Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст. - Бібліотека - Каталог статей

Сіцінський Ю.Й. Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст. (Історично-археологічні нариси). / Упорядник С.В. Трубчанінов; Передмова І.С. Винокур, С.В.Трубчанінов; Примітки І.В. Данілов, О.В. Карбовський, С.В.Трубчанінов. - Кам'янець-Подільський: Центр поділлєзнавства, 1994. - 96 с.

Сіцінський Є. Оборонны замки Західнього Поділля XIV-XVII ст. (історично-археологічні нариси) - К.: друкарня Української Академії Наук, 1928р.

Репринтне видання однієї з найкращих робіт відомого подільського дослідника Юхима Йосиповича Сіцінського здійснено за ініціативою Дирекції Державного історико-архітектурного заповідника громадською науково-дослідною організацією "Центр поділлєзнавства"

Юхим Йосипович Сіцінський, автор понад 180 наукових праць з історії Поділля, справедливо вважається душею подільської історіографії. Він народився 10 грудня 1859 р. в с.Мазники Летичівського повіту Подільської губернії (нині Деражнянського району Хмельницької області) в сім'ї священика. Навчався в Кам'янці-Подільському в духовному училищі і духовній семінарії, пізніше (в 1881-1885 pp.) — в Київській духовній академії, яку закінчив із ступенем кандидата богослов'я. З 1889 р. Ю.Й.Сіцінський постійно мешкав в Кам'янці-Подільському, де прийняв сан священика. В 1889-1903 роках він служив в кафедральному соборі, в 1903-1918 роках займав посаду законоучителя в середньому технічному училищі. Службу священиком Ю.Й.Сіцінський поєднував з активною науковою та громадською діяльністю. В 1892-1918 pp. він був редактором подільських періодичних видань ("Подольские епархиальные ведомости", "Православная Подолия"). З 1890 р. він виконував обов'язки секретаря "Подольского епархи-ального историко-статистического комитета", а після перетворення цього комітету у "Подольское церковное историко-археологическое общество" з 1903 по 1920 рік був головою цього товариства. В січні 1890 р. Ю.Й.Сіцінський заснував в Кам'янці-Подільському церковний музей старожитностей та пропрацював в ньому 41 рік. Під керівництвом вченого в музеї були зібрані унікальні колекції з українського мистецтва, етнографії, археології та історії, значна збірка рукописів і стародруків, а також наукова бібліотека. Зараз це Кам'янець-Подільський історичний музей-заповідник.

За редакцією Ю.Й.Сіцінського вийшли "Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета" (вип. VI, 1893; вип.VIII, 1897), "Труды Подольского церковного историко-археологического общества" (вип. X, XI, XII за 1904, 1911, 1916 pp.).

Наукова діяльність Ю.Й.Сіцінського в галузі історичного краєзнавства проходила у нерозривному зв'язку з найбільш прогресивними представниками позитивістської історичної школи в Україні та Росії. Він був членом різних наукових товариств і установ: Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка (з 1899 року і до кінця життя), Церковно-історичного та археологічного товариства при Київській духовній академії (1888-1918 pp.). історичного товариства Нестора-літописця (1896-1918 pp.), Московського археологічного товариства, Київського товариства старожитностей і мистецтв (1902-1918 pp.). 90-ті роки XIX ст. пов'язані з активною діяльністю Ю.Й.Сіцінського в галузі археології. Знаходячись під впливом пошукової діяльності київського професора В.Б.Антоновича він зібрав і систематизував надзвичайно великий і важливий матеріал по археології краю. Зібрані колекції і дані про розміщення пам'яток на місцевості стали згодом основою підготовленої і виданої Ю.Й.Сіцінським капітальної праці "Археологическая карта Подольской губернии" (1901 p.). У вказаній праці, яка зберегла своє науково-пізнавальне значення і сьогодні, вчений зафіксував і систематизував біля 2 тисяч пам'яток кам'яного віку, доби міді і бронзи, раннього залізного віку і періоду Київської Русі (IX - ХІІІ ст.). Головні археологічні об'єкти (рештки поселень, городищ, могильників і т.п.) добре картографовані.

Історичні праці Ю.Й.Сіцінського відзначаються багатоплановістю. Зокрема, це роботи, в яких приведені в систему джерела з історії церкви: зведення про найдавніші православні церкви на Поділлі (Сутківці, Зіньків, Кам'янець-Подільський); про давньоруські традиції, що лежали в основі архітектури храмових споруд XIV -XVII ст. і обрядів пов'язаних з ними; про матеріали з історії монастирів Поділля. Слід відзначити спеціальну працю вченого, присвячену історії літописного міста Бакота — столиці Дністровського Пониззя ХI І-ХІІI ст. Особливе місце серед історичних праць Ю.Й.Сіцінського займає велика монографія "Город Каменец-Подольский. Историческое описание" (1895 p.), в якій подано загальний історичний нарис подій, пов'язаних з життям Кам'янця-Подільського ХIIІ-ХІХ ст.

В 1918 p., коли в Кам'янці-Подільському було засновано університет, Ю.Й.Сіцінський був обраний приват-доцентом богословського факультету, на якому вів курс з церковної археології. Після закриття цього факультету до 1922 р. читав лекції з археології та історії мистецтва на історико-філологічному факультеті інституту народної освіти (ІНО). В 1930 р. хвиля репресій щодо української інтелігенції захопила й Ю.Й.Сіцінського — декілька місяців він провів у в'язниці, після чого був змушений залишити улюблену роботу. З 1931 по 1933 рік він працював науковим співробітником у Лаврському музеї в Києві. В 1933 р. він захворів та повернувся до Кам'янця-Подільського, де на нього звалились нові злигодні. В листопаді 1933 р. міські власті безпідставно реквізували його власний будинок та залишили Ю.Й.Сіцінському лише невеликий флігельок, а в 1935 р. відібрали й це майно, виселивши вченого на передмістя. При цьому загинуло багато цінних книг з бібліотеки вченого, альбоми замальовок тощо. 7 грудня 1937 року Ю.Й.Сіцінського не стало. До останніх днів життя він не припиняв наукової роботи, не встиг видрукувати працю про друкарні на Поділлі, залишились в чорновиках і інші цікаві дослідження.

Книга "Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст." була написана вже досвідченим дослідником. Вона була опублікована Ю.Й.Сіцінським у 1928 р. в Києві під грифом Української академії наук. При підготовці цієї праці знайшло своє втілення уміння вченого аналізувати, систематизувати і синтезувати значні матеріали про історико-архітектурні, історико-археологічні пам'ятки краю.

Монументальне будівництво на Поділлі, як показав Ю.Й.Сіцінськнй, мало своєрідний характер, відповідно до умов життя в цій прикордонній, неспокійній місцевості. Навіть церковна архітектура Поділля того часу набирала характеру замкових споруд. Церкви, костьоли, синагоги будувалися тут з міцними мурами, баштами, амбразурами та стрільницями. Широкої відомості набули мурована церква в Меджибожі, Кам'янецький вірменський костьол, мурована синагога в Сатанові та ін. Замки XIV-XVII ст. на Поділлі були державними або приватними. Проте, як вірно зазначає Ю.Й.Сіцінський, замки-фортеці будували й утримували у відповідному порядку "місцеві селяни, почасти міщани своєю працею, потом і кров'ю". Отже, збудовані під керівництвом архітекторів та інженерів замки Поділля є водночас і пам'ятками високої професійної майстерності широких верств населення краю, так чи інакше пов'язаних з будівельною справою. Звертає увагу дослідник і на специфіку топографічного розміщення подільських замків, розглядає їх планову структуру. Робиться висновок про те, що чим давнішим був час заснування замку, тим менш правильний був його план щодо геометричної форми. Це спостереження Ю.Й.Сіцінського підтвердилося при археолого-архітектурних дослідженнях останніх років на території фортець в Кам'янці-Подільському і Меджибожі, де підтверджено наявність культурного шару і фортифікаційних об'єктів ХІ-ХІІІ ст.

1. Кордони держав; 2 - межі воєводств; 3 - границі сучасних областей; 4- татарські шляхи; 5 - замки, що описані в книзі Ю.Сіцінського; 6 - сучасні обласні центри

За час, що минув після виходу книги Ю.Й.Сіцінського, багато положень, які стосуються мурованого оборонного будівництва на Поділлі, було уточнено або розвинуто археологами, істориками, архітекторами. Проте не всі висновки дослідників знаходять підтримку фахівців. Особлива увага прикута до Кам'янця-Подільського (міста та оборонних споруд). На сьогодні у питанні про вік Кам'янця-Подільського існує кілька взаємно виключних концепцій.

Найбільш давня концепція, якої притримувався і Ю.Й.Сіцінський, підносить заснування Кам'янця-Подільського до 60-х років XIV ст. В 1984 p. в мюнхенському науковому збірнику "Aus Russia mediaevalis" відомий львівський історик Ярослав Романонич Дашкевич виступив зі статтею "Каменец - еще раз", в якій стисло виклав історіографію питання та зробив критичні зауваження щодо відмінних від першої концепції поглядів. Він поставив під сумнів роботи археологів (критичні зауваження Я.Р.Дашкевича не базуються на професійному знанні архелогічного матеріалу) та надав першочергового значення звісткам середньовічних літописів про заснування Кам'янця-Подільського литовськими князями Коріатовичами (Коріотайтісами).

Найновіша концепція заснування Кам'янця-Подільського та початку мурованого оборонного будівництва найбільш повно розроблена київськими архітекторами Євгенією Михайлівною та Ольгою Анатоліївною Пламеницькими. Вони заглиблюють найдавнішу історію міста до римських часів. До арсеналу цієї концепції належать власні інтерпретації повідомлень античних авторів (зокрема, географа II ст. н.е. Птолемея про місто Клепідаву у Європейській Сарматії на лівому березі Дністра), матеріалів архітектурно-археологічних досліджень тощо. Автори доходять висновку, що в межах середньовічного ринку в Кам'янці-Подільському на початку нашої ери розташовувався римський військовий табір. До того ж часу ці дослідники відносять будівництво першого кам'яного мосту (на кам'яних пілонах розташовувався дерев'яний хідник) та системи укріплень, яка складалась з 13 кам'яних веж (займала територію Старої фортеці та перешийку). Концепція, якої дотримуються сучасні археологи з Кам'янця-Подільського (І.С.Винокур та М.Б.Петров), базується на археологічних відкриттях останніх десятиліть. Вона розглядає виявлені на території Старого міста в 1964 та 1982 роках давньоруські старожитності ІХ-ХІ ст. як сліди "гнізд" поселень, що лягли в основу формування давньоруського міста. Кам'янець ХІІ-ХІІІ століть, як свідчать археологічні матеріали, складався з кремля (дитинця), посаду й околиць. Дитиниць площею біля 3 га знаходився на високому мисі з південно-західного боку Старого міста. Він мав приблизно трикутну в плані форму і піднімався на висоту до 38 метрів над рівнем річки Смотрич. Площу посаду для давньоруського часу поки-що встановити важко. Як показали археолого-архітектурні дослідження 1964-1968 років (Є.М.Пламеницька, І.С.Винокур), у ХІІ-ХІІІ ст. на території Старої фортеці (у південно-західній частині) існувало давньоруське городище. З напольного боку городище обмежувалося дерево-земляним валом і ровом. Розкопками відкрито культурний шар ХІІ-ХІІІ ст. майже півметрової товщини (горіле дерево, обпалене каміння, значна кількість давньоруської кераміки). Наприкінці XII - на початку ХІІІ ст. земляні і дерев'яні укріплення валу підсилюються кам'яним муром із зубцями та щілиноподібними лучними бійницями (виявлено залишки муру загальною довжиною 20 метрів). З північно-східного боку, де мис не мав крутих схилів, територія давньоруського дитинця обмежувалася ровом, який згодом був засипаний внаслідок руйнації валу. В'їзд на територію дитинця вів із північно-західного боку через ворота у валу. Другий в'їзд розміщувався з боку посаду. Територія дитинця ХІІ-ХІІІ ст. значно поступалася за своєю площею у порівнянні з розмірами кам'яного замку пізніших часів.

При підготовці репринтного видання були використані оригінальні тексти (з правками відповідно до аркуша "помічених похибок") та кращі ілюстації з книги випуску 1928 року. При поганій якості ілюстрацій підбирались фотографії та малюнки приблизно того ж часу, що були в першому виданні. Ілюстрацій в виданні 1928 року нараховувалось 68.