21 січня
Цього дня колись:
1918 рік. Більшовики захопили владу в Кам’янці-Подільському, витіснивши з міста всі органи Української Центральної Ради. 10 лютого в місті побачило світ перше число газети «Известия Каменец-Подольского Совета рабочих и солдатских депутатов», від якого веде відлік своєї історії сучасна газета «Подільські вісті», що видається в Хмельницькому. Проте 28 лютого 1918 року війська Центральної Ради знову оволоділи містом, тобто більшовицька влада протрималася в Кам’янці-Подільському один місяць і один тиждень. Більшовики ще двічі оволодівали містом — у квітні 1919 року та липні 1920 року, аж доки, після останнього взяття Кам’янця в листопаді 1920 року, не закріпилися в ньому.
1920 рік. Професорська рада університету ухвалила нові «Правила бібліотеки Кам’янець-Подільського державного українського університету». Вони визначали основні засади діяльності бібліотеки та складалися з шести розділів, два з яких регламентували роботу бібліотечної читальні та видачу книг додому. Згідно з правилами, пріоритетне право користування читальним залом мали викладачі, яких обслуговували в чітко визначені години: щоденно, крім вихідних, з 14.00 до 21.00. Студентам, службовцям університету та стороннім особам книги видавали з 11.00 до 14.00.
1969 рік. Громадськість Кам’янця-Подільського відзначила 75-річчя від дня народження та 50-річчя лікувальної діяльності Ізраїля Мойсейовича Вейца. Ювіляру присвятили спеціальне засідання наукового медичного товариства Кам’янця-Подільського, йому надійшли привітання від міністра охорони здоров’я України, міської ради, міськкому Компартії України. Детальніше про Ізраїля Вейца див. далі — в рубриці «Цього дня народилися».
1970 рік. Вища атестаційна комісія затвердила декана історичного факультету Кам’янець-Подільського педагогічного інституту Анатолія Олексійовича Копилова у вченому званні доцента по кафедрі загальної історії. Згодом Анатолій Олексійович понад 24 роки очолював виш, який декілька разів змінював назву, а нині відомий як національний університет імені Івана Огієнка: 21 липня 1977 року його призначено ректором педагогічного інституту, а 29 листопада 2001 року звільнено з посади ректора педагогічного університету.
1990 рік. Понад півсотні кам’янецьких рухівців стали в живий ланцюг, що з’єднав Київ і Львів напередодні Дня соборності України.
1991 рік. Петропавловську церкву в Старому місті передано громаді Української автокефальної православної церкви. Нині це храм Української православної церкви Київського патріархату.
1991 рік. Скасовано Кам’янець-Подільський міський комітет народного контролю (первісно — партійно-державного контролю). Понад 18 років його очолював Петро Павлович Бабляк (1922—1987): 25 травня 1965 року пленум міськкому КПУ затвердив його головою міського комітету партійно-державного контролю, а 30 листопада 1983 року сесія міськради увільнила його від обов’язків голови міського комітету народного контролю у зв’язку з виходом на пенсію.
1991 рік. У складі Кам’янець-Подільського міськвиконкому створено комітет у справах молоді, згодом перетворений на управління у справах сім’ї та молоді.
1992 рік. Ліквідовано Кам’янець-Подільський районний комітет народного контролю. Цікаво, що в районі це сталося рівно через рік після аналогічної ухвали в місті.
1993 рік. Кам’янець-Подільський міськвиконком ухвалив ліквідувати в місті застарілі символи нашої держави, зокрема 21 меморіальну дошку. Детальніше див. у статті «Одних уже немає, інших ще немає».
2003 рік. Першу прес-конференцію в історії Кам’янець-Подільської райдержадміністрації провів її голова Сергій Артемович Тимчук.
2003 рік. Депутат Кам’янець-Подільської міської ради третього та четвертого скликань (у 1998—2006 роках) Анатолій Васильович Дубовий виграв конкурс на заміщення вакантної посади голови інспекції з контролю за санітарним станом міста Кам’янця-Подільського. Але і принциповому Дубовому не вдалося навести лад у цій важливій галузі міського життя.
2012 рік. В одному з блогів з’явився запис: «В Кам’янці-Подільському мені довелось побувати два рази. І чомусь при згадуванні про це місто на душі стає тепло і сонячно, а в пам’яті випливають тільки приємні спогади. Це неймовірне місто запам’яталось мені теплою атмосферою, відчуттям щастя та безтурботності. Місто, в яке завжди хочеться повертатись. Якесь воно особливе...».
2014 рік. Кам’янець-Подільська міська рада затвердила звернення до голови Верховної Ради України Володимира Рибака щодо скандальних законів, ухвалених 16 січня 2014 року. Ініціювали таке звернення 17 депутатів міської ради. В ухваленому документі наголошено, що, порівняно з правами громадян, закріпленими у відповідних статтях Конституції України, «закони 16 січня» значно обмежують права громадян на вільну участь в страйках, мітингах і демонстраціях, вільне вираження своїх поглядів і переконань, вільне пересування. Тому народні обранці з Кам’янця-Подільського просять своїх колег із Верховної Ради визнати недійсними закони, ухвалені ними 16 січня, та надалі не допустити порушення Конституції України.
Цього дня народилися:
1894 рік. У Кам’янці-Подільському народився Ізраїль (Сруль) Мойсейович Вейц — головний лікар Кам’янець-Подільської міської лікарні в 1940—1941 роках, підполковник медичної служби, кавалер ордена Червоної Зірки. Закінчив 1914 року Кам’янець-Подільську гімназію, 1919 року — медичний факультет Київського університету. Після цього був мобілізований до Червоної армії, в якій прослужив до 1922 року. Далі працював терапевтом Кам’янець-Подільської міської лікарні, завідувач курсів і поліклініки Товариства Червоного Хреста. Від 1924 року — завідувач новоствореного туберкульозного відділення міської лікарні. Від лютого 1940 року до червня 1941 року — головний лікар міської лікарні. Під час війни був начальником польового шпиталю, потім начальником евакошпиталю № 5847 (місто Юр’єв-Польський Владимирської області). З цим шпиталем у квітні 1944 року потрапив у Кам’янець-Подільський (шпиталь розгорнули в приміщенні нинішнього коледжу харчової промисловості). По закінченні війни шпиталь № 5847 проіснував до осені 1947 року, коли його перейменували на обласний туберкульозний шпиталь для інвалідів війни. Тут оперативно й консервативно лікували хвороби легенів, суглобів і хребта. Був начальником шпиталю до 1956 року. Після демобілізації того ж 1956 року перейшов на роботу в міський тубдиспансер. Обирався депутатом Кам’янець-Подільської міської ради. Помер 1971 року.
Цього дня відійшли у вічність:
1894 рік. У Кам’янці-Подільському помер Юзеф Антоній Ролле — польський історик і письменник, за фахом — лікар. Народився у сім’ї французького емігранта 26 вересня 1830 року в селі Генріхівка (тепер селище Роля Шаргородського району Вінницької області). Закінчив 1855 року Київський університет. Від 1860 року працював лікарем в Кам’янці-Подільському. Найбільше відомий як автор тритомної праці «Подільські замки на молдавському прикордонні» (два перші томи присвячено історії Кам’янця-Подільського, третій — історії повітових і заштатних міст Подільської губернії) та «Історичних оповідань», в яких висвітлюється історія Поділля XVI—XVIII століть. Дещо зі спадщини Ролле перекладено українською та російською мовами. Детальніше див. статтю «Роль Ролле: батько чи дід?».
Будинок № 4 на вулиці Татарській, в якому в 1875—1894 роках мешкав Ролле, чекає на меморіальну табличку
1924 рік. У підмосковній садибі Горки помер Володимир Ілліч Ленін — перший голова Ради народних комісарів Радянської Росії (від 8 листопада 1917 року). У зверненні до всіх робітників, селян і червоноармійців Кам’янець-Подільського округу окружний комітет КП(б)У писав: «Не стало невтомного керманича пролетаріату, не стало любимого всіма поводиря і вчителя, що вмів завдяки своєму геніальному розумові без перешкод проводити керований ним корабель Радянської держави поміж підводними капіталістичними каміннями... Ілліч помер, але дух його, його ідеї, його наука будуть з нами. Хай же послужить найкращим пам’ятником нашому дорогому Іллічу та рішучість, з якою ми будемо продовжувати боротьбу за здійснення його ідей». За радянської влади в Кам’янці-Подільському іменем Леніна було названо площу в центрі міста, проспект, парк, лікарню та друкарню. В незалежній Україні всі ці назви відпали.
1967 рік. Помер Михайло Іванович Щериця — кандидат біологічних наук. Народився 1913 року. Закінчив 1948 року Дніпропетровський сільськогосподарський інститут. Від 1955 року працював у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті (нині Подільський державний аграрно-технічний університет), був доцентом кафедри тваринництва, деканом зоотехнічного факультету.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
