Бурхливий наступ радіомовлення, згодом — телебачення, а в останні десятиліття — ще й Інтернету на наші вуха й очі, мозок і душу все ж не зміг відтіснити на задвірки цивілізації такий давній засіб масової інформації, яким є паперова газета. А для істориків і краєзнавців пожовклі від часу шпальти — це взагалі рай для душі: стільки цікавого та достовірного вони можуть повідати про минулі часи. Тож придивимося уважніше до газет позаминулого (XIX) та початку минулого (XX) століть, що видавалися в Кам’янці-Подільському.

«...И ВООБЩЕ ВСЕМ И КАЖДОМУ»

Як же з’явилася на світ перша кам’янецька газета? А сталося це так: 3(15) червня 1837 року в Санкт-Петербурзі було затверджено Положення про порядок провадження справ у губернських правліннях Російської імперії. Параграф 86 цього Положення передбачав таке (подаємо мовою оригіналу): «Для облегчения и сокращения в порядке сношений губернского правления и доставления как присутственным местам и должностным лицам, так и вообще всем и каждому, удобнейшего средства получать в надлежащее время сведения о постановлениях и распоряжениях губернского начальства, а равно и о других предметах, следующих к общему сведению, издаются при каждом губернском правлении особые губернские ведомости».

Спливло рівно сім місяців, і 3(15) січня 1838 року в Кам’янці-Подільському побачило світ перше число газети «Подольские губернские ведомости». Цього дня аналогічні видання було започатковано ще в 41 губернському місті: в Петрозаводську — «Олонецкие губернские ведомости», в Архангельську — «Архангельские губернские ведомости» і т. д.

Виходила газета щосуботи, а з 1885 року — ще й щосереди. Складалася вона, як це і передбачало положення 1837 року, з двох частин: офіційної та неофіційної. Офіційну підписували посадові особи. Серед редакторів неофіційної частини «Подольских губернских ведомостей» були секретар губернського статистичного комітету Віктор Карлович Гульдман, наглядач губернської друкарні Андрій Іванович Ільницький, секретар губернського статистичного комітету Василь Васильович Філімонов.

Гульдману навіть вдалося перетворити «Подольские губернские ведомости» на щоденне видання з програмою великих провінційних приватних газет. Але дворічний (упродовж 1898—1899 років) досвід видання показав, частково через матеріальні, а частково і цензурні умови, неможливість існування на Поділлі щоденної газети. Це вже, до речі, одного разу засвідчив «Подольский листок», про печальний досвід якого та його редактора ми детальніше розповімо далі. Тому з 1900 року «Подольские губернские ведомости» повернулися до звичного графіка виходу: двічі на тиждень.

Головна газета губернії незмінно друкувалася в друкарні Подільського губернського правління. Газета виходила майже 80 років, що є рекордом для Кам’янця-Подільського, й жодного разу не змінювала назви. Останнє число побачило світ 6(19) травня 1917 року.

ДРУГА ЛАСТІВКА

Другим періодичним виданням, започаткованим у Кам’янці-Подільському, стали «Подольские епархиальные ведомости». Їх перше число побачило світ 1(13) січня 1862 року. Виходили «Подольские епархиальные ведомости» двічі на місяць, згодом — щотижня. Як і «Подольские губернские ведомости», складалися з двох частин — офіційної та неофіційної. Серед редакторів неофіційної частини був священик, невтомний дослідник подільської старовини Юхим Йосипович Сіцінський.

«Подольские епархиальные ведомости» містять надзвичайно цінний матеріал з історії Поділля. Практично повний комплект цього видання за 1862—1905 роки зберігається у відділі рідкісної книги наукової бібліотеки Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Із січня 1906 року замість «Подольских епархиальных ведомостей» стали виходити два видання: журнал «Православная Подолия» та газета «Подолия».

«МЕЖДУ ТРЕХ ТВОИХ МОСТОВ»

Понад 130 років тому в Кам’янці-Подільському з’явилося (правда, ненадовго) перше в Подільському краї неофіційне періодичне видання. Це громадська та літературна газета «Подольский листок». Виходив він тричі на тиждень з 1(13) січня 1881 року до 6(18) лютого 1882 року.

Видавцем-редактором нової газети був 30-річний журналіст і письменник Борис Сторожевський. Борис Миколайович закінчив юридичний факультет Київського університету. Він був секретарем газети «Киевлянин», а після смерті засновника та першого редактора цієї газети Віталія Яковича Шульгіна (помер 1878 року) — редактором цього видання.

Основними відділами «Подольского листка» були такі: хроніка кам’янець-подільського життя, політичні вісті (міжнародний огляд), суміш, внутрішні вісті (зі сторінок газет). Друкувалися кореспонденції з різних місць Південно-Західного краю. Від № 34 в газеті з’явилися офіційна та неофіційна частини.

Газета вигідно відрізнялася від багатьох провінційних видань 1880-х років ґрунтовністю та різкістю критики деяких сторін суспільно-політичного життя та економічних відносин у Росії. «Подольский листок» доводив на основі аналізу статистичних даних наявність великої кількості малоземельних селян, особливо з числа колишніх дворових, зростання сільського пролетаріату. В низці кореспонденцій наводилися факти важкого матеріального стану та безправ’я робітників на цукрових заводах Подільської губернії, експлуатації дітей і підлітків. Газета критикувала місцеве чиновництво, суд, негативно відгукувалася про «розумово-моральний рівень» сільського духовенства. Основні надії газета покладала на «розвиток земських сил».

Наведемо конкретний приклад критики. 6(18) червня 1881 року в газеті (№62) було вміщено такий вірш про стан мостів у Кам’янці-Подільському:

Град красивый, хоть и древний,

Ты вписал в черте своей 

Замки, фольварки, предместья,

Где живут без фонарей.

Опоясан речкой Смотрич,

Весь пестреешь средь садов,

Сколько грязи, беспорядка 

Между трех твоих мостов!

А на тех мостах старинных 

Сгнило дерево давно,

Едешь — крестишься: боишься,

Что не выдержит оно.

Есть ли тот, кто сосчитает 

Ямы все на мостовой?

Кто перила вновь поставит

Здесь и там над крутизной?

Думу кто твою разбудит?

Кто порядки заведет?

Мостовую кто починит

Ниже Ветряных ворот?

Нет ответа на вопросы...

Матеріалами «Подольского листка» часто користуються сучасні дослідники. Так, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Володимир Молчанов серед дореволюційних газет, які містять значну кількість інформації про операції з нерухомістю та становище у сфері житлового забезпечення громадян у другій половині XIX століття на теренах Правобережної України, називає і «Подольский листок». На підтвердження того, що в цілому вивчення еволюції житлового забезпечення тих часів дає змогу зрозуміти, що поступово громадськість і заможні верстви населення змінюють своє ставлення до найменш забезпечених громадян, дослідник наводить такий приклад, почерпнутий із «Подольского листка»: присяжний повірений Ісидор Альбертович Гольдсміт приймав на себе ведення цивільних та кримінальних справ, а для бідних поради надавав безкоштовно.

Попри те, що видавалися «Подольские епархиальные ведомости», у газеті Бориса Сторожевського друкувався ректор Подільської духовної семінарії Митрофан Симашкевич. Дослідники вказують на такі його етнографічні статті: «Рахманьский Великдень и его происхождение» (1881, № 41), «Обычай сжигать Дидуха» (1881, № 46).

19(31) травня 1881 року Юхим Сіцінський, який тоді навчався у Подільській духовній семінарії, видрукував у газеті «Подольский листок» свою першу етнографічну розвідку «Народное предание о Полозе». Звісно, цій публікації посприяв ректор семінарії.

Борис Сторожевський не тільки надавав «зелене світло» публікаціям подільських етнографів, але й у скрутну хвилину підтримував їх. Зокрема, Борис Миколайович допоміг подільському етнографу Андрієві Димінському. До оселі Андрія Івановича ввірвалися жандарми і переколошматили в хаті геть усе, позривали навіть підлогу, і хоч їм не вдалося знайти чогось нелегального, але проти Димінського почалося слідство. Тільки захист і допомога Сторожевського врятували Андрія Івановича.

Вихід «Подольского листка» припинився, як зазначалося, через обставини важкі й редакцією не передбачені. Через борги редактор-видавець утік із міста від кредиторів.

Після невдачі в Кам’янці-Подільському Сторожевський не покинув мрії про власну газету. 22 жовтня 1882 року він звернувся до Головного управління у справах преси по дозвіл видавати, цього разу в Полтаві, літературно-громадську газету «Полтавский вестник», яка повинна була, «не торкаючись широких загальних питань, присвятити свої шпальти винятково обговоренню місцевих потреб та інтересів губернії». Додавалася програма видання з 12 пунктів: розпорядження уряду, місцева хроніка, історичні дослідження, літературні твори, земський та судовий відділи, оголошення та ін. Газета мала виходити з 1 січня 1883 року, передплатна ціна з доставкою становила 7 рублів 50 копійок на рік. Відповідь управління датується 6 листопада 1882 року: «Беручи до уваги, що в місті Полтаві немає самостійних цензурних установ, і тому нагляд за періодичним виданням в разі дозволу такого буде занадто утрудненим, Головне управління у справах преси вважає за необхідне прохання пана Сторожевського відхилити».

Останні роки життя Борис Миколайович провів у Києві та співпрацював як із столичними виданнями, так і з багатьма газетами Південно-Західного краю, головним чином у виданні «Жизнь и искусство», де публікував фейлетони за підписом «100». Найвідоміші оповідання Сторожевського: «Охрименко» («Новое слово», 1897, №5), «Событие» («Нива»), «Ворона в павлиньих перьях» («Природа и охота»). Помер засновник першої неофіційної кам’янецької газети 1898 року.

БУМ

1906 року, після першої російської революції, почався період бурхливого розвитку кам’янецької преси. Правда, досить часто видання яскраво спалахували та досить скоро згасали. Так, 2(15) липня 1906 року з’явилася щоденна громадсько-політична та літературна газета «Каменчанин». Протрималася вона на плаву всього вісім номерів: останній побачив світ 9(22) липня.

Більше поталанило щоденній політичній і літературній газеті «Подольский голос». Перше її число побачило світ 25 жовтня (7 листопада) 1906 року. До кінця року вийшло 54 номери. Наступного року газета виходила ще рівно три місяці: останній її номер датований 31 березня.

20 лютого 1908 року в Кам’янці-Подільському стала виходити двічі на тиждень «Подольская мысль», яка характеризувала себе як прогресивна безпартійна газета. Після сімнадцятого номера, що побачив світ 16 квітня, газета змінила назву на «Подольская жизнь» з підзаголовком «Прогрессивная беспартийная газета, посвященная жизненным и культурным интересам родного края». Часопис успішно виходив до кінця року, але 1909 року його спіткала невдача — побачило світ тільки 16 номерів (останній — 12 лютого).

На тлі таких недовгих спалахів справжнім довгожителем виявилася щоденна політична, громадська та сільськогосподарська газета «Подолянин», що стартувала 14(27) вересня 1910 року і припинила випуск тільки буремного 1917 року.

Мала всі шанси на довге життя і щоденна політична, економічна та літературно-громадська газета «Подольские известия». Її перший номер побачив світ 14(27) лютого 1911 року. Заснував цю газету Давид Якович Фейген, а в її виданні активну участь брала його дружина Мір’ям Меєрівна Фейген (у 1913—1915 роках вона була редактором часопису). На жаль, видання газети було припинено 21 серпня (3 вересня) 1915 року, невдовзі після смерті її засновника.

Були й випадки відродження газети з тією ж назвою. Так, у 1906—1907 роках у місті виходила щоденна громадсько-політична та літературна газета «Подольский край» (побачило світ 395 номерів). 1916 року в Кам’янці-Подільському знову було започатковано щоденне видання з такою назвою з підзаголовком «Ежедневная политическая, экономическая и литературно-общественная газета». «Подольский край» ми бачимо і серед видань 1919 року, коли Кам’янець був тимчасовою столицею Української Народної Республіки.

Автор: Олег Будзей