1 квітня
Цього дня колись:
1919 рік. Уряд Української Народної Республіки видав закон про відкриття в Кам’янець-Подільському державному українському університеті сільськогосподарського факультету. Закон затверджено Директорією 9 квітня, урочисте відкриття факультету відбулося 22 жовтня.
1930 рік. У Кам’янці-Подільському після переїзду відкрито для огляду музей у будинку на Новому плані (сучасна адреса — Соборна, 1; тепер тут розташувався коледж будівництва, архітектури та дизайну).
1935 рік. Центральний виконавчий комітет СРСР постановив задовольнити подання Центрального виконавчого комітету Української Соціалістичної Радянської Республіки та створити шість округів: Шепетівський, Проскурівський, Кам’янець-Подільський, Могилів-Подільський, Коростенський і Новоград-Волинський. До складу Кам’янець-Подільського округу увійшло дев’ять районів: Кам’янець-Подільський, Старо-Ушицький, Миньковецький, Ново-Ушицький, Дунаєвецький, Солобковецький, Чемеровецький, Смотрицький і Орининський.
1944 рік. У Кам’янці-Подільському зранку почалася не бачена навіть старожилами Поділля о цій порі погодна аномалія — сильна хуртовина при шквальному вітрі (тривала майже два дні). Сніг укрив землю півметровим шаром.
1944 рік. Війська 101-го стрілецького корпусу 38-ої армії очистили від фашистів Оленівку, Боришківці, Слобідку-Кульчієвецьку.
1944 рік. 70-а гвардійська та 221-а стрілецька дивізії оволоділи Мукшою-Боришковецькою (нині Кам’янка), Мукшою-Китайгородською (нині Жовтневе), Цибулівкою, Зубрівкою, Кубачівкою та Татарисками (нині Смотрич).
1944 рік. Продовжували активні бойові дії з’єднання 67-го стрілецького корпусу 38-ої армії. 100-а стрілецька дивізія оволоділа Малою Слобідкою, Верхніми та Нижніми Панівцями, а 151-а та 237-а стрілецькі дивізії зайняли Врублівці, Луку-Врубловецьку, Яругу, Станіславівку, Баговицю, Тарасівку, Шутнівці, Велику Слобідку, Устя.
1944 рік. 129-а гвардійська стрілецька дивізія визволила Нігин, частину Думанова та Киселівку; частини 161-ої стрілецької дивізії звільнили Вербку, Привороття Друге, Великі Вірмени (нині Великозалісся) та Малі Вірмени (нині Малозалісся); 317-а стрілецька дивізія оволоділа Гуменцями і, з’єднавшись з 29-ою гвардійською Унечською мотострілецькою бригадою, звільнила Колибаївці, Мукшу-Колибаєвецьку (нині Лисогірка) та Слобідку-Гуменецьку.
1965 рік. Начальником станції «Кам’янець-Подільський» став Валентин Григорович Ратушняк. Працював на цій посаді 32 роки. 18 лютого 1986 року став заслуженим працівником транспорту України.
1992 рік. У Кам’янець-Подільському педагогічному інституті засновано дефектологічний факультет. Нині це факультет колекційної та соціальної педагогіки та психології Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.
1996 рік. Заступника голови Кам’янець-Подільського міськвиконкому Валентина Тимчука призначено першим заступником голови міськвиконкому.
1999 рік. У Кам’янці-Подільському побачило світ перше число «Моєї газети» (засновник Олег Бартунішен, головний редактор Андрій Шклярук). Після виходу кількох номерів часопис припинив існування.
1999 рік. У Кам’янці-Подільському зареєстровано Товариство подільських природодослідників і природолюбів.
Цього дня народилися:
1890 рік. У селі Уляновичі Сенінського повіту Могилівської губернії у сім’ї священика народився Михайло Васильович Курневич — педагог. 1914 року Курневича призначили викладачем всесвітньої історії та філософських дисциплін Подільської духовної семінарії. Відтоді майже 20 років працював у Кам’янці-Подільському. Зокрема, він викладав в інституті народної освіти. Курневич написав розвідки «Про партійність педагогіки», «Фашизація педагогіки на Заході», опрацьовував теми «Ленін і Сталін про пролетарську культуру», «Теорія рівноваги в педології та педагогіці». На початку 1933 року у вищих навчальних закладах Кам’янця-Подільського відбулись арешти викладачів. Серед репресованих був і Курневич. Його звинуватили в участі у так званій «Українській військовій організації» і присудили п’ять років відбування покарання у концентраційному таборі. Подальша доля невідома.
1940 рік. У селі Сергіївка Волочиського району народився Броніслав Антонович Грищук — український письменник, член Національної спілки письменників України (від 1975 року). Закінчив 1967 року факультет журналістики Львівського університету. Очолював Хмельницьку обласну організацію Спілки письменників України у 1980—1986 роках. Працював редактором газети «Подільські вісті» у 1992—1993 роках. Перший поетичний твір Грищука надруковано 1960 року в армійській газеті «Крылья победы». Автор збірки оповідань «Білий птах» (1972), збірок повістей і оповідань «Вечірні поїзди» (1977), «Двоє в березні» (1980), «Колія» (1982), роману «Станція сподівань» (1984), збірки поезій «Античний гондольєр» (1994). У романі Грищука «Поділля — колиско і доле» (Львів, 1988) чимало сторінок присвячено Кам’янцю-Подільському.
1943 рік. У Кам’янці-Подільському народилася Галина Степанівна Акимович (дівоче прізвище — Бучек) — директор Кам’янець-Подільського хлібокомбінату (потім голова правління закритого акціонерного товариства «Кам’янець-Подільський хлібокомбінат») від 24 січня 1979 року до 19 березня 2004 року. Закінчила Кам’янець-Подільську середню школу № 1, факультет промислової теплоенергетики Одеського політехнічного інституту. Після закінчення школи працювала на будівництві Кам’янець-Подільського цукрового заводу, 8 років на ТЕЦ цукрового заводу, від 1967 року — товарознавець, потім начальник відділу бази МТС, згодом — начальник відділу матеріально-технічного забезпечення цементного заводу, від 1977 року — директор фабрики «Хімчистка». Була членом Кам’янець-Подільського міськкому Компартії України (обрано в листопаді 1988 року). У січні 1990 року бюро міськкому КПУ оголосило Акимович догану — за серйозні вади у забезпеченні безперебійного постачання населення, зрив графіка завезення у торговельну мережу хліба, низьку якість продукції.
1945 рік. У селі Колодіївка Кам’янець-Подільського району народився Микола Миколайович Дарманський — кандидат педагогічних наук (1998), заслужений працівник народної освіти України (1995), відмінник народної освіти України (1981). Дарманського нагороджено медаллю Антона Макаренка (1986), орденом «Знак Пошани» (1987), почесною відзнакою товариства «Україна-світ» (2001), Почесною Грамотою Верховної Ради України. Закінчив 1972 року Кам’янець-Подільський педагогічний інститут. Працював у 1975—1980 роках директором Кам’янець-Подільської середньої школи № 13, у 1980—1987 роках — завідувачем відділу народної освіти Кам’янець-Подільського міськвиконкому. Помер 2005 року.
1947 рік. У Вінниці народилася Роза Семенівна Березіна (дівоче — Вайнтруб) — педагог. У 1954—1965 роках навчалася в Кам’янець-Подільській середній школі № 9, яку закінчила із золотою медаллю. У 1965—1970 роках навчалася на факультеті романо-германських мов і літератури Чернівецького університету. Після закінчення університету від 1970 року — викладач англійської мови Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). 1998 року за сумісництвом почала працювати в приватному ліцеї «Антей».
1956 рік. У селі Малий Самбір Конотопського району Сумської області народилася Антоніна Петрівна Цвид — українська поетеса. Закінчила Конотопський будівельний технікум, факультет журналістики Київського університету, Літературні курси імені Максима Горького. Працювала літературним консультантом у видавництві «Радянський письменник». Автор збірок «Проспект любові», «Зоря на два голоси», «Благовіст крізь відьмацький регіт», «Сяєво твоїх пальців». Твори друкувалися німецькою та польською мовами. 28 серпня 1995 року у рамках другого Подільського фестивалю мономистецтв «Розкуття-95» виступала в Кам’янці-Подільському.
Цього дня відійшли у вічність:
1935 рік. У Варшаві помер Василь Олексійович Біднов — український історик церкви, педагог, публіцист, громадський і політичний діяч. Народився 14 січня (2 січня за старим стилем) 1874 року в містечку Широке Херсонської губернії (нині селище міського типу, один із районних центрів Дніпропетровської області). Закінчив однорічну земську школу, Херсонське духовне училище (навчався у 1885—1889 роках), 1896 року — Одеську духовну семінарію, 1902 року — Київську духовну академію. Працював у Катеринославській духовній семінарії. Влітку 1918 року запрошено на посаду естраординарного професора історії української церкви історико-філологічного факультету Кам’янець-Подільського державного українського університету. У жовтні 1918 року із сином Арсеном переїхав до Кам’янця-Подільського. Працював деканом богословського факультету університету (обрано в січні 1919 року). У Кам’янці-Подільському був головою Українського педагогічного товариства, православного Кирило-Мефодіївського братства. Наприкінці 1920 року разом із сином покинув Кам’янець-Подільський. 1930 року в справі міфічної Спілки визволення України засуджено його дружину Любов, яка залишилася в Україні.
1944 рік. У боях за Кам’янець-Подільський загинули гвардії єфрейтори Дмитро Афанасійович Руднєв, Олександр Якович Бородін, Андрій Петрович Кузнєцов, молодший сержант Степан Іванович Вознюк. У сквері в Старому місті їм установлено пам’ятник.
Братська могила в Старому місті
Плита на братській могилі
1986 рік. У Кам’янці-Подільському помер Володимир Михайлович Смирнов — довголітній (у 1970—1986 роках) перший секретар Кам’янець-Подільського райкому Комуністичної партії України. Народився 7 листопада 1927 року в Кам’янці-Подільському. У 1944—1947 роках перебував у лавах Радянської армії. Закінчив Кам’янець-Подільську торгово-кооперативну школу, працював у системі споживчої кооперації. 1952 року став членом КПРС. У 1955—1957 роках секретар виконкому, у 1957—1963 роках — голова райплану, заступник голови виконкомів Смотрицької, Кам’янець-Подільської районних рад. Від 1963 року перебував на партійній роботі (заступник секретаря партійного комітету Кам’янець-Подільського виробничого колгоспно-радгоспного управління, другий секретар Кам’янець-Подільського райкому КПУ). Делегат 25-го, 27-го з’їздів КРПС, 24-го, 26-го з’їздів КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 9—10-го скликань. Нагороджено орденами Жовтневої Революції (грудень 1973 року), Трудового Червоного Прапора (двома), «Знак Пошани», Вітчизняної війни другого ступеня.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
- а чи не першоквітневий газетний жарт це 
