ви ніде не почуєте і не побачите. Хіба що випадково прочитаєте в п’єсі російського письменника Дмитра Григоровича «Відставка та призначення», опублікованій у лютому 1898 року в журналі «Русская мысль». Серед дійових осіб там є пані Кам’янець-Подільська («госпожа Каменец-Подольская», кажучи мовою оригіналу).
Знайомлячи читачів із дійовими особами, письменник зазначає, що пані Кам’янець-Подільська — представниця різних благодійних товариств, яка має зв’язки у світських і адміністративних колах. Автор характеризує її як сухорляву уїдливу пані — надокучливу та деспотичну.
Пані Кам’янець-Подільська прийшла до чиновника Василя Васильовича Тєстова просити, щоб її племінника перевели працювати кудись на південь, бажано на Кавказ, де гірське повітря відновило би його сили. До того ж Кавказ буде корисним і для його молодої дружини, яка «несколько слаба грудью».
На резонне запитання чиновника, чи бував її племінник на Кавказі (тобто, чи хоч трохи знайомий із місцевими особливостями), Кам’янець-Подільська зауважила, що її небіж там не був, але з дитинства захоплюється Кавказом. До того ж його улюблений дядя, старший брат Кам’янець-Подільської, був декілька разів поранений і навіть помер на Кавказі. Далі тітка висловила готовність купити для племінника карту Кавказу…
Сьогодні, коли спливло понад сто років з часу написання п’єси, надто важко з’ясувати, чому письменник назву губернського міста взяв для прізвища своєї не надто симпатичної героїні. Відомостей про перебування Григоровича в Кам’янці-Подільському ми не знайшли. Навряд чи могли йому про це місто повідати й батьки. У «Літературних спогадах» Григорович писав: «Серед російських письменників чи багато знайдеться таких, яким у дитинстві довелося мати стільки несприятливих умов для літературної ниви, скільки було їх у мене. У всякому разі, сумніваюся, щоб комусь із них з такими труднощами, як мені, дісталася російська грамота. Мати моя хоч і говорила по-російськи, але була природна південна француженка; батько був малоросіянин; я втратив його, коли мені було п’ять років».
Можливо, про Кам’янець Григорович почув від свого товариша по Петербурзькому інженерному училищу Федора Достоєвського, батько якого закінчив Подільську духовну семінарію, чи від свого товариша по Академії мистецтв Тараса Шевченка, який восени 1846 року побував у Кам’янці-Подільському. Утім, не гадатимемо на кавовій гущі.
Щодо постановок п’єси «Відставка та призначення», то глядачі побачили її тільки один раз — 1 травня 1905 року на сцені Александринського театру в Санкт-Петербурзі. Хто грав пані Кам’янець-Подільську, на жаль, встановити не вдалося. 1987 року про цю подію семитомна «Історія російського драматичного театру» лаконічно зазначила, що « 1905 року боязкою поступкою настроям дня стала постановка дозволених цензурою старих сцен Дмитра Григоровича «Відставка та призначення», від якої тепер було враження «легкої сатири на бюрократію».
Подвійні прізвища на скільки знаю дівчата беруть щоб зберегти дівоче. Можливо і тутза задумов чоловік з прізвищем Кам'янець, узяв за дружину жінку з сім'ї Подільських. От і вийшла така пані :). Хоча для п'єси вдвічі дивно, що обрано таке важковимовне прізвище для героїні
0
