«Іду — вродливий, двадцятидвохлітній». Саме ці слова Володимира Маяковського столітньої давності з поеми «Хмарина в штанах», майстерно перекладеної нашим земляком — Миколою Бажаном, сьогодні, як ніколи, влучно характеризують «Подолянин». Адже якраз сьогодні найпопулярнішій серед кам’янчан газеті виповнюється рівно 22 роки: 26 грудня 1992 року дві тисячі примірників першого номера першого в області приватного часопису випурхнули з друкарні в Старому місті в газетні кіоски міста й знайшли вдячного читача.
За 22 роки чимало змінилися в «Подолянині». Він у вісім разів посоліднішав у обсязі, у сім разів збільшив коло читачів, замість двох орендованих кімнаток у міській друкарні розжився на власне приміщення в центрі міста. Можна сказати, що з худенького чорно-білого сірячка часопис поступово перетворився на статечного кольорового красеня. Цікаво, що за 22 роки первісний чоловічий колектив редакції з жіночими вкрапленнями якось непомітно став нинішнім жіночим колективом із чоловічими вкрапленнями. На жаль, передчасно відійшов у вічність ініціатор створення та перший керманич «Подолянина» — незабутній Віталій Бабляк, але справу його життя вправно продовжила його дружина Алла Бабляк.
У центрі уваги «Подолянина» завжди був, є і надалі буде читач. Тому в редакційному колективі ревно переживають, щоб представлена на газетних шпальтах тижнева панорама життя міста й району завжди була найповнішою, щоб вдало були підібрані фотографії, які це життя показують, щоб заголовки й анонси матеріалів вміло інтригували читача, щоб кожне слово було вивірене, виважене, справді — на вагу золота, як то зазначено в рекламі передплати «Подолянина».
«Ми пишемо історію» — це кредо, обране колективом на початку діяльності, досі слугує йому ясним дороговказом у щоденній клопіткій роботі з пошуку й опрацювання інформації, так необхідної читачеві.
Звісно, як у кожній живій роботі, не все вдається. Звісно, як і кожний сущий на Землі, маємо і ми свої вади. Ми свідомі того, що не є ідеальною газетою. Але завжди, попри всі складні обставини, ми робимо все можливе, щоб нести читачеві максимально об’єктивно важливу інформацію, не кривити душею, не переходити ту тонку грань, яка би, в погоні за популярністю, перетворила шляхетну газету на жовте бульварне чтиво.
Хочеться, щоб «Подолянин», скільки би йому не виповнилося років, завжди залишався молодим духом, сповненим енергії, надійним інформатором, мудрим порадником для численних читачів, був їхньою розрадою у важкі дні, дарував їм гарний настрій у сімейному колі за вечірнім чаєм як давній і щирий друг.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
1
