Нещодавно мені і моїм колегам, випала нагода побувати в одному з найцікавіших і туристичної точки зору місті Польщі - у його давній столиці, місті Кракові. Хоча поїздка була службовою, проте часу було вдосталь і на культурну програму та ознайомлення з цим "Європейським Містом Культури 2000"* Місто, історичний міський комплекс якого внесено в перший Список світової культурної і природної спадщини ЮНЕСКО ще від 1978року. Крім того у цьому місті мешкають і працюють мої добрі товариші, які зробили мандрівку по Кракову справжньою феєричною подорожжю у світ минулого і світ легенд. Отож вперед
* такий статус у 1995році Кракову і ще вісьмом іншим європейським містам присвоїли міністри культури ЄС
Подорожі в Краків звісно ж передувала інформаційна підготовка і наведення деяких довідок. Так от уже їдичи було відомо що Краків - один з найбільших міст Польщі.
НАЗВА МІСТА
Історичних відомостей що пояснювали походження назви міста немає, однак доводилось чути про два варіанти походження назви міста.
Легенда про ворон
Перша версія зводиться на звуковій схожості з словом "кракати" (так вимовляють в Польщі звук що видає ворона і інші воронові). Згідно з цією думкою круки були дуже популярним птахом в Малопольщі в часи, коли тут ще не було християнства. Вважалось що крук був одним з покровительствуючих божеств і тому цим птахам приносили в жертву зерно і хліб, що мало забезпечити врожай і благополуччя.
Про поширення культу воронів свідчить і той факт, що коли на ці землі прийшло християнство, то щоб подавити всякі прояви ідолопоклонства були знищені всі пов'язані з їх культом "святі" місця, а коли й це не допомогло і люди продовжували справляти язичницькі культи то за наказом краківського єпископа, ворон відловлювали, вішали на шию камінь і топили у річці Вісла.
Легенда про князя Кракуса
Інша версія грунтується на легенді про засновкника міста - хороброго і мудрого князя на ім'я Крак чи Кракус. Проте і тут простежується звязок з воронами і розповідають, що князь споруджуючи місто домагався схильності крилатих божеств і щоб цього добитись прийняв своє ім'є від кракання цих птахів.
Джерело: Эва Басиура. Краковские легенды и обычаи. - Краков 2003
|
Тут на площі 327 кв. км. проживає біля 800 тис. мешканців. Місто що 6 століть (з 1038 по 1609 рр.) виконувало роль столиці Польської держави, а відповідно і резиденцією польських королів, свідком чого до цих пір є Вавель - величний замок з кафедральним костелом і королівським палацом. Тут же знаходиться найстаріший у Польщі і один з найстаріших в Європі Ягеллонський університет (засновано у 1364р.). Звісно ж загаде - це лише дещиця з того, чим дійсно володіє і що пам'ятає це чудове місто. Перший візит до нього, хоч і подарував кілька виходів на "оглядини", проте навряд може мати якийсь рекомендаційний характер по мандрівкам для інших. Скоріше це просто мої враження про нього, але перші враження завжди цікаві тому запрошую усіх почитати мої дописи.
ВАВЕЛЬ
Вавель (пол. Wawel) - це королівська резиденція польських королів, де розташовувався королівський замок-палац, головний (кафедральний) костьол, господарські і, мабуть, житлові споруди, ну і звісно ж башти, замкові укріплення та оборонні стіни. Цей королівський форпост зайняв надзвичайно гармонійне положення на високому пагорбі над річкою Вісла.
ЛЕГЕНДА ПРО ЧАКРАМ
Краків'яни вірять, що вавельський пагорб - це начеб-то одне з семи святих місць в світі, оточених атмосферою божої сили, джерела якої потрібно шукати в таємничому енергетичному камені, що називається чакрам. Чакрам розповідає індійська легенда, начеб-то одне з божеств ще перед появою на землі людини підняло з поверхні сім каменів, вселило в них божу силу і розкидало по землі. В місцях де вони впали, виникли потім відомі міста, що відіграли важливу роль в історії світу, а енергетична сила чакрама захищає їх.
Одна з польських легенд розповідає, що коли Краків ще був одним з рядових міст Польщі син польського короля Мешка ІІ, а в майбутньому і сам король Казимир І Відновитель (1016-1058) прогулювався цими місцями і натрапив на ущелину, що нагадувала вхід у печеру. Вузький коридор вивів його до просторої печери яку освітлювало мяке світло. Світло виходило з каменя, який знаходився посередині. Коли Казимир доторкнувся рукою до каменя, то почув таємничий голос, що розкрив йому секрети долі. Голос підказав йому, що прийде час, щоб тут заснувати королівський двір а місто столицею зробити. Молодий князь запам'ятав що з ним відбулось, а в майбутньому так і зробив як було велено і будучи королем зробив Краків столицею
Джерело: Эва Басиура. Краковские легенды и обычаи. - Краков 2003
|
У путівнику, яким я слугувався перед поїздкою до Кракова Вавель по значимості для міста і країни ототожнювався з Московським Кремлем для Росії і мабуть воно так і є насправді. У 14 столітті, коли король Казимір Великий (1333-1370) зробив Краків столицею Польщі і в подальшому за правління Ягелонів, Вавель набув неабиякої ваги і досяг найбільшого розквіту. Але після укладання унії між Польщею і Литвою Краків опиняється на окраїні величезної Речі Посполитої і поступово втрачає своє політичне значення аж до того, що у 1609році після пожежі у Вавелі король Сигизмунд III Ваза вирішив просто перенести до більш зручно розташованої Варшави. Хоча і після цього Вавель не втратив статусу місця коронації польських королів і їх усипальниці.
  
1) Головні ворота з півночі біля пам'ятника Тадеушу Костюшку (національному герою Польщі, ватажка повстання 1794року), і 2) брама з півдня, 3) вид крізь браму на королівський замок і Сенаторську башту
ІСТОРІЯ З ПАМ'ЯТНИКОМ Т.КОСТЮШКО
Розповідають, що під час другої світової війни пам'ятник було знесено. Але після її закінчення у Німеччині відляли копію пам'ятника, та встановили на попереднє місце. Проте уважні краків'яни відмітили невідповідність: замість минулого "польського" коня, Костюшко пересів на більш гладкому німецькому жеребцю.
Переказано з джерела: krakow.ru (Калашніков М.)
|
Пройшовши кріз королівські ворота одразу опиняєшся у якомусь іншому світі - немов змінилась історична епоха і здається, що з величного костьолу вийде король Польщі зі своєю свитою. Вперше менді вдалось побувати у Вавелі наприкінці дня 18 квітня, тож усі фото у променях вечірнього сонця зроблені саме у той день. Але написав про це я не просто, а тому, що в той день, одразу після служби в кафедральному костьолі з нього виходило надзвичайно багато людей. Але згодом виявилось що тоді проводили богослужіння з приводу 5-ї річниці трагедії під Смоленськом, коли загинув їх президент Лєх Качинський (на плакаті на фото нижче написано 10.04.2010. Смоленськ і траурна стрічка)
  
1) пам'ятник Т.Костюшці на фоні кафедрального костелу, 2) головний фасад кафедрального костелу (спереду зліва пам'ятник Іонанну-Павлу ІІ, 3) траурний мітинг після служби у кафедральному костелі.
Кафедральний костел - це щось надзвичайне. Вражає розмах і багатство внутрішнього убранства. Зайти туди можна вільно (якщо не йде служба), але фотографувати на жаль не дозволяють, тому розповім зі слів. Зайшовши в середину відкривається просторий зал на боковинах якого розвішані величезні шпалери (тканинні картини). Прямуючи вперед справа і зліва можна оглянути надгробки польських королів, виконані з різних видів мармуру у вигляді іх різблених фігур (щось на зразок кам'янецької Лаури, але королі лежать в більш офіційних позах). Цікаво що в ногах у всіх польських королів і королев знаходяться звірі: найчастіше лев, або собака. По переду вишуканий і багатий срібний саркофаг (?) Святого станіслава, який наче витає в повітрі тримаючись на плечах у фігур янголів також зроблених з срібла. Ідеш далі, там вівтар, вбоки - нові приміщення і нові королі і королеви (із королев здається лише Ядвіга). Ще є прохід (платний) до найбільшого в Польщі (13тон) дзвону Сигізмунда, який дзвонить лише по великих святах і при значних для країни подіях, а в інший час виконує бажання відвідувачів. Також окремо потрібно купити квиток, якщо хочеш потрапити до гробниць королів. На скільки я зрозумів прохід до дзвону Сигізмунда, в гробниці королів і в музеї вавельського замку (де між іншим анонсувалась і "Дама з горностаєм" Леонардо Да ВІнчі коштувало 12 злотих (100 євро ми міняли 400 злотих), що є досить доступно, але у нашому графіку для відвідання цих місць не було часу. Що ж, якщо випаде нагода потрібно буде спланувати.
 
1) Вигляд на кафедральний костел на загальній перспективі подвір'я Вавеля, 2) Артефакти перед входом до кафедрального костелу - на думку учених кістки мамонта і носорога
КІСТКИ МАМОНТА
За легендою тисячі років тому, на землі проживали велетні. Ніхто не знає як вони виглядали, але можна здогадуватись, що вони вели таке ж життя як і пізніше люди: шукали щастя і любов, любили місця в яких жили. Вважається що один з таких велетнів був похований поблизу Вавельського пагорба. Дуже рідко люди знаходили лише деякі частки кісток цих істот і такі кістки вважались цінним амулетом, що захищає від усякого зла. Тому коли такі кістки знайшли біля Вавеля всі прийняли це як радісний знак. А один астролог вирахував по зірках, що це знак не лише для Кракова а й для всього світу. Знахідку повісили біля воріт кафедрального костела і прикували їх до стіни міцним ланцюгом, тому що друга частина пророцтва говорить, що Кракову і миру не загрожуватиме небезпека до тих пір доки кістки на цьому місці висітимуть. А якщо впадуть... то самі знаєте - кінець світу ))
Джерело: Эва Басиура. Краковские легенды и обычаи. - Краков 2003
|
Кафедральний костел і королівський замок
 
Внутрішнє подвір'я королівського замку і фрагмент збережених фресок
У Вавелі, як і в усій історичній частині Кракова є дуже зручні для туристів зменшені моделі об'єктів навколо. Вони виконаді дуже дочно і краще ніж карта передають обстановку на місцевості. Єдине що їх не можна переносити з собою )
 
1) Модель усього Вавеля на території комплексу. 2) співставляння кафедрального костелу на моделі і оригіналу
Вигляд з північного-заходу з двору на кафедральний костел, королівський замок, Сенаторську башту
Вигляд з південного сходу з двору. Видно Сандомирську (зліва) і Злодійську(справа) башти
  
Башта Сандомирська (1), башта злодійська (2) орієнтовані на р.Вісла. Вигляд на р.Вісла (3)
Хоч в середині Вавеля і розкішно, але як і будь-яке інше укріплення його варто оглянути і ззовні. А там крім мурів, башт над ними, наріжних укріплень і гарних краєвидів, особливо з боку річки є ще дещо, що є символом Кракова - дракон Смок, який між-іншим не лише служить антуражем для фотографування туристів, а й дихає вогнем кожні п'ять хвилин.
мури з боку королівського замку (панорама не склалась на 100%) :)
  
В обхід мурів Вавеля: 1) вид на Сенаторську башту і королівський замок, 2) вид на злодійську башту, 3) в цій башточці спіральні сходи, що ведуть у печеру дракона.
ЛЕГЕНДА ПРО ДРАКОНА
Читаючи матеріали про Краків і будучи на місці довелось чути три варіанти однієї і тієї ж легенди суть її зводиться до одного й того ж, але змінюються дійові особи. Отож спочатку один варіант легенди щоб вловити суть:
Колись давно, ще за часів князя Кракуса, в місті почали діятись незрозумілі речі. Часто стало траплятись, що коли пастухи заганяли свої стада, то не дораховувались найкращих голів, Та й люди, що самі вирушали до річки по воду почали так само таємниче зникати. Тривалий час ніхто не знав причину цього, а ж одного разу підмайстер'я одного з ремісників, що плів кошики пішов до річки за лозою. Діставшись до підніжжя Вавельського пагорба хлопчик раптом побачив, як на березі біліла купка кісток, а поряд чорнів віхід у печеру, поблизу якої лежало страшне чудовисько. Охоплений жахом він побіг до міста і розповів усе людям. Ніхто не знав звідки дракон узявся, одні говорили, що приплив річкою, інші, що виліз з-під землі. Три найхоробріших лицарі князівства, які були відправлені здолати дракона так і не повернулись, тож князь розіслав гінців в усі кінці, чи не знайдеться сміливець, що готовий місто звілнити і за це отримає дочку Крака і пів королівства (ну все як у наших казках). Багато зголосились в пошуках чи нагороди, чи слави проте небагатьом вдалось вижити після зустрічі з драконом. І коли вже сам князь вирішив йти у бій і почав підбирати собі обладунки до палацу попросивя юнак, що заявив, що знає надійний спосіб як перемогти дракона. Для цього він попросив лише найкращого барана з князівських стад.
Звісно ж правитель погодився, а далі все було просто. Юнак вбив барана, здер з нього шкіру і заповнив її сіркою (в інших варіантах сіркою і дьогтем). Коли дракон спав він підкинув цього барана і пішов чекати результату. Зранку гучний гуркіт розбудив жителів міста - то дракон з'їв приманку і сірка почала пекти його нутрощі, то ж щоб втамувати спрагу він почав пити воду з Вісли і пив доки не луснув (є ще версія, що він луснув від сірки і це, як на мене, більш реалістично - він ж вогнедихаючий як не як :) )
В іншому варіанті легенди такий трюк з бараном здійснили сини Кракуса, ще в іншому варіанті дракона переміг сам князь
Джерело варіанту легенди: Эва Басиура. Краковские легенды и обычаи. - Краков 2003
|
 
Дракон Смок і вхід до Смочої ями (печери дракона)
Набережна Вісли в районі Вавеля славиться не лише драконом Смоком і не дорогими (в порівнянні з центром міста) сувенірними лавками. Тут є і міська алея зірок. На одній з них просто зірки з вказівкою року (очевидно коли вони були у місті), на іншому ряду плит - відбитки долонь знаменитих людей.
 
Зірка Майкла Джексона і біля відбитків рук Лука Бессона
Краєвид на набережну в районі Вавеля
На цій же набережній, але трохи подалі від Вавеля є ще один непересічний об'єкт - пам'ятник собачої вірності. Композиція виконана у 2001 році скульптором Броніславом Хромим з пісковику і являє собою собаку, що протягує лапу. Сама собака в оточені турботливих людських рук. На той час це був третій пам'ятник собаці у Європі.
ІСТОРІЯ ПРО ДЖОКА
На одній з площ Кракова майже цілий рік жив пес, по кличці Джок. Його господар на думку Асоціації друзів тварин Кракова помер від серцевого нападу коли проїзджав автомобілем через цю площу, тож пес практично жив тут в очікуванні господаря 9 місяців. Він став улюбленцем жителів навколишніх будинків. Працівники комунальних служб намагались прилаштувати його до притулку бездомних собак, але Джок не давався їм в руки. Дорослі і діти приносили йому їжу.
З часом Джок сам вибрав собі нову господарку - стару вчительку геограії Марію Муллер. Коли ж і вона померла, Джока передали в собачий притулок, але він втік звідти і кинувся під потяг.
Переказано з джерела: krakow.ru (Калашніков М.)
|
 
1) Пам'ятник собачій вірності. 2) Вигляд на пам'ятник на фоні Вавеля
Як часто буває в таких випадках - хочеться зробити короткий огляд про відвідини міста, але коли захоплюєшся то охоплюєш лише частину того, що було. Думаю Вавель - гідний того, щоб про нього була окрема публікація, тим більше з моїм захопленням замками і не дивно що саме тут було прикуто найбільше моєї уваги.
Крім Вавеля ще багато чого вартує того, щоб про це розповісти - чого варте лише Старе місто з його аналогіями з Кам'янцем у вигляді Головного ринку, ратуші, Сукениці, францисканського і домініканського кляшторів. А ще і без старого міста Кракова довелось побачити. Тож намагатимусь про це розповісти у іншій публікації. А наразі відкланяюсь. Сподіваюсь було цікаво.
Текст: Сергій Єрмаков
Фото: Сергій Єрмаков, Вадим Лижник
Дивіться також: |
0
. 
