1935 рік. У Кам’янці-Подільському закрито лютеранську кірху. Цього дня Кам’янець-Подільська міська рада ухвалила, що, зважаючи на те, що кірха не діє від 1934 року й засипана зерном, а громада фактично розпалася, потрібно передати приміщення кірхи міському відділу фізкультури для влаштування там спортивного залу. Нині в цьому приміщенні на вулиці Шевченка, 61 розміщується Кам’янець-Подільська дитячо-юнацька спортивна школа № 1.
Так виглядала кірха в Кам’янці-Подільському
1957 рік. Кам’янець-Подільський будівельний технікум, переведений 17 вересня 1957 року в місто над Смотричем із Києва, підпорядковано Раднаргоспу (Раді народного господарства) Вінницького економічного адміністративного району. Нині це Кам’янець-Подільський коледж будівництва, архітектури та дизайну.
1987 рік. У Кам’янці-Подільському відбувся бліцтурнір із шахів, присвячений відкриттю шахового клубу «Тура». Переобладнаний із колишньої горілчаної крамниці, він розташовувався на розі вулиць Московської та Островського (тепер Огієнка та Данила Галицького; тодішня адреса — Московська, 45). Нині в Кам’янці-Подільському діє шахово-шашковий клуб «Гросмейстер» на вулиці Соборній.
1987 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури відбулося відкриття клубу «Будьмо знайомі».
1995 рік. Командиром понтонно-мостової бригади в Кам’янці-Подільському став 35-річний підполковник Олег Володимирович Хавронюк (народився 4 березня 1960 року). Пробув на цій посаді три роки — до листопада 1998 року, коли Олега Володимировича призначили заступником начальника з наукової роботи Кам’янець-Подільського військово-інженерного інституту.
2000 рік. Указом Президента України звання «Заслужений працівник культури України» за сумлінну працю і активну громадську діяльність, особистий внесок у вирішення проблем інвалідів отримав Анатолій Миколайович Твердохліб — керівник народного оркестру сопілкарів «Фольклор» Кам’янець-Подільського навчально-виробничого підприємства Українського товариства сліпих.
2001 рік. У Кам’янець-Подільському педагогічному університеті тимчасовим виконувачем обов’язків ректора призначено декана історичного факультету Олександра Михайловича Завальнюка, попередній ректор Анатолій Олексійович Копилов став радником ректора.
2016 рік. Згідно з наказом Міністерства освіти та науки України, який підписала Лілія Гриневич, змінено тип навчального закладу й перейменовано Кам’янець-Подільський планово-економічний технікум-інтернат. Тепер він — Подільський спеціальний навчально-реабілітаційний соціально-економічний коледж.
Цього дня народилися:
1957 рік. Народився Олег Анатолійович Лаврусевич — директор Кам’янець-Подільської загальноосвітньої школи I—III ступенів № 7.
1985 рік. Народився Андрій Віталійович Кучмар — директор філії «Мрія» товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства «Нібулон» села Сокіл Кам’янець-Подільського району.
Цього дня відійшли у вічність:
1861 рік. У Санкт-Петербурзі помер (17 листопада за старим стилем) Микола Олександрович Добролюбов — російський літературний критик, поет, публіцист. Народився 5 лютого (24 січня за старим стилем) 1836 року в Нижнім Новгороді. Рідний дядя Миколи Олександровича — Василь Іванович Добролюбов (1831—1880) — від 1864 року створював, а потім до кінця життя очолював Кам’янець-Подільське відділення Державного банку Росії. 1957 року в Кам’янці-Подільському запроектованій вулиці в селищі Смирнова, коли було збільшено його земельну площу, надано ім’я Добролюбова. Вона з’єднує вулиці Чехова та Саксаганського.
Микола Олександрович Добролюбов
2001 рік. У Красноярську помер Віктор Петрович Астаф’єв — російський письменник, Герой Соціалістичної Праці (1989), народний депутат СРСР (у 1989—1991 роках). Народився 1 травня 1924 року в селі Овсянка (нині селище міського типу Красноярського краю Росії). Коли Вікторові було сім років, в Єнісеї втонула його мати. Виховувався у бабусі та дідуся, потім у дитячому будинку. 1941 року вступив до залізничної школи фабрично-заводського навчання на станції Єнісей, після її закінчення працював складачем потягів у передмісті Красноярська. Звідти восени 1942 року призвано до армії, був на фронті водієм, зв’язківцем, артилерійським розвідником; двічі поранено. Учасник визволення Кам’янеччини, зокрема Оринина. Події кінця березня — початку квітня 1944 року в Оринині описав в оповіданні «Жизнь прожить» (вперше опубліковано 1987 року в журналі «Новый мир», № 9). Закінчив 1961 року Вищі літературні курси в Москві. Лауреат Державної премії РРФСР імені Горького (1975) за повісті «Перевал», «Последний поклон», «Кража», «Пастух и пастушка», лауреат Державної премії СРСР (1978) за роман «Царь-рыба». Жив у Красноярську. Учасник Міжнародного Шевченківського форуму «Від серця Європи — до серця України» (1989), під час якого українська поетеса Наталя Кащук присвятила Астаф’єву вірш «Чорна черешня» («Чорна черешня. Оринин...»).
Віктор Петрович Астаф’єв
2002 рік. Помер Іван Іванович Мальченко — кандидат економічних наук, професор кафедри менеджменту та маркетингу Подільської державної аграрно-технічної академії, дійсний член Української академії наук національного прогресу, заслужений працівник сільського господарства України, перший секретар Кам’янець-Подільського райкому КПУ (у 1986—1988 роках). Народився 6 квітня 1939 року в селі Василівка Тилігуло-Березанського (тепер Березанського) району Миколаївської області.
2003 рік. Померла Альбіна МиколаївнаКопчук — кандидат педагогічних наук (1974). Народилася 22 вересня 1928 року в селі Паплинці (нині Старосинявського району Кам’янець-Подільської області). Закінчила 1949 року факультет української мови та літератури Кам’янець-Подільського учительського інституту, 1954 року — заочно філологічний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Від 1967 року працювала в ньому асистентом, потім старшим викладачем і, нарешті, доцентом кафедри педагогіки.