У першій частині уже було описано про початок нашої шостої мандрівки з проекту "Мандруємо вулицями". Але бажання якомога більше показати внутрішній світ будівлі, де зараз знаходиться дирекція НПП "Подільські товтри" призвела до того, що ліміт у 50 фотоілюстрацій на публікацію було вичерпано. Отож продовжуємо тут.

Нагадаю що ми мандруємо Суконкою - східною частиною Польського ринку і на черзі нас чекали не відновлені чи повоєнні пам'ятки на місці зруйнованих під час ВВв забудови, а справжні ветерани війни - будинки, які її пережили і є пам'ятками архітектури. А таких тут із понад десятка будинків колись залишилось лише три, за номерами будинків 8, 10 і 12.

Шоста мандрівка із проекту "Мандруємо вулицями" була запланована на ділянку, що навіть не є вулицею - це частина майдану Польський ринок, яку ще називають четвертою перією - "Суконкою". Тож логічно що забудова у цій ділянці лише з одного боку, а з боку безпосередньо майдану - сам майдан ). Походження назви цієї, східної частини прив'язують до польського звучання слова "сукня" і наче б то тут раніше був ряд магазинів серед яких і такі, де продавались сукні. Хоча на мою думку магазини для продажу суконь (лише суконь), не дуже поширене явище, адже цей товар продається зазвичай у звичайних магазинах одягу. Я б прив'язував назву до виробництва чи продажу вовняної матерії (сукно). Тоді все зв'язується досить гарно: і наявність ремісничих цехів у цій частині міста, і магазин чи цех по виробництву сукна якось більш реальніше як на мене. Хоча досить роздумів пора в дорогу.

П'яту мандрівку в рамках проекту "Мандруємо вулицями" було заплановано присвятити вулиці Тринітарській і, звісно ж, тут не міг залишитись осторонь і винуватець такої назви вулиці - Тринітарський костел, який зараз служить грекокатолицькою церквою св.Йосафата і місцем для проведення богослужінь монахів ордену редемптористів. З нього ми і почали, а от далі... Далі наші плани було скореговано, але від того наша мандрівка не те що не втратила, а скоріше навіть знайшла, адже для нас відкрились і такі місця, які рядовому перехожому навряд відкриваються. Але про все по черзі.

Кам’янець завжди вабив до себе, то пані Фортеця посміхнеться і позалицяється до перехожих (знає ж, що її краса неперевершена), то вулиця Довга заманить до себе і довгенько водитиме по бруківці або Фурлейський спуск міцною рукою схопить і поведе за собою екстрималів-дослідників по колоритних місцинах Старого міста, що вже й мовити про Шпитальну, у якої що не крок, то загадка (до цих пір шифрується між трьома назвами, схожими і одночасно не схожими) і то тут, то там хитро посміхається разом із Софією Потоцькою (Вітте, Глявоне).

Цього разу помандруємо вулицею Шпитальна чи як її ще називають ГоспітАльна чи ГОспітальна. Дуже схожа доля цієї вулиці із Софією Потоцькою, вона ж Софія Вітте і Софія Глявоне. Схожість не лише в тому, що вони величались по різному, а й в тому – що й дотепер вулиця і Софія мають свої таємниці: перша - приховує інформацію стосовно того де ж був вірменський шпиталь і чи взагалі він знаходився на її просторах, а друга – в чому секрет її звабливості, що змушував чоловіків палко кохати. Отож помандрували, можливо саме нам вдасться дізнатися про ці і інші таємниці.

Напевно зима, чи точніше її передвісники сніг і вітер, виявились шпигунами і, довідавшись про наші плани мандрувати однією із крайніх вулиць (Вали) та ще й спуском над каньйоном (Фурлейський), вирішили провести нам екстрім випробування. З самого ранку замело снігом так, ніби то провокуючи нас і закликаючи: «Не виходьте з дому, краще теплий чай сьорбати та сидіти за комп’ютером». Не на тих натрапили, ми не з лякливих, мандрувати вулицями набагато цікавіше чим мандрувати інтернетом! Отож зібравшись, тепленько одягнувшись (хоча як в’явилось потрібно було іще тепліше одягатись) і таки сьорбнувши на доріжку теплого чаю/кави, вирушили у мандри.

Проект "Мандруємо вулицями" на четверту зустріч зпаланував мандрівку досить цікавою і своєрідною ділянкою міста, яка уже поступово формується як "єврейська дільниця" Старого міста. Ця дільниця охоплює ділянку поблизу Гончарської башти і спуск до річки, який колись називався Фурлейським спуском. Ще одна вулиця з планів на цей день - вулиця Вали з її трьома баштами, які колись формували лінію східних укріплень міста. Отож мало бути цікаво, а як все було у розповіді далі.

Вірменську вулицю називають однією з найдавніших вулиць Старого міста. Вона є неодмінною складовою так званих вірменських кварталів і від самого свого початку дивує насиченністю архітектурних цікавинок. Але не лише з районом розселення вірмен співзвучна назва вулиці. Олег Будзей у своїй книзі про вулиці міста називає її "улюбленою донькою майдану Вірменський ринок", адже, як продовжує Олег Васильович, цей майдан "має аж сім вулиць (Іоанно-Предтеченську, П'ятницьку, Домініканську, Старобульварну, Замкову, Шпитальну, Вірменську) та один провулок (Комендантський), які променями навсібіч відходять від майдану, але з цієї чудової вісімки тільки Вірменській вулиці дісталося славне батькове ім'я. І так було майже завжди"[1].

Вулиця Госпітальна - одна з складових тієї частини Старого міста, яку звикли називати Вірменськими кварталами. Крім того, як зазначає О.Будзей у своїй книзі про вулиці міста, це найдовша вулиця вірменських кварталів. Тут же читаємо: "Починається вона на вірменському ринку між кафе "Мрія Козака" (№2) і садибою колишньої консисторії (№4). А закінчується, зробивши три крутих повороти на Руській вулиці"[1].

В передчуття мандрівки по вулиці Довгій розпочала пошуки про тих, хто мешкав у її будиночках, адже історія має таку особливість, що досить рідко звертається увага на особистостей, більше інформації є про події чи про те,  під що облаштовувався той чи інший будиночок. І знайшла декілька цікавостей, але про це згодом.