26 січня
Цього дня колись:
1895 рік. Указом Синоду в селі Параївка Кам’янецького повіту Подільської губернії (нині Кам’янець-Подільського району Хмельницької області) відновлено (14 січня за старим стилем) самостійну парафію. Покровську церкву в Паріївці збудували у 1781—1784 роках. До 1845 року вона була самостійною з окремою парафією, а далі її приписали до Чорнокозинців.
1919 рік. До Кам’янця-Подільського прибув на роботу Дмитро Іванович Дорошенко, призначений з 1 січня 1919 року приват-доцентом кафедри історії Кам’янець-Подільського державного українського університету.
1920 рік. До Кам’янця-Подільського, зайнятого поляками, таємно й неофіційно прибув прем’єр-міністр Ісак Прохорович Мазепа й оселився в помешканні ректора університету Івана Івановича Огієнка.
1988 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури відбулася зустріч кам’янчан з письменниками Володимиром Бєляєвим і Анатолієм Парпарою. Кошти, виручені від проведення вечора, перераховано у фонд реставрації пам’яток Старого міста.
1990 рік. На шпальтах «Прапора Жовтня» востаннє з’явився «Кам’янецький Їжак». Дебютував 26 вересня 1954 року на шпальтах газети «Сталінський клич», яка 16 листопада 1956 року стала «Радянською Кам’янеччиною», а 25 вересня 1959 року розчинилася в газеті «Прапор Жовтня». Тож «Кам’янецький Їжак» перекочував на шпальти «Прапора Жовтня» і вперше з’явився там 12 грудня 1959 року. Отже, «Кам’янецький Їжак» прожив 35 років 4 місяці.
1994 рік. У суперлотереї для передплатників приватної газети «Подолянин» розіграли кольоровий телевізор.
1996 рік. Голові селянської спілки «Мрія» села Сокіл Кам’янець-Подільського району Сергієві Микитовичу Кротіку надано звання «Заслужений працівник сільського господарства України».
1998 рік. Хмельницька обласна державна адміністрація затвердила Програму впорядкування Державного історико-архітектурного заповідника в Кам’янці-Подільському.
2000 рік. У приміщенні готелю «Смотрич» відкрито Кам’янець-Подільське відділення Хмельницької філії «Приватбанку» (завідувач відділення — Володимир Стельмащук).
2000 рік. У кафе «Поділля» на вечорі вшанування кращих спортсменів 1999 року вперше прозвучав спортивний гімн Кам’янця-Подільського (музика Миколи Мельника, слова Василя Столяренка).
2005 рік. Зареєстровано статут мусульманської релігійної громади «Партія Аллаха» міста Кам’янця-Подільського.
2008 рік. У Кам’янці-Подільському проведено 48-у обласну олімпіаду юних математиків. У ній узяв участь 141 учень сьомого — одинадцятого класів шкіл Хмельницької області у складі 27 команд. Максимальну кількість балів не набрав жоден учень (найкращий показник — 23 з 25 балів).
Цього дня народилися:
1897 рік. У місті Шпола (тепер Черкаської області) в сім’ї вчителя народився (14 січня за старим стилем) Іван Юліанович (за паспортом — Ізраїль Юделевич) Кулик — український письменник, партійний і громадський діяч. Закінчив чотирикласне училище в Умані, куди переїхали батьки. Перший вірш російською мовою надрукував 1911 року в уманській газеті «Провинциальный голос». Того ж року вступив до Одеського художнього училища, але через три роки разом із родиною виїхав до США. Працював на фабриках і шахтах Пенсільванії, друкував вірші російською мовою в соціал-демократичній газеті «Новый мир». 1914 року вступив до РСДРП(б). Навесні 1917 року через Далекий Схід і Сибір повернувся в Україну. У Києві став членом ревкому. У грудні 1917 року обрано членом ЦВК Рад і першого Радянського уряду України (очолив Народний секретаріат закордонних справ). Від травня 1921 до травня 1922 року працював секретарем повіткому КП(б)У в Кам’янці-Подільському. Тут редагував газету «Червона правда», одночасно викладав історію в інституті народної освіти. Для «Сторінки молоді» в газеті «Червона правда» написав 1921 року вірш «Зелене серце». У 1924—1926 роках був радянським консулом у Канаді. Від 15 вересня 1930 до червня 1932 року — секретар райкому КП(б)У в Кам’янці-Подільському. Мріяв про велику поему «Кам’янець», але встиг написати лише уривки «Зі вступу». Заарештовано 27 липня 1937 року. Розстріляно 10 жовтня того ж року. Посмертно реабілітовано.
1918 рік. У селі Балакири (тепер Городоцького району Хмельницької області) народився Іван Вікторович Івах — кандидат педагогічних наук (1961), доцент (1963), ректор Кам’янець-Подільського педагогічного інституту в 1967—1977 роках. Помер 11 жовтня 1989 року. Після Івана Вікторовича всі наступні ректори (Анатолій Копилов, Олександр Завальнюк і Сергій Копилов), як і його попередник — Іван Зеленюк, були істориками.
1928 рік. У селі Підзамче (нині в складі Кам’янця-Подільського) народилася Наталія Володимирівна Арди (дівоче прізвище — Восп’янська) — почесний громадянин Кам’янця-Подільського. Навчалася чотири роки в школі села Довжок, потім у середній школі № 1 Кам’янця-Подільського. У ніч із 25 на 26 березня 1944 року під вогнем гітлерівців провела батальйон радянських автоматників до Кам’янця-Подільського в районі Жабинці — Карвасари. 24 квітня 2000 року сесія Кам’янець-Подільської міської ради надала Наталії Володимирівні звання почесного громадянина міста. Померла в червні 2006 року.
1928 рік. У Львові народився Вітольд Вітольдович Ауліх — кандидат історичних наук (1960). Закінчив 1950 року Львівський університет. Був учасником четвертої Подільської історико-краєзнавчої конференції, що проходила 10—12 травня 1971 року в Кам’янці-Подільському, брав участь у роботі секції археології. Помер 21 листопада 1994 року у Львові.
1959 рік. У селі Крушанівка Кам’янець-Подільського району народився Анатолій Тихонович Кріль — перший заступник голови Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації. 1989 року закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут (нині Подільський державний аграрно-технічний університет), де здобув фах агронома. Чимало літ присвятив роботі на різних посадах у колгоспі «Шлях до комунізму» в рідному селі. 1977 року був мобілізований до лав Радянської армії. Після завершення служби 1980 року повернувся до свого колгоспу: спочатку на посаду секретаря, а згодом — завгоспа. У 1991—1999 роках очолював спілку селян «Вікторія» у селі Крушанівка. Працював на керівних посадах у СГТ «Сатурн» (у 1995—1999 роках); АВФ «Формат» (у 1999—2001 роках); ТОВ «Агропромсоюз» (у 2000—2002 роках). У 1996—2000 роках був депутатом Хмельницької обласної ради. Від 2006 року — депутат Кам’янець-Подільської районної ради від Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина». Останнім часом займався підприємницькою діяльністю і був власником заготівельного та ковбасного цехів. Від 8 липня 2014 року заступник, а від 4 листопада 2014 року — перший заступник голови Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації.
1960 рік. У Кам’янці-Подільському народився Ігор Володимирович Земськов — заступник голови Кам’янець-Подільської міської ради у 1990—1992 роках. Закінчив 1977 року Кам’янець-Подільську середню школу № 8, 1983 року — Ленінградський політехнічний інститут (інженер-радіофізик). У 1983—1985 роках служив у армії. Працював від квітня 1985 року до квітня 1990 року на заводі «Електроприлад» у Кам’янці-Подільському: майстер, старший майстер, секретар комітету комсомолу заводу, директор молодіжного центру заводу. Тричі обирався депутатом Кам’янець-Подільської міської ради (1990, 2006, 2010). Від червня 1992 року до червня 1997 року — президент Кам’янець-Подільського інвестиційного фонду, президент АТ «Квітка України». Від липня 1997 року — директор Подільського регіонального агентства економічного розвитку. 1998 року був кандидатом у народні депутати України (виборчий округ 192; набравши 4246 голосів «за», посів восьме місце), входив також до партійного списку (під № 20) виборчого блоку «Соціально-ліберальне об’єднання», яке до Верховної Ради України не пройшло. У 2002—2005 роках працював заступником начальника управління охорони здоров’я Кам’янець-Подільської міської ради, у 2005—2006 роках — радником міського голови з питань зв’язків із громадськістю та засобами масової інформації. Далі викладав у Кам’янець-Подільській філії Європейського університету низку дисциплін (державне управління, менеджмент виробничої фірми, економіка та фінансування охорони здоров’я тощо). Від червня 2011 року працював начальником відділу управління організаційного забезпечення діяльності першого заступника голови Київської міської державної адміністрації.
1975 рік. У Кам’янці-Подільському народилася Ольга Володимирівна Черній — підприємець, член Політичної партії «Правий сектор». 2014 року була кандидатом у народні депутати України.
1992 рік. Народилася Анастасія Олегівна Введенська — студентка (з 2010 року) Львівського національного університету імені Івана Франка, авторка серії дитячих книжечок «Пригоди пацючка Міхала», виданих у Кам’янці-Подільському та йому присвячених (хоча події розгортаються також у Кракові, Хотині та Львові). У 2013—2014 роках побачили світ чотири пригоди (в порядку виходу): «Важливе рішення», «Домівка», «Незвідані таємниці» та «Рецепт щастя». Анастасія сама ілюструє свої книжки.
Цього дня відійшли у вічність:
1884 рік. У Києві помер (14 січня за старим стилем) напередодні свого 45-річчя Павло Платонович Чубинський — український правознавець, фольклорист і етнограф, поет, громадський і просвітницький діяч, активний учасник українського руху, автор тексту Державного гімну України. Поховали Павла Платоновича в Борисполі. Народився 27 січня (15 січня за старим стилем) 1839 року на хуторі Чубинських (нині село Чубинське Бориспільського району Київської області). 1869 року 30-річний Чубинський очолив статистично-етнографічну експедицію у Південно-Західний край (Київська, Волинська та Подільська губернії), організовану Російським географічним товариством. Його маршрут під час першої із трьох експедицій Україною проліг через Старокостянтинів, Проскурів, Нову Ушицю, Кам’янець-Подільський.
1917 рік. У Кракові померла Антоніна Доманська (Antonina Domańska) — польська письменниця. Народилася у вересні 1853 року в Кам’янці-Подільському. Донька доктора медицини Олександра Кремера (1813—1880) та його дружини Модести Плонської (1815—1889). Будинок Кремера розташовувався в Старому місті (сучасна адреса — Довга, 1). Від 1865 року Антоніна мешкала в Кракові. Одружилася з лікарем-неврологом Станіславом Доманським. Дебютувала оповіданнями в журналі «Родинні вечори».
1938 рік. У Львові помер Володимир Миколайович Темницький — український громадський і політичний діяч, журналіст, правник за фахом. Народився 14 липня 1879 року в селі Хлопівка (нині Гусятинського району Тернопільської області). Навчався в університетах Львова (1901 року виключено за політичну діяльність), Кракова та Відня. Від грудня 1918 року до квітня 1919 року був товаришем (заступником) міністра закордонних справ Української Народної Республіки, від квітня 1919 року — міністр закордонних справ у кабінеті Бориса Мартоса. Координував зусилля дипломатичних представництв УНР в Європі, спрямованих на досягнення міжнародного визнання УНР та одержання військової допомоги від західноєвропейських країн. У серпні 1919 року новий уряд очолив Ісак Мазепа, а виконувати обов’язки міністра закордонних справ став міністр юстиції Андрій Лівицький. Проте аж у листопаді 1919 року Володимир Темницький з трудом дістався до Кам’янця-Подільського, щоб стати свідком останніх хвилин УНР і ЗУНР. Після кам’янецької катастрофи на деякий час відійшов від політичного життя.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
