Тринітарська… як же ж довго ми до неї йшли. І це не дивно, адже поруч із вулицею знаходиться Тринітарський костел (зараз церква Святого Йосафата, греко-католики), якому вона і завдячує своєю назвою і який двічі гостинно запрошував нас до себе. Чернечий орден тринітаріїв чи як їх називають редемптористів займався у ті далекі минулі роки цікавою, благородною та небезпечною справою – визволенням бранців. Напевно таким самим довгим був шлях братів-редемптористів у далекі краї, як і наш шлях до вулиці Тринітарської. Довго планувалось пройти нею і аж на третій раз таки здійснили задумане.
Але спочатку про гостини в Тринітарському костелі. Нас зустрів брат Микола, людина привітна, дуже щира та добра, з привітальними словами запросив зайти до приміщення. Брат Микола з натхненням та щирістю познайомив, так саме познайомив нас із редемптористами і святим Йосафатом, розповівши про тонкощі богослужіння, символіку та традиції. Вперше дізнались про те, що ризи одягаються в залежності від нагоди різного кольору, що символізують собою наручі, як розпалюється кадило та ароматно пахне ладан. Крім того, ми відчули себе янголятами, коли мали можливість приміряти обручі-німби, які одягають дітки під час святкувань чи вистав. Дуже цікаво налагоджений зв'язок з молоддю, різні вистави на релігійну тематику, спільні подорожі, спілкування, розмальовки, що допомагають діткам дізнатися більше про релігію.
Також тут віднайшли дуже цікаву статуетку Матір Божої? Чому знак запитання, бо надто незвичною вона виявилась: з непокритою головою, на одязі знайшли драконів і цікавий орнамент, на голові корона і зоря чи то сонце, а вже на зорі-сонцю можна розгледіти чоловіка що тримає на руках дитину, і він не один, їх кілька. Дивина, вперше бачимо поєднання такої символіки, що й викликало безліч запитань!!! І вони поки що без відповідей.
Далі, пройшовши гвинтову драбинку, дісталися до піддашшя, цікаві підпори-балки виглядають масивно та справляють враження міцності і надійності. Намагались зазирнути у віконце, послухали як лунають дзвони. І тут розпочались цікаві речі… розряджений фотоапарат вимикався і вмикався зо п*ять разів і дав можливість пофотографувати ще достатню кількість часу, хоча раніше він одразу розряджаючись вимикався і все. Повертаючись донизу натрапили на книги і відкривши одну із них на будь-якій сторінці прочитала: «Галя їде в інститут». Дивина і годі! А далі писалося про Галю і Лесю. Враховуючи, що з усіх нас дівчат мандрувало двоє: Галя і Леся (Олеся), здивуванню не було меж!
Спустившись сходинками донизу мали можливість іще раз оглянути Тринітарський костел. І помандрували далі… вулицею Тринітарською.
Нарешті вона дозволила нам ступити на її бруківку і як винагороду за тритижневе терпіння (саме стільки часу планувалось пройтися вулицею), подарувала цікаві оповіді та пригостила смачною водичкою.
Повернувши в вуличку одразу зніяковіли, адже її будинок №2 ніби не рідний стоїть і тулиться до вул. Замкової. Ось і перша дивина. Друга – будинок № 6 Комендантського провулку, який сприймається як синочок Тринітарської. Ось такі цікавинки, не все таке, яким видається на перший погляд. Третя дивина: в будинку №7 і 7а вулиці Тринітарської мешкав лікар Мартин Шагін, який біля своєї садиби виявив мінеральні джерела і організував водолікарню з облаштованим басейном. Шукали ми той басейн і не знайшли.))) Та почули на цьому місці як шумлять три рури – саме так називають джерело цієї місцевості. Та коли підійшли ближче, то зрозуміли, що три рури вже не три, а дві, чомусь одна із них пересохла, і тепер лунає дует, а не тріо.
І кілька слів про аномальні явища, помічені в цій місцевості. Подейкують, що тут наприкінці ХІХ ст. в будинку був «полтергейст». З під печі летіли різні речі, коли хтось заходив в темряві до будинку. Що ж то там таке було? Про це дізнаєтесь, почитавши книгу Олега Васильовича Будзея «Вулицями Кам’янця-Подільського». Сторінки 148-149.))) Ми до будинку не заходили, може хтось наважиться туди зазирнути, якщо знайде той будинок.
Вулиця Тринітарська не може похизуватись своєю протяжністю та, на диво, кожний із її будиночків має якусь цікаву і незвичну родзинку. Ми віднайшли кілька. Спробуйте і ви пройтися цією непомітною та дуже епатажною вуличкою.
Галина Комарніцька
Дивіться також: |