18 березня
Цього дня колись:
1954 рік. Звання заслуженого лікаря Української РСР надано Миколі Несторовичу Комісарову — завідувачеві хірургічного відділення Кам’янець-Подільської міської лікарні ім. Леніна.
1971 рік. У Кам’янці-Подільському з нагоди сторіччя Паризької комуни відбулося свято вулиці Паризької комуни (довоєнна радянська назва — вулиця 18 Березня). 1 червня 1992 року міськвиконком відновив первісну назву вулиці — Гунська.
1988 рік. Сесія Кам’янець-Подільської міської ради ухвалила створити при виконкомі відділ обліку та розподілу житла, його завідувачем затвердила Віктора Геронтійовича Решетевського, який до цього працював заступником начальника ЖЕО (звільнено 10 березня 1989 року).
1988 рік. Сесія Кам’янець-Подільської міської ради завідувачем відділу охорони здоров’я затвердила Олега Анатолійовича Каденка, який раніше працював головним лікарем дитячої лікарні.
1989 рік. Народними депутатами Української РСР обрано голову колгоспу «Шлях до комунізму» села Крушанівка Сергія Артемовича Тимчука та голову колгоспу імені Котовського села Гуменці Миколу Івановича Любенчука.
1992 рік. Головою Кам’янець-Подільської міськрайонної організації Руху обрано Едуарда Костянтиновича Крилова.
1992 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури відбулося свято «Близнята міста», в якому взяло участь 14 пар віком від 1,5 до 15 років.
1995 рік. У Кам’янці-Подільському перебував і зустрічався з однодумцями голова Львівського обласного комітету УНА, редактор журналу «Націоналіст» і газети «Голос нації» Андрій Васильович Шкіль.
1999 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури гран-прі конкурсу «Талант-99» здобула Тетяна Бєлінська.
2002 рік. Президент акціонерного товариства «Адамс» із Кам’янця-Подільського Адам Михайлович Яхієв став кавалером ордена «За заслуги» третього ступеня, а генеральний директор акціонерного товариства «Кам’янець-Подільський електромеханічний завод» Леонід Олексійович Дьяконов — заслуженим машинобудівником України. У такий спосіб відзначено їхній вагомий особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток Хмельницької області, значні досягнення у праці.
2006 рік. Кабінет Міністрів України визначив по три найкращі роботодавці України за 2005 рік у дев’яти групах. У п’ятій групі (1001—5000 працівників) серед трьох переможців названо відкрите акціонерне товариство «Подільський цемент» (ще два переможці — ДП «Маріупольський морський торговельний порт» і ЗАТ «Оболонь»).
Цього дня народилися:
1876 рік. У селі Валява (Польща) народився Йосип Дмитрович Стадник — український актор, режисер, педагог і перекладач. Закінчив польську драматичну студію. У 1894—1913 роках був актором і режисером Руського народного театру у Львові (у 1906—1913 роках — його директор). Гастролював (зокрема, з великим успіхом шість тижнів у Кам’янці-Подільському, серед вистав — «Циганський барон»). Мобілізовано у Перемишлі на фронт Першої світової війни. Потрапив у полон і перебував у Тамбові. Помер 8 грудня 1964 року у Львові.
1880 рік. У Кам’янці-Подільському народився Йосиф Гедалевич Лерер — український та польський диригент і композитор. Навчався у Львівській консерваторії. У 1911—1941 роках (із перервою) був концертмейстером і диригентом оперет і опер у Львівському міському театрі, від 1933 року — диригент філармонії. Викладав у Львівській консерваторії імені Кароля Шимановського. Помер 9 червня 1941 року у Львові.
1902 рік. У Варшаві народився Євген Прохорович Кирилюк — український літературознавець, член-кореспондент Академії наук Української РСР (1957), заслужений діяч науки Української РСР (1972). Закінчив 1926 року Київський інститут народної освіти. Був учасником Великої Вітчизняної війни. У 1946—1984 роках працював завідувачем відділу шевченкознавства Інституту літератури імені Тараса Шевченка Академії наук УРСР. 23—24 листопада 1970 року в складі групи провідних учених України (Іван Білодід, Юрій Митропольський, Віталій Шелест, Віктор Іванов) брав участь у Днях науки на Кам’янеччині. Зокрема, побував у педагогічному інституті, культурно-освітньому училищі, виступив із доповіддю «Велич Тараса Шевченка», був на зустрічі в Кам’янець-Подільському міськкомі Компартії України, ознайомився з містом, пам’ятками історії, відвідав історичний музей-заповідник. Помер 24 червня 1989 року в Києві.
1911 рік. У місті Винники (тепер у складі міста Львів) у сім’ї вчителя народився Любомир Дмитрович Дмитерко — український письменник, драматург. 1919 року з батьками переїхав до Кам’янця-Подільського, де закінчив семирічну школу (нині загальноосвітня школа № 1), навчався в профшколі, у 1928—1929 роках — в інституті народної освіти (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка), друкувався в газеті «Червоний кордон» (перший вірш «Мати» надруковано 1928 року). Від 1930 року проживав у Києві. Навчався на сценарних курсах при Київському кіноінституті. Працював редактором на Київській кіностудії, від 1962 року — головним редактором журналу «Вітчизна». 1979 року за збірки віршів «Основа» та «Світе мій» (обидві видано 1978 року) удостоєно Державної премії Української РСР імені Тараса Шевченка. 1958 і 1962 року у складі делегації УРСР брав участь у роботі сесії Генеральної Асамблеї ООН. У поемі «З ночі в день» писав:
У місті вільному від гніту панського,
Над звивистим Смотричем, у Кам’янці,
Я вчився у школі Степана Руданського,
Де гризли абетку вчорашні бійці.
1918 рік. У місті Киштим (тепер Челябінської області Росії) народився Микола Михайлович Симонов (Сімонов) — начальник Кам’янець-Подільського районного відділу внутрішніх справ від лютого 1963 року до квітня 1974 року. Потім працював в органах пожежної охорони. Помер 1 березня 2004 року.
1924 рік. У селі Куява Смотрицького району (тепер Соснівка Ярмолинецького району) народився Йосип Іванович Токар — бібліотекознавець. Учасник Великої Вітчизняної війни (у 1944—1945 роках). Демобілізувався з армії в березні 1947 року. Закінчив 1949 року Кам’янець-Подільський технікум культосвітніх працівників, 1953 року Харківський бібліотечний інститут (фах — бібліотекознавство). Від жовтня 1948 року працював завідувачем бібліотеки Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Помер 22 лютого 1993 року.
Цього дня відійшли у вічність:
1911 рік. У Києві помер (5 березня за старим стилем) Павло Гнатович Житецький — український філолог, педагог, громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької академії наук від 1898 року, член Наукового товариства імені Шевченка у Львові від 1903 року, доктор російської словесності від 1908 року. Народився 4 січня 1837 року (23 грудня 1836 року за старим стилем) у місті Кременчук (тепер один із районних центрів Полтавської області). Навчався у 1857—1860 роках у Київській духовній академії, закінчив 1864 року Київський університет. У 1865—1868 роках викладав російську мову й словесність у Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії, де серед його учнів був майбутній письменник Григорій Мачтет.
1952 рік. У місті Аугсбург (Баварія, Федеративна Республіка Німеччини) помер Ісак Прохорович Мазепа — український політичний і державний діяч, керівник уряду Української Народної Республіки періоду Директорії (від серпня 1919 до травня 1920 року). Народився 16 серпня 1884 року у селі Костобобр Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії (нині Костобобрів Семенівського району Чернігівської області). У Кам’янці-Подільському, коли це місто було тимчасовою столицею Української Народної Республіки, Ісак Мазепа суміщав дві високі посади — голови уряду та міністра внутрішніх справ.
1953 рік. У Ленінграді (нині Санкт-Петербург) помер Костянтин Олександрович Копержинський — український і російський літературознавець, фольклорист, етнограф, бібліограф. Народився 4 листопада (23 жовтня за старим стилем) 1894 року в селі Глібів (тепер Новоушицького району Хмельницької області). 1897 року батька перевели до Кам’янця-Подільського. Костянтин закінчив 1913 року Кам’янець-Подільську гімназію, 1918 року — історико-філологічний факультет Петроградського університету. Працював у Кам’янці-Подільському в гімназії, інституті народної освіти (на початку 1923 року звільнено). Незаконно репресовано 1934 року. Посмертно реабілітовано.
1988 рік. У Чернівцях померла Ірина Михайлівна Беклемішева — український живописець, член Спілки художників України (1938), заслужений діяч мистецтв Української РСР (1964). Народилася 20 квітня (7 квітня за старим стилем) 1908 року в Ніжині (нині один із районних центрів Чернігівської області). Закінчила 1927 року Київський художній інститут, у 1936—1941 роках працювала викладачем цього інституту. Починала з тематичного живопису, дотримуючись канонів реалізму. У подальшому творчий метод Беклемішевої ґрунтувався на імпресіоністських ідеях і пленерних засадах. Від 1939 року працювала переважно в галузі пейзажу. Відтворювала природу Буковини, Поділля, Криму, Черкащини, Київщини. Серед творів: серія «Пейзажі Буковини» (1949—1957), «Карпатська весна» (1968), «Черемош» (1975). У червні 1973 року взяла участь в урочистостях із нагоди першого випуску Кам’янець-Подільської міської дитячої художньої школи.
Ірина Беклемішева. Кам’янець-Подільська фортеця. 1970 рік. Полотно, олія
1994 рік. В автомобільній катастрофі поблизу Хмельницького загинув Олександр Дмитрович Гаврилюк — директор Кам’янець-Подільської тютюнової фабрики. Народився 16 квітня 1947 року. Закінчив середню школу № 5. Працював на кабельному заводі. 1973 року заочно закінчив політехнічний інститут. Працював із квітня 1975 року головним інженером, а з серпня 1975 року — директором Кам’янець-Подільської тютюнової фабрики.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
