«Настуня запарювала такі смачні чаї та варила таку каву, що інколи сонце прокидалося раніше, щоб зробити ковточок», — читаємо про одну з героїнь у новій пригодницькій повісті-легенді для дітей молодшого та середнього шкільного віку. Її автор, кам’янчанин Сергій Боднар, знайшов чимало гарних образів, на кшталт наведеного щойно, аби потішити читачиків і їхніх батьків.
В автора свій погляд на новітні пам’ятки, що з’явилися в Старому місті на Польському ринку. Маються на увазі фонтан, пам’ятник Магдебурзькому праву з ящіркою збоку, задерикувата фігура туриста тощо. Тож головний герой повісті, яка має шість розділів («День друзів», «Філіжанка кави», «Залізна корова», «Мідний турист», «Хвіст павича» та «Спадкоємці дракона»), залюбки ознайомить друзів із новітніми таємницями Старого міста.
Із 72 сторінок книжки 20 відведено під гарні кольорові ілюстрації, які виконав автор. Крім того, над виданням трудилися Віоліна Ситнік у двох іпостасях — як літературний редактор і просто редактор, Уляна Зарицька, яка забезпечила комп’ютерну верстку та дизайн обкладинки, журналіст і літературний критик Андрій Павловський, який написав передмову «Чудеса в Кам’янці тривають!» на три сторінки (хоча, на мій погляд, вистачило б однієї). Надруковано повість на офсетному папері в друкарні ТОВ «Друкарня «Рута» накладом 500 примірників.
Я свідомо не вказую назви книжки та імені її головного героя (до речі, це вже третя повість про нього), бо дуже не хочу повторювати цей мовний покруч — Сірожка. Словник-довідник «Власні імена людей» наводить українські варіанти імені Сергій (серед них Сергійко, Сергієчко, Сергійчик), проте авторова забаганка зупинилася не на притаманному для української мови, а на тому варіанті, що, на жаль, набув широкого поширення під впливом мови колонізатора й породив явище, влучно назване суржиком. Тому хочеться взяти в руки різку й добряче відшмагати по гепі дорослого Сергія Боднара. До речі, слово «гепа» є в знаменитому словникові Бориса Грінченка, а от слова «попа», що промайнуло в розглядуваній повісті, там немає.
Єдиний порятунок для Сергія, що наступну повість про свого улюбленого героя він розпочне з бунту маленьких мешканців Старого міста, які настійливо вимагатимуть від лицаря Сірожки негайно українізуватися й стати нарешті, як і личить українцеві, Сергійком.
Цікавий огляд, в дусі самої книжки судячи з обкладинки. Взагалі, таке враження, ніби почав вже її читати, або, точніше, поринув в її атмосферу. А суржик для такої книжки думаю не критично, можливо колись цю книжечку будуть брати за приклад кам'янецького суржика кінця 20-початку 21 століття )))
0
