20 жовтня у місті Хмельницькому велолюбителі закривали сезон символічним велопробігом, розвідавши таку інформацію, яка поширилась на велофорумі, знайшлося і декілька охочих серед кам'янчан приєднатися до колег із області. Оскільки відстань доволі значна, скористались потягом, але, щоб не забувати яка мета подорожі - вийшли у Ярмолинцях і пересіли на педалі, подолавши решту шляху саме велосипедом, щоб дістатися старту пробігу вже у Хмельницькому. Вирішили їхати через цікаві місця про які і піде далі мова!

Отже 8-ма ранку і ми виходимо на станції Ярмолинці, нас зустрічає морозна погода, але ясне небо дає нам надію на теплоту у день. Довідуємось про с. Сутківці, до якого нам радять завітати, вирушаємо, оглянувши карту! 

 

По дорозі  у Ярмолинцях зупиняємось біля сакральної споруди - Виявляється Костел Петра і Павла, 

фотографуємо і далі, до центру не заїжджаємо, а одразу прямуємо до виїзду! Там на горизонті з'явлається православна велика церква, але фото не зробили, а зупинились вже біля досить відомого і нам рідного Оленя і гарного герба, 

 

де зосередилось лісництво - декілька фото і далі, досить оригінально написано привітання - не оминаємо і його. 

Потім ще одна перлина Ярмолинець вже на виїзді це симпатичні фігурки гномиків, тваринок та казкових персонажів, а також квіти. 

   

Далі певну ділянку їдемо по трасі, і біля повороту на Cутківці спиняємось. Нас вітає герой - Хоптяр, в честь якого назване поле, а з іншого боку дівчина запрошує до села. 

  

Їдучи дорогою до села по праву сторону спостерігаються лісові площі, ставок, як нам вже потім повідомили, там були колись Трипільські ділянки, і є досить цілюще джерело, що витікає до ставочка.

Перше, що трапляється на шляху вже в селі із великих споруд - то це школа. І, що вже кидається в очі, на території є тенісні столи із сіткою, 

і решта необхідних зведень, що заслуговує на увагу та шану, досліджуємо далі ділянку і бачимо знайму і величну постать, якщо в містах це вже рідкість, то в селах це ще можна побачити, Пам'ятник Іллічу! 

Їдемо далі помічаємо ще цікаву будівлю йдемо до неї і бачимо будинок культури, попереду якого, також погруддя, але не написано кого, з першого погляду не взнаємо, у будинку культури є магазин, робимо невеличкий привал, довідуємось про село і т.д., потім розшифровуємо пам'ятник - ах так дійсно схожий сам Гагарін, на чесь якого колись був названий колгосп, а тут і починають підходити місцеві жителі, серед яких Степан Степанович, а згодом і Анатолій Іванович, любязно діляться про свій край, і навіть ведуть показати і розповісти більш детальніше про церкву та залишки фортеці, 

 

дізнаємося, що є підземна ділянка заповнена водою, як стояли башти фортеці, довідуємось, що і турки перебували у цих кряах, і також, що території багаті на безліч скарбів, адже археологи не часто тут перебувають, а розвернутися тут дійсно є де! 

Фото на згадку і по дорозі котимось нижче, по праву сторону нас привертає увага пам'ятка у вигляді Хреста і постаті, що схилила голову - память про голодомор, 

нижче величний пам'ятник загиблим солдатам у Великій Вітчизняній Війні, нагадує чимось як у Бресті, 

  

і тут ми помічаємо ніби замок, ніби оборонне укріплення, ніби фортеця, але і церква - ось зрештою і те, про що нам говорили на початку самої подорожі, і заради чого ми сюди їхали - 

- Покровська Церква-фортеця у с.Сутківцях побудована 1465року, підходимо ближче чуємо йде служіння заходимо і до середини побачити інтер'єр!!! 

Вражені красою робимо багато фотосвітлин, і вирушаємо далі, 

 

тут по дорозі нам трапляються місцеві хлопці на мотоциклі, коли довідались що ми їдемо поглянути ще і млин старий водяний рушають з нами і тут починається; Водій Віталій починає демонструвати екстримальне водіння як вправний каскадар ніби на зйомках фільму, а це і поліцейський розворот на 180 градусів, та їзда на двох колесах, коли коляска здіймається у повітрі, і жвава їзда по колу на одному місці із малюнком на асфальті, щиро дякуємо за побачене, але наголошуємо, що це досить ризиковане видовище, ціна якому власне здоров'я! 

А млин виявляється занедбаним наштовхуємось на безліч сміття, 

ще оглядаємо греблю 

і щось подібне на каньйон і їдемо знову в село на дорогу до Шарівки, доїжджаємо до ставів робимо біля сосен невеличкий відпочинок, спостерігаємо як спускають прилеглі стави, і їдемо далі - на тому боці вже видніється костел, але за браком часу лише проїжджаємо селом, і прямуємо на трасу до Хмельницького!

Шарівка залишається не звіданою, але на що варту звернути увагу - Костел, будівля школи, пам'ятник ВВВ, ще якась фігура-монумент, і скульптура при вїзді в село із траси з назвою села! 

А тим часом проїжджаємо Правдівкою і вже їдемо повноцінною шосейною дорогою, далі Антонівці, а там вже і Скаржинці, а значить ми вже недалечко від Хмельницького, ще по ліву сторону проминаємо щось подібне до метеостанції, потім при в'їзді церква, а далі рушаємо до парку ім. Чекмана. Про що буде далі...