25 листопада 1926 року в місті над Смотричем відбулася надзвичайна сесія Кам’янець-Подільського окружного суду, яка розглянула справу Гітлера. Ні, не того, що згодом стане німецьким фюрером, а місцевого — громадянина Кам’янця-Подільського С. Н. Гітлера.
Прізвище Гітлер було досить популярним серед кам’янецьких євреїв. Так, на початку XX століття у місті галантерейними виробами торгував Занвель Гітлер, готовим одягом — Шмуль-Вольф Гітлер, взуттям — Йовель-Мошко Гітлер, а хутром — Герш Гітлер. Бачимо Гітлерів і серед випускників Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії. Так, 1895 року її закінчив Іцко Гітлер, 1902 року — Хаїм-Шулім Гітлер (зі срібною медаллю), 1908 року — Мойше-Іойна Гітлер.
Зафіксовано декілька Гітлерів і серед студентів і кандидатів у студенти Кам’янець-Подільського державного українського університету, відкритого 22 жовтня 1918 року. Так, на природничому відділі фізико-математичного факультету навчалася Ривка Соломонівна Гітлер (дійсна студентка з 12 листопада 1918 року), а кандидатами в студенти були Аврум Гітлер (з 24 грудня 1920 року) та Лія Зайвелівна Гітлер (з 6 вересня 1920 року).
Оголошення в «Адрес-календарі Подільської губернії», 1909 рік
Оголошення у виданні «Весь Південно-Західний край», 1913 рік
Але повернемося до суду, що відбувся 25 листопада 1926 року. Справу Гітлера розглядали голова суду Брадлей та члени суду Говліч і Лісовський при участі прокурора Шріфтова. Підсудного звинуватили в провокаторстві, коли він під кличкою «Подільський» майже рік, із 26 травня 1908 року до 1 квітня 1909 року, був секретним співробітником («секретным сотрудником» — «сексотом») Кам’янець-Подільської жандармської охранки.
Про цю діяльність Гітлера стало відомо 1917 року, коли після Лютневої революції відкрилися для ширшого доступу архіви кам’янецької охранки. Тоді ж відбувся міжпартійний громадський суд над Гітлером, який його виправдав. Проте через дев’ять років пильні більшовики повернулися до цієї справи.
Гітлер, удруге притягнений до суду, своєї провини не визнав, хоча підтвердив, що справді служив в охранці. Підсудний розповів, що стати провокатором його змусив жандармський ротмістр Лукін, який пригрозив, що у разі відмови співпрацювати Гітлера вишлють до Сибіру — разом із сім’єю.
З’ясувалися обставини, при яких Гітлер потрапив на службу до охранки. Свідки підтвердили, що так воно і було. Отже, навчаючись у місцевій гімназії, Гітлер належав до революційного гуртка, що підпільно діяв у цьому навчальному закладі. Коли це стало відомо поліції, в Гітлера провели обшук, після чого неблагонадійного юнака звільнили з гімназії. Щоб з’ясувати причину звільнення, Гітлер завітав до жандармської управи. А там ротмістр Лукін запропонував колишньому гімназистові на вибір: або стати «сексотом», або поїхати у сибірське заслання. Щоправда, за гарне «сексотство» було обіцяно гарну винагороду — щомісяця по 15 рублів. Гітлер погодився на співпрацю і став постачати необхідні відомості. Він виявляв конспіративні квартири та осіб, що проводили революційну роботу. Так, Гітлер розповів охранці про Войбаха, який передав нелегальну літературу кравцеві Шерману.
Будинок у Старому місті на Старобульварній вулиці, який колись належав Сурі Лейбівні Гітлер. Фото з "Яндекс карти"
Як повідав підсудний, він 20 разів був у Лукіна і щоразу приносив йому декілька довідок. За словами Гітлера, які підтвердив свідок — колишній вахмістр жандармського управління Мадюдя, обіцяної винагороди «сексоту» за зібрані ним відомості Лукін так і не виплатив. Урешті, як підтвердив той же Мадюдя, охранка, безплатно використавши «працю» Гітлера упродовж 10 місяців, від його послуг відмовилася.
Після наради, що тривала дві години, суд оголосив вирок. Гітлера засудили до позбавлення волі на п’ять років зі строгою ізоляцією. Після відбуття покарання він ще на три роки позбавлявся прав. Ці три роки Гітлер мав провести в засланні за межами України. Подальшої його долі ми не знаємо.
Автор: Олег Будзей
Дивіться також: | 
1
