок — 30 копійок, сальних — 20 копійок.

Наймана плата домашньої прислуги (на місяць): кухар — 15 рублів, лакей і кучер — по 10, куховарка — 8 рублів, покоївка та нянька — по 6 рублів. Поденна плата чорноробом: чоловікові — від 60 копійок до 1,5 рубля, жінці — від 30 до 60 копійок.

Роздрібна вартість предметів першої необхідності: фунт печеного житнього хліба — 3,5, а восени — 3 копійки, пшеничного — 4, а восени — 3,5 копійки, фунт м’яса найкращого ґатунку — 12 копійок, гіршого — 10 (ціна м’яса нормувалася таксою), фунт солі — 1,5, а цукру-піску — 16 копійок.

У місті діяли 17 православних церков і дві каплиці, 5 католицьких костелів, протестантська кірха, синагога і 32 іудейські молитовні будинки, а також православний чоловічий монастир. Було чотири православні кладовища, одне католицьке й одне єврейське.

У Кам’янці обслуговували читачів одна російська публічна бібліотека та дві приватні, при них були читальні. Крім того, діяли три приватні бібліотеки-читальні.

З періодичної преси в місті видавалися російською мовою газета «Подолия», «Кооперативный листок», «Медицинский вестник», «Православная Подолия», «Подольские губернские ведомости», восени 1910 року стала виходити газета «Подолянин».

Для друкування була губернська друкарня при губернському правлінні та п’ять приватних. У місті діяло сім фотографій.

Для розваги мешканців і гостей місто мало постійний театр у Старому місті біля Вітряної брами, клубну сцену, а також Пушкінський народний дім на Новому плані. Діяли постійна виставка при художніх класах та єпархіальний музей.

У місті було 8 середніх навчальних закладів: п’ять чоловічих і три жіночих, в яких навчали 155 чоловіків і 10 жінок, а вчилися 1620 хлопців і 910 дівчат. Нижчих навчальних закладів було 11: два чоловічі, одне жіноче і вісім для обох статей. Тут працювало 46 вчителів і 11 вчительок, навчалося 1014 хлопчиків і 404 дівчинки. Один із нижчих навчальних закладів утримувався на кошти з коробкових сум (був такий вид податку для єврейських громад).

Фабрик і заводів у Кам’янці-Подільському було багато — аж 24. Проте всі вони були невеличкими. Всього на них працювало 196 чоловік, а сума виробництва в 1909 році досягла 163,4 тисячі рублів. Зокрема, на ватяній фабриці трудилося двоє робітників, сума річного виробництва становила 900 рублів. Виробництвом з паперу займалися дві гільзові фабрики, що мали 24 робітники та річну продуктивність — 6 тисяч рублів. Обробку металів і виробництво машин вели чавунно-ливарний завод і екіпажно-ресорна майстерня (18 робітників, сума продуктивності 19,8 тисячі рублів). Діяв бетонний завод (5 робітників, сума виробництва 2 тисяч рублів). Тваринні продукти обробляли два миловарні та два свічково-сальні заводи (15 робітників, продуктивність — 23,3 тисячі рублів).

Харчова промисловість у місті була представлена макаронною фабрикою, шістьма підприємствами мінеральних і шипучих вод, круподернею, бойнею для тварин і двома бойнями для птахів (всього 28 робітників, продуктивність 14,6 тисячі рублів), двома пивоварними заводами (64 робітники, продуктивність 52,8 тисячі рублів) і тютюновою фабрикою (40 робітників, продуктивність 44 тисячі рублів).

У місті також діяло 312 ремісничих закладів, на яких працювало 866 чоловік, а сума виробництва за 1909 рік становила 323,6 тисячі рублів.

Жаль, що в наш час не видаються пам’ятні книжки міст, районів, областей. А варто було би про це подбати, щоб наші нащадки в наступному столітті легко могли довідатися, як ми сьогодні жили…
 
Автор: Олег Будзей


© Олег Будзей


Дивіться також:

Категорія: Історія | Додав: OlegB (27.04.2013) | Автор: Олег Будзей
Переглядів: 570 | Коментарі: 3 | Теги: пам'ятна книжка, адрес-календар, Будзей | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 3
1 KamPod   (28.04.2013 01:03)
Цікаво. Виходить що у 1910р. місто було в більшості своїй єврейське і іудейського віросповідання shock .

2 KamPod   (28.04.2013 01:05)
Для наочності додав діаграмки по віросповіданню і національному складі

3 lapa   (03.05.2013 09:13)
найбільше було аптек і готелей.....от де золота жила dimboy
і аж шість підприємств шипучих вод.....

Имя *:
Email:
Все смайлы
Код *:
Категорії розділу
Кам'янецький календар [366]
Села від А до Я [1]
Історія [54]
Культура [38]
Персоналії [86]
Релігія [11]
Суспільство [21]
Різне [23]
Пошук
Свіжина

Користувач на фейсбуці KamKam поділився ...

Перезвоните пожалуйста по телефону 8 (49...

це все ......., але дуже смешно

Просто все гарно поєднано: головний корп...

З лицьового боку наша монета мабуть найк...

Колись чув таке, що єдиного центра Поділ...


Більше коментарів
Пошук
Статистика
Rated by ORS3
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2019Створити безкоштовний сайт на uCoz