23 березня
Цього дня колись:
1928 рік. Видано постанову Ради народних комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки «Про оголошення замку-фортеці в місті Кам’янці-Подільському державним історико-культурним заповідником», якій сказано: «Замок-фортецю в місті Кам’янці-Подільському в межах старовинних його стін і земляних валів, з усіма старовинними фортечними спорудами, Польською брамою, Руською брамою і вежею Стефана Баторія оголосити за державний історико-культурний заповідник і передати його з усім майном, що має історико-культурне значення, у відання Народного комісаріату освіти УСРР».
* Фенцур В. В., Пагор В. В. Відродження архітектурно-історичної спадщини Кам’янця-Подільського (40-і рр. XX ст. — 2015 р.). — Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2015. — С. 6, 130.
1955 рік. У Кам’янці-Подільському створено первинний осередок Українського товариства сліпих.
1974 рік. Почесним громадянином міста став Дмитро Данилович Лелюшенко — командувач 4-ої гвардійської танкової армії, що визволяла Кам’янець-Подільський.
1988 рік. Облвиконком, відповідно до постанови Ради міністрів УРСР від 19 лютого, ухвалив створити в Кам’янець-Подільському районі агропромисловий комбінат «Смотрич». Установчі збори відбулися 18 квітня.
1994 рік. Почесними громадянами Кам’янця-Подільського стали його визволителі від німецько-фашистських загарбників — Іван Пупков, Володимир Пархоменко, Олександр Столяров, Василь Дементьєв, Костянтин Вахтін, Володимир Рябушко.
2001 рік. У Кам’янець-Подільському педагогічному університеті відбулася презентація книги Миколи Тимошика «Лишусь навіки з чужиною...», присвяченої життю та діяльності першого ректора університету Івана Огієнка.
2001 рік. У Кам’янці-Подільському міський Будинок культури урочисто відсвяткував столітній ювілей.
2002 рік. У Кам’янці-Подільському в молодіжному центрі «Юність» відбулася творча акція «Ми — Українці», організована Українською народною партією «Собор». У дискусії «Інтелігенція та політика» взяли участь політик Анатолій Матвієнко, біолог Костянтин Ситник, сценарист Леонід Мужук, поет Володимир Шовкошитний.
2002 рік. У турнірі з міні-футболу на честь 58-ої річниці з дня визволення Кам’янця-Подільського перемогла команда «Собор», за яку грали відомі політики Анатолій Матвієнко, Володимир Шовкошитний.
2006 рік. У Кам’янці-Подільському відбулася презентація нових книг Бібліотеки газети «День», в якій узяла участь головний редактор газети Лариса Івшина.
Цього дня народилися:
1786 рік. У Подільській губернії народився (12 березня за старим стилем) Олексій Петрович Юшневський — декабрист. Навчався в Московському університеті. Служив урядовцем в канцелярії подільського губернатора в Кам’янці-Подільському, від 1805 року — у Колегії іноземних справ. 1816 року призначено чиновником «по дипломатичній частині» в штаб 2-ї армії, керував облаштуванням болгарських переселенців у Бессарабії, від 1823 року — дійсний статський радник. 1819 року в Тульчині вступив до «Союзу благоденства», від 1821 року — один із керівників Південного товариства декабристів, член його директорії (1822). За процесом декабристів засуджено до страти, яку замінили на 20 років каторги. Покарання відбував у Шліссельбурзькій фортеці, пізніше — у Читинському острозі, з 1839 року— на поселенні в Іркутській губернії. Помер 22 січня (10 січня за старим стилем) 1844 року в Ойокській слободі Іркутської губернії.
Олексій Юшневський. Акварель Миколи Бестужєва, 1839 рік
1876 рік. У селі Малий Ходачків (нині Тернопільського району Тернопільської області) народився Теодор (Федір) Павлович Приймак — педагог, доктор філософії, професор. 1898 року закінчив гімназію в Тернополі. Навчався у Львівському та Віденському університетах. Від 1905 року викладав українську, латинську та німецьку мови у гімназії в Коломиї (нині Івано-Франківської області). Під час Першої світової війни був на фронті як офіцер австрійської армії. Потрапив у російський полон, з якого повернувся 1917 року. Був співорганізатором «Листопадового зриву» 1918 року в Коломиї, першим комендантом Коломийської військової округи. У липні 1919 року перейшов з Українською Галицькою Армією у Велику Україну. 17 березня 1920 року Федора Приймака призначили виконувачем обов’язків приват-доцента кафедри зоології Кам’янець-Подільського державного українського університету. Далі в місті над Смотричем працював в інституті народної освіти, з якого його виключили 1922 року після чистки навчального закладу. Працював у вищих навчальних закладах Харкова, Луганська, Полтави. 1934 року Приймака заарештували. Був ув’язнений у виправному трудовому таборі, де й загинув.
1880 рік. У Варшаві народився Антон Вікентійович Беньковський. 1929 року переїхав до Кам’янця-Подільського, працював інспектором польських шкіл, від 1930 року — деканом робітничого факультету при силікатному інституті, потім у 6-ій польській школі, директором Кам’янець-Подільського історичного музею. 28 вересня 1937 року заарештовано «як агента польської розвідки». Його безпідставно звинуватили в тому, що, будучи членом «Польської організації військової», нібито проводив шпигунську діяльність на користь Польщі. Серед багатьох політичних звинувачень було й те, що він створив музейну експозицію, яка вихваляла Симона Петлюру, інших діячів Української Народної Республіки. 14 жовтня 1937 року засуджено до розстрілу та через кілька днів (19 жовтня) страчено. Реабілітовано 2 жовтня 1965 року.
1900 рік. У селі Княжин (тепер Чуднівського району Житомирської області) народився Остап Якович Демчук — український письменник. Закінчив Турчинівський сільськогосподарський технікум. 1921 року в надії вступити до інституту народної освіти приїжджав до Кам’янця-Подільського. Закінчив 1924 року Житомирський інститут народної освіти (вчився на одному курсі з дружиною Марією Шавлович-Демчук). Учасник Великої Вітчизняної війни. Друкувався з 1922 року. Член Спілки селянських письменників «Плуг» і літературної організації ВАПЛІТЕ. Працював кореспондентом газети «Радянська Волинь» (Житомир). Бував у селах Шепетівського, Старокостянтинівського, Полонського, Ізяславського районів, про що засвідчують публікації газети. Автор збірок оповідань і нарисів «Комнезамчики» (1925), «Верболози», «Очі», «Пригоди на маневрах», «Ювілей» (усі — 1930), «Чудо» (1931), «На соціалістичних рейках» (1932), роману «Чорнозем» (1933), «Повісті про мачуху» (1941). Помер 19 грудня 1945 року у Фракфурті-на-Одері.
1903 рік. У Кам’янці-Подільському народився Станіслав Будін (насправді — Бенсіон Бать) — чеський журналіст, громадський діяч. У 1913—1919 роках навчався в Кам’янець-Подільській гімназії. 1930 року здобув диплом інженера-електротехніка. У 1930—1934 роках — функціонер Комуністичного союзу молоді та співробітник апарату ЦК Комуністичної партії Чехії, у 1934—1935 роках — шеф-редактор газети «Rudé právo». 1936 року виключено з Комуністичної партії за «троцькізм». У 1937—1939 роках — редактор часопису «Radiojournal». 1939 року виїхав до США, де у 1940—1945 роках був редактором часопису «Newyroské listy». 1946 року повернувся в Чехословаччину. У 1947—1949 роках — шеф-редактор агентства «Pragopress», водночас — редактор часописів «Kulturni politika» (1947—1949), «Lidové noviny» (1950—1953), «ČTK» (Чехословацьке пресове агентство, 1954—1965), «Reporter» (1966—1969). Визначний представник «празької весни» 1968 року, один із перших прихильників «Хартії 77». У 1970-х роках репресовано. Автор спогадів «Jak to vlastnĕ bylo?». Автор праць «USA — portrét národa» (1948); «Karel Havliček Borovský» (1954); «F. D. Roosvelt» (1965); «Sedmá velmoc» (1966); «Dynastie Kennedyý» (1969). Переклав з німецької «Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта» Карла Маркса (1932), з російської «Пушкін у Михайловському» Івана Новикова (1937; Йозеф Гора), «Зустрічі з Максимом Горьким» Всеволода Іванова (1949), з англійської. Помер 12 серпня 1979 року в Дачіце (нині Чехія).
Цього дня відійшли у вічність:
1986 рік. У Москві померла Анастасія Платонівна Зуєва — російська актриса театру й кіно, народна артистка СРСР (1957), лауреат Сталінської премії другого ступеня (1952). Народилася 17 грудня (5 грудня за старим стилем) 1896 року в селі Спаське Веньовського повіту Тульської губернії Російської імперії (нині Новомосковського району Тульської області Російської Федерації). У трупі МХАТу (Московського художнього академічного театру) працювала від 1924 року. Серед зіграних ролей — Коробочка. 9 липня 1949 року разом із групою акторів МХАТу показувала в Кам’янці-Подільському сцени із спектаклів: Анастасія Зуєва зіграла з Володимиром Бєлокуровим епізод із «Мертвих душ» за поемою Миколи Гоголя.
Могила Анастасії Платонівни Зуєвої на Новодівочому цвинтарі в Москві
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
