1972 рік. Директором Кам’янець-Подільського кабельного заводу став Юрій Михайлович Куприков. Його попередником був Дионисій Миколайович Ткачук, а 1982 року наступником став Віктор Сергійович Терлецький.
1972 рік. У Кам’янці-Подільському в селищі цементного заводу відкрито дитячий садок № 22 «Чебурашка».
1973 рік. У Кам’янці-Подільському секретар Центрального комітету Комуністичної партії України Валентин Юхимович Маланчук узяв участь у роботі ХХХІІІ міської партійної конференції.
1986 рік. Кам’янець-Подільський відвідав (22 чи 23 грудня) адмірал флоту, голова Центрального комітету ДТСААФ (Добровільного товариства сприяння армії, авіації, флотові), Герой Радянського Союзу Георгій Михайлович Єгоров — обранець кам’янчан до Верховної Ради СРСР.
1994 рік. У Кам’янці-Подільському побачило світ перше число щомісячного інформаційного бюлетеня «Подільський цемент». 4 травня 1996 року бюлетень став тижневиком, від 2 серпня 1996 року став виходити як газета «Фортеця» (головний редактор Ольга Жмудовська). Нині замість «Фортеці» виходить газета «Фортеця +» (головний редактор Ірина Жуковська).
1998 рік. Підписано угоду про створення в Кам’янці-Подільському роти контрактної міліції.
1998 рік. Головою правління сільськогосподарського підприємства «Прогрес» села Привороття Кам’янець-Подільського району обрано Миколу Михайловича Соломона (народився 1 березня 1949 року в цьому селі). Змінив на цій посаді Миколу Степановича Федькова. До цього Микола Соломон працював головою правління сільськогосподарського підприємства «Нове життя» села Залісся Перше теж Кам’янець-Подільського району.
2001 рік. У Кам’янці-Подільському на ТЕЦ (теплоелектроцентралі) введено в дію другий турбогенератор потужністю 6 мегават на годину. Урочиста презентація нового турбогенератора відбулася 25 грудня.
2001 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури відбувся (21—22 грудня) моноспектакль «Клоунеса Таміла» у виконанні Таміли Петрощук — клоунеси Національного цирку України.
2005 рік. У Подільському державному аграрно-технічному університеті побував перший космонавт незалежної України, Герой України, народний депутат України Леонід Костянтинович Каденюк. Метою його візиту стала популяризація Народної партії, членом якої він є. Під час зустрічі зі студентами й викладачами Леонід Костянтинович розповів про враження від космічного польоту, а також про роботу у Верховній Раді. У Кам’янці-Подільському космонавт зустрів свого однофамільця — викладача аграрно-технічного університету Олександра Степановича Каденюка, вручив йому партійний квиток члена Народної партії.
Цього дня народилися:
1859 рік. У селі Мазники Летичівського повіту Подільської губернії (нині Деражнянського району Хмельницької області) народився (10 грудня за старим стилем) Юхим (Євтим, Євфимій) Йосипович Сіцінський — історик Поділля, археолог, етнограф, музейний діяч, православний священик. За свідченням дяка Тимофія Орловського з Мазників, день народження Сіцінського припадає на 27 жовтня (15 жовтня за старим стилем) — у день преподобних Євфимія Нового та святителя Євфимія. Помер Сіцінський 7 грудня 1937 року в селі Підзамче (нині в складі Кам’янця-Подільського).
ЮхимЙосипович Сіцінський
1904 рік. У селі Пляківка Чигиринського повіту Київської губернії (нині Кам’янського району Черкаської області) народився (10 грудня за старим стилем) Степан АнтоновичОлексенко — український компартійний діяч, один з організаторів партизанського руху. 1933 року закінчив Київський інститут механізації та електрифікації сільського господарства. Від жовтня 1937 року до 1938 року був членом організаційного бюро ЦК КП(б)У та членом Особливої Трійки УНКВС Кам’янець-Подільської області. У 1963—1971 роках працював заступником міністра енергетики й електрифікації Української РСР — начальником Головного управління сільської електрифікації. Від грудня 1971 року перебував на пенсії. Помер 25 вересня 1976 року в Києві.
1946 рік. Народилася Галина Володимирівна Чорна — педагог. Працювала директором Кам’янської загальноосвітньої школи І—ІІ ступенів Кам’янець-Подільського району. Обиралася депутатом Кам’янець-Подільської районної ради.
1978 рік. Народився Володимир Миколайович Возний — підполковник, військовий комісар Кам’янець-Подільського об’єднаного міського військового комісаріату (ОМВК). Навчався в 1996—2000 роках у Кам’янець-Подільському військово-інженерному інституті, в 2011—2014 роках — у Києві в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Від 2000 року проходив службу в 128-й окремій механізованій дивізії (місто Берегове Закарпатської області), від 2003 року — в 50-му окремому інженерно-саперному батальйоні (село Руда Кам’янець-Подільського району). 2006 року призначено начальником відділення Кам’янець-Подільського ОМВК. У 2013—2014 роках — військовий комісар Летичівсько-Старосинявського об’єднаного районного військового комісаріату (ОРВК), у 2014—2015 роках — військовий комісар Чемеровецького ОРВК. 2014 року брав участь в антитерористичній операції в Луганській і Донецькій областях. Від липня 2015 року — тимчасовий виконувач обов’язків комісара Кам’янець-Подільського ОМВК (його попередником був Ігор Степанович Рибак). Наказом від 5 листопада 2015 року Возного призначено військовим комісаром Кам’янець-Подільського об’єднаного міського військового комісаріату. 11 листопада Хмельницький обласний військовий комісар полковник Сергій Присяжнюк прибув із візитом до Кам’янця-Подільського й офіційно представив нового військового комісара міста та району.
1968 рік. Народилася Тетяна Петрівна Роєцька — завідувач дошкільного навчального закладу № 16 у Кам’янці-Подільському.
Цього дня відійшли у вічність:
1962 рік. У Австралії в місті Тірул поблизу Сіднея помер Павло ОлександровичБогацький — український журналіст, літературознавець, літературно-театральний критик, бібліограф, письменник, політичний і військовий діяч. Народився 16 березня (4 березня за старим стилем) 1883 року в селі Купин Кам’янецького повіту Подільської губернії (нині Городоцького району Хмельницької області). Навчався в Кам’янці-Подільському в духовному училищі (до 1900 року), в Подільській духовній семінарії (до 1903 року). Закінчив 1906 року офіцерську юнацьку школу у Вільно (нині Вільнюс). Навчався на агрономічному відділі Київського політехнічного інституту в 1907—1908 роках. Був архіваріусом у Кам’янець-Подільському державному українському університеті. 1920 року емігрував до Польщі, де співпрацював у газеті «Українська трибуна» (Варшава, 1920), а звідти – до Чехо-Словаччини, де редагував журнали «Нова Україна» (в 1922—1923 роках), «Трудова Україна»; брав участь у роботі Українського громадського комітету, був одним з організаторів «Селянської спілки». З утворенням Українського соціологічного інституту керував Кабінетом шевченкознавства. У 1926—1929 роках був головою Українського громадського видавничого фонду. 1940 року виїхав до Німеччини. Працював в «Українському віснику» (Берлін, 1943—1945), викладав історію української літератури в гімназії й учительській семінарії в таборі Міттенвальд (Баварія, 1945—1949 роки). До Австралії приїхав 1949 року, оселився в Тірулі, де працював на сталеварні й продовжував літературну діяльність, публікуючись у газеті «Вільна думка» (Сідней), заснував Українську громаду в місті Вуллонґонґ.
1993 рік. У селі Жванець Кам’янець-Подільського району трагічно загинув Олександр Володимирович Дачковський — голова колективного сільськогосподарського підприємства «Обрій» села Гаврилівці Кам’янець-Подільського району. Народився 1958 року в одному із сіл Хотинського району Чернівецької області. У 1982—1989 роках працював учителем у селах Збруч, Цвіклівці, Жванець Кам’янець-Подільського району, у 1989—1992 роках — директором неповної середньої школи в селі Гаврилівці. У лютому 1992 року Дачковського обрали головою колгоспу «Обрій». 22 грудня 1993 року близько десятої години вечора при в’їзді у Жванець «Таврія» Дачковського зіткнулася з УАЗом одного з господарств Кельменецького району Чернівецької області, внаслідок чого Олександр Володимирович загинув.
1999 рік. Помер Анатолій ІллічМамалига — історик, архівіст, краєзнавець, кандидат історичних наук (1978), доцент (1989). Народився 7 червня 1929 року в селі Ходорівці (нині Кам’янець-Подільського району Хмельницької області). Закінчив 1959 року Московський історико-архівний інститут. У травні 1978 року в Дніпропетровську захистив кандидатську дисертацію «Капіталістична еволюція поміщицьких і селянських господарств Подільської губернії в пореформений період (1861—1900)». Від 1955 року працював у Кам’янці-Подільському в Хмельницькому обласному державному архіві, від лютого 1972 року до серпня 1977 року — завідувачем кабінету марксизму-ленінізму Кам’янець-Подільського загальнотехнічного факультету Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування. Від вересня 1977 року до вересня 1980 року — асистент, а згодом виконувач обов’язків доцента кафедри наукового комунізму та історії КПРС Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту (нині Подільський державний аграрно-технічний університет), від 1980 року — старший викладач, від 1987 року — виконувач обов’язків доцента, від 1989 року — доцент кафедри історії КПРС і політичної економії Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Працював на факультетах фізичного виховання та підготовки вчителів початкових класів. 1991 року вийшов на пенсію.
2001рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури відбувся (21—22 грудня) моноспектакль «Клоунеса Таміла» у виконанні Таміли Петрощук — клоунеси Національного цирку України. - моноспектакль, та й ще й у виконанні клоунеси, мабуть цікава штука
Зацікавився клоунесою і хочу сказати досить мало інформації про неї, так, що навіть фотки її не знайшов не те що відео спектаклю, що я планував знайти. Однак деяка інформація таки мені здалась непересічною - це анонс спектаклю "Клоунеса Таміла", який мав відбутись (чому ж мав, мабуть відбувся) в Києві 26 лютого 2002року, тобто за кілка місяців після кам'янецького представлення. Там чомусь написано що "спектакль, не входящий в репертуар ни одного из театров, еще не представлялся"
25 февраля 2002, 00:00
26 февраля в Молодом театре будет представлен спектакль «Клоунесса Тамила» по пьесе современного японского автора Кейчи Нисиды. Все роли в спектакле исполняет Тамила Петращук.
Первый показ этой работы состоялся в мае прошлого года на фестивале «Київ травневий». На суд широкой столичной аудитории спектакль, не входящий в репертуар ни одного из театров, еще не представлялся.
Кейчи Нисида, являющийся активным деятелем циркового искусства Японии, написал свою пьесу специально для украинской актрисы Тамилы Петращук, вдохновленный ее игрой в некогда существовавшем театре женской клоунады «Жарт». Именно она является главной и единственной исполнительницей всех ролей в спектакле, воплощая на сцене его сюжет — историю становления молодой и талантливой актрисы, которая преодолевает на своем пути несчетное количество неудач и наконец становится настоящим мастером.
Режиссер-постановщик этого спектакля Владимир Крюков совместил в своей работе несколько стилей — пантомиму, клоунаду, танец, гротеск, сделав ставку исключительно на виртуозное владение актрисой своим телом. Тамила Петращук посвятила многие годы работе именно в этих жанрах и в совершенстве овладела ими, благодаря чему спектакль имеет все шансы превратиться в яркое событие столичной театральной жизни.
Начало спектакля в 19.00. Цена билетов от 10 до 30 грн.
А тут її біографія витягнута з кешу сайту mimes.ru
I. Биография исполнителей:
Тамила Петрощук,. В 1985 – 89 г.г. - изучала пантомиму и клоунаду в театре-студии пантомимы «Жart».
С 1990 г. - начала работать в театре - пантомимы «ЖАРТ», как артистка (г. Киев), режиссер – Скрябин С.
В 1990 – 1995 г.г. - закончила Киевский Государственный Институт Культуры.
За период работы в театре «ЖАРТ» Тамила Петрощук создала и сыграла такие комические роли, как: Комиссар – шоу «12», Колхозница – «Время вперед». Женщина – Вамп, Балерина – картежница и Цирковая лошадка – «Жарт-Ревю» (1991 г.), а так же создала образ украинской «Ниндзя» - в спектакле «Свадьба» (1995 г.).
В 1995 – 1998 г.г. - закончила курс «Mime-Pur» в Международной академии ПЕРЕДВИЖНЫХ Искусств (Нидерланды).Директор Иде Ван Хенеген.
Участвовала в совместных международных проектах: Studio Kineo Варшава (Польша), спектакль «Где находится счастье» С актрисой и режиссером Кариной Холлой (Нидерланды) спектакль «Женщины, которые не ломаются» (Берлин, 1998 г.)., Украино-Японский проект Моно спектакль «Клоунесса Тамила»( 2001г)
Вместе с театром «ЖАРТ» гастролировали в Польше, Франции, Голландии, Бельгии, Германии, Англии, России, Литве.
Принимала участие во многих конкурсах и фестивалях клоунады и пантомимы. На Всесоюзном Фестивале Клоунады и Эксцентрики (Ужгород, 1991 г.) получила приз «За лучшую женскую роль».
Лауреат конкурса «Море смеха», Рига (1993 г.)
Лауреат фестиваля «Планета клоунов»( Рига, 1998 г.) и т.д.
С 1999 –начала работать в КИЕВСКОМ НАЦИОНАЛЬНОМ ЦИРКЕ УКРАИНЫ.
Сотрудничала и принимала участие, как артистка, в постановках
Николая Терентьева ( Театр «Лицедеи» (Санкт - Петербург ,) КИЕВ-1999Г
В 2001 г. создала клоунскую женскую группу «Кулибабы» и в ее составе работала в Киевском Национальном Цирке. С 2007 как соло -_клоун,.
В настоящее время работает В Киевском Академическом Молодом Театре со спектаклем «КлоунЕсса», продюсер Кейчи Нишида, (Япония).
0
