Саме з цієї короткої мандрівки вул.Успенською і розпочались мандрівки вулицями у 2015 році. Після восьми мандрівок восени 2014р. прихильники поблукати не лише стандартними туристичними шляхами мали змогу заглянути й сюди. Оголошення кликало усіх 22 травня поблукати вулицею Успенською. Але розпочалось все з літературно-музичного вечора.
МУЗИКА Ф.ЛІСТА
На музичний вечір "У домінікана" ми потрапили завдяки Галині Комарніцькій і наш невеличкий колектив мандрівників зібрався саме у цьому закладі. На зустріч цього разу прийшли співорганізатори проекту Сергій Єрмаков та Галина Комарніцька, Юрій Ленніков, В'ячеслав Семенович, Дмитро Бойко та юний дослідник Бодик. "У домінікана" нас чекала зустріч з цікавою людиною Людмилою Вікторівною Вольською. Це чудовий дослідник творчості угорського композитора і піаніста Ференца Ліста. Пані Людмила розповіла цікаві історії з життя своєго улюбленого піаніста, торкаючись як відомих, так і зовсім маловідомих сторінок його життя. Захоплення розповідача передавалось і публіці і мимоволі уже усі цікавились деталями життя Ліста, а залишена недомовленність однієї з історій викликала шумок: "і що було далі?", "і чим же все закінчилоьс?". Багаж знань про Ференца Ліста дозволяє Людмилі Вольській з повним правом називати себе "листовєд", але крім того вона ще й талановитий виконавець його творів. Звуки піаніно у склепінчастому залі кафе зачаровували... Ех, що там казати, краще все побачити і почути, а пані Людмила і пан Ігор Данілов, усіх запрошували на такі вечори, які планують бути традиційними по п'ятницям і суботам. Хто цікавиться творчістю Ференца Ліста, або класичною музикою взагалі, я б рекомендував обов'язково сходити послухати.
Ігор Данілов і Людмила Вольська під час музичного вечора
Щодо нашої компанії, то так як ми дослідники саме Кам'янця-Подільського, то нам цікаво було перш за все зв'язок героя усіх розповідей Ференца Ліста з нашим містом. І тут ми довідались, що композитор мандруючи Україною з концертами заїжджав і до нашого міста. На його концертах був поміж інших і Юзеф Ролле, який залишив спогади про цю подію. З цих записів дізнаємося що в березні 1847року Ліст давав концерт в будівлі чоловічої гімназії. Відвідати концерт було надзвичайно багато бажаючих, так що зала гімназії не могла всіх вмістити, але слухачі воліли слухати навіть у коридорах. Ще один цікавий факт, про який згадує Ролле, це те, що у ті часи в місті попадались стільці з написами, що підтверджували, що на них сидів Ліст. А ще пані Людмила розповідала, що жінки на стільки були закохані у Ліста, що бувало зливали рештки кави у пляшечки з парфумами, або підбирали в якості сувеніра недопалки з сигари композитора. А ще коли він кидав хустинку своїм шанувальницям, то вони розривали її на дрібні клапті в бажанні заволодіти хоча б шматочком. От така собі зірка свого часу мандрувала нашими краями. І все це може розповісти пані Людмила Вольська, причому робить усе це вона з великим натхненням і запалом.
Але повернемось до мандрівки.
ВУЛИЦЯ УСПЕНСЬКА
Вулиця Успенська знаходиться у південно-західній частині старого міста. У туристичних маршрутах її не часто згадують, хіба як шлях від або до Руської брами, яка останнім часом все більше приваблює людей до себе, роблять вулицю бодай трішки відвідуваною. А колись вона була продовженням одного з трьох в'їздів у місто (через замок, через Польську і Руську браму), тож схоже усі, хто в'їжджали в місто з півдня, прямували через Руську браму саме вулицею, яку ми зараз називаємо Успенською. У публікації Олега Будзея присвяченій цій вулиці в Подолянині знаходимо: "Саме Успенською вулицею через Південну браму в'їжджав до міста гетьман Петро Сагайдачний, повертаючись у жовтні 1621 р. з Хотинської битви, де його турки поранили отруйною стрілою. Через 51 рік, наприкінці серпня 1672 p., цією ж дорогою в'їжджав до міста ще один український гетьман - Петро Дорошенко, союзник турків при взятті кам'янецької фортеці. 2 травня 1793 р. цим шляхом входили до Кам'янця війська російської імператриці Катерини ІІ - два батальйони Катеринославського піхотного полку". З тексту у довіднику (2004) у розділі написаному Ольгою Пламеницькою, можна також припустити, що цією дорогою міг підніматись і ще один дуже поважний відвідувач, про якого згадував під час зустрічі Дмитро Бойко. От цей текст: "... вулиця Руська, яка була стародавньою дорогою до міста. Саме по ній в'їжджав турецький султан Мехмед IV, здобувши Кам'янець у 1672 році, адже Замковий міст був ушкоджений і непридатний для урочистої процесії". Хоча тут наша героїня, Успенська не згадується, але якщо зорієнтуватись на місцевості, то з вул. Руської у місто найзручніше мабуть підніматись саме цією вулицею.
Історичні назви вулиці
У літературі згадується не багато історичних назв вулиці: Віттовська, Утьосиста (Утёсистая) і сучасна назва Успенська. Цікавою є версія походження першої назви, яку висловив краєзнавець другої половини XX ст. Сергій Шкурко. Він виводить назву від імені великого литовського князя Вітовта, який десь на початку XVст. звів Південну браму, яка і зараз є на вулиці. А от Галина Осетрова у розділі про Вірменські квартали путівника (2004) про цю версію навіть не згадує, а пов'язує з "фортечними казармами, або казармами Вітте, як їх ще називали в народі". Саме ця вулиця "була найзручнішим і найкоротшим шляхом для перекидання військ з фортечних казарм до самої фортецінайкоротший шлях гарнізону з казарм до замку" (Будзей О.2005).
Про другу назву, дуже гарно описав О.Будзей (2005): "Утьосиста - досить прозора та промовиста назва для... росіян. Адже в російській мові "утёс" - це висока скеля. І саме на високих скелях розмістилася героїня нашої розповіді. Але в українській мові слова "утьос" немає. Зате є низка відповідників - стрімчак, скеля, бескид. Але назву "Утёсистая" вулиці було надано ще в часи Російської імперії, в радянські часи її трішечки "українізували". Так народився і прожив не одне десятиліття мовний покруч - Утьосиста". Тут же можна прочитати і про ще одну можливу назви вулиці. Коли у 1962році журналіст Юхим Альперін піддав критиці назву "Утьосиста" і запропонував використати для її назви ім'я одного з видатних людей пов'язаних з містом, міськком Компартії та міськвиконком ухвалили перейменувати вулицю у вулицю професора Чеботарьова, який є уродженцем Кам'янця. Але "з якихось причин постанову не ввели в дію - і Утьосиста залишилася Утьосистою".
Успенською ж вулиця стала з 11 вересня 1990р. з подання Ольги Пламеницької, яка послалась на розташування давнього вірменського Успенського храму. Щоправда факт існування такого храму пізніше деякими науковцями піддавався сумніву, проте вулиця на сьогодні носить назву Успенська.
Архітектура вулиці
"Успенська - це вузька мальовнича вуличка, вимощена бруківкою" пише про вулицю Галина Осетрова у путівнику (2004). З її небагатьох будинків у складі пам'яток архітектури тут згадується лише одна, та й то місцевого значення. Але головною принадою тут є, мабуть, сам вид вулиці - розташованої на терасі між оборонних мурів. "Вулиця фортеця - явище рідкісне в історії архітектури" - так пише про цю вулицю Олег Будзей у своїй книзі "Вулицями Кам'янця-Подільського" (2005). Тут же читаємо "Товстий (понад 2 м) і високий (до 2 м з боку дороги) мур з бійницями, два бастіони надали вулиці неповторне обличчя воїна".
Вид на південу брамку з забрукованої вулиці
Характеристику стіни мабуть варто шукати у відомих "Памятниках градостроительства и архитектуры Украинской ССР" (Т. 4. – К., 1986). От що там написано про них:
Укрепления над Русскими воротами (ул. Утесистая) расположены на двух террасах вдоль улицы и повторяют ее направление с юго-востока на северо-запад. Состоят из оборонительной стены с фланговыми воротами и двух бастионов — северо-западного и юго-восточного (последний перестроен с изменением первоначального вида). Построены в первой четверти XVIII в. военным специалистом А. Гловером. На протяжении XIX в. оборонительная стена превратилась в подпорную; ее верх был переложен, а в местах, где были бойницы, устроены водометы. Стена толщиной 2,1 м постровна из камня, протяженность между бастионами 197 м. Ее юго-восточный участок стоит на верхней террасе, соверо-западный — на нижней. Между собой они соединены отрезком стены с воротами, диагонально пересекающими улицу. Максимальная высота стен со стороны нижних террас 7—10 м; со стороны дороги — до 2 м. Северо-западный бастион сложен из камня; западный фронт протяженностью 35 м, южный, боковой.—8 м (северный не сохранился). Высота стен со стороны обрыва 13—14 м. В 1967—1968 гг. на комплексе всех укреплений над Русскими воротами проведены консервационно-реставрационные работы.
Отож керував будівництвом військовий інженер Арчибальд Андрій Гловер - англійський військовий, який приїхав до Польщі, вступив тут на військову службу, одружився з полькою, а в 1706 році був призначений керівником військово-інженерної служби Кам'янця. Мури до цих пір у народі називають "Гловерівськими", а батарея біля казарм отримала назву Св.Андрія.
 
Гловерівські мури і південна брамка з півдня
"В XIX ст. оборонний мур перетворився на підпорний, його верх переклали, а там, де були бійниці, влаштували водограї, і тільки в березні 1944 р. вуличні мури згадали славне минуле й допомогли радянським воїнам утримувати визволене місто від настійливих зазіхань фашистів" (Будзей, 2005).
Оборонний мур є справжньою родзинкою вулиці, особливо з огляду гармонії з чудовими видами звідси на "гніздоподібний" вигляд замку звідси і вигляд зверху на Руську браму
В роки Другої світової війни забудова вулиці сильно постраждала "Від початку вулиці до брамки не збереглося жодного будинку. Тільки в кінці вулиці ми можемо можемо побачити невеликі будиночки 18-19 ст. дуже скромної архітектури" (Осетрова,2004)
І справді забудова вулиці житловими будиночками розпочинається після південної брами біля якої стікає струмок. Будиночки ці скромної але цікавої архітектури. Перший будиночок зліва з №1 привернув увагу не лише вторчорметною "Волгою", що уже стала ледве не візитівкою "вулиці", а й господарською прибудовою, що однією стіною притулилась до скелі. "Чи є там вимурована стіна від скелі?" думали ми. А поки думали, Вячеслав Семенович знайшов спосіб виявити це познайомившись з господаркою садиби пані Оленою.
Пані Олена доброзичливо нас прийняла і розповіла про своє життя серед мурів і скель. З зручностей там підведено газ, а от з водою складніше. Сусіди через дорогу кинули собі з вулиці Тринітарської труби щоб мати воду, а от пані Олені доводиться по воду ходити або до свердловини на Руській брамі, або до джерела на Тринітарську. Каналізації теж немає. Вирощувати щось тут, на скелястому грунті теж проблематично, але на подвір'ї пані Олени квіти - це вона пристосувала автомобільні шини і інші ємності під невеличкі клумби. Пустила нас пані Олена і в ту прибудову, що нас зацікавила і як виявилось там справді нема стіни, а тильна сторона будівлі притуляється до скелі.
 
На подвір'ї буд.№1 з пані Оленою та в господарській прибудові
Основна ж хата має традиційний вид з чотирма зовнішніми стінами, а з зовнішнього боку в дворі облицьована плиточкою, що нагадує чимось радянські часи, але не лише тут такі асоціації, На інших будівлях цілий ряд елементів новітнього радянського періоду. От наприклад через дорогу у вінігреті стилів можна побачити і плити з радянського оформлення балконів.
Будинок одразу за південною брамкою
Далі по праву сторону бачимо ще ряд будиночків з дробними адресами типу "6/3", і от нарешті доходимо до завершення вулиці де вона роблячи невеличкий поворот вливається в вул.Руську. Саме тут по лівій стороні знаходиться вже згадана пам'ятка архітектури.
Житловий будинок по вул.Утьосистій, 3
Пям'ятка архітектури місцевого значення (Розпорядження представника Президента України від 16.04.1993р. № 43).
Кам'яний 1-поверховий. Побудований у XVIIст., перебудований у XIXст.
Історична довідка НІАЗ "Кам'янець" Г.О. Осетрова.
Текст: Сергій Єрмаков
Фото: Юрій Ленніков, Галина Комарніцька
Мандрували вулицями: Сергій Єрмаков, Галина Комарніцька, Юрій Ленніков, В'ячеслав Семенович, Дмитро Бойко та Бодик
Дивіться також: | 
0
