1878 рік. У Кам’янці-Подільському освячено (30 серпня за старим стилем) Казанський собор. Став головним православним храмом міста. Детальніше див. у статті «Ідеологічного тридцятого».
1919 рік. У Кам’янці-Подільському відбулася спільна нарада представників Директорії, уряду та вищого військового командування, на якій обговорювалося ставлення до Збройних сил Півдня Росії. «Мусимо перейти в наступ проти Денікіна, — висловився голова уряду Ісак Мазепа. — Крах армій Денікіна неминучий. Всюди на Україні почалися масові повстання проти Денікіна». Цю позицію поділяли присутні на нараді член Директорії Андрій Макаренко, міністр народного господарства Микола Шадлун, військовий міністр полковник Всеволод Петрів, керуючий міністерством закордонних справ Андрій Ніковський, начальник Державної інспектури армії УНР полковник Володимир Кедровський. Вони висловилися за наступ на зайняту білогвардійцями Одесу. «Питання наступу проти Денікіна не є легке для вирішення», — заявив натомість генерал-квартирмейстер Штабу Головного отамана Віктор Курманович. Його підтримав начальник Штабу Головного отамана генерал Микола Юнаків: «Вимога представників уряду щодо переходу в наступ, на жаль, сьогодні не відповідають нашому стратегічному положенню». Проти негайного проголошення війни білогвардійцям висловився й представник диктатора Євгена Петрушевича Степан Витвицький: «Іменем галицького уряду заявляю, що галицький жовнір бореться не за галицьку справу, а за цілу Україну. Отже, не наш місцевий патріотизм керує нами, коли ми кажемо: у нашого жовніра після п’яти літ війни може захитатися психічна сила, якщо ми кинемо його разом проти більшовиків і проти Денікіна».
1921 рік. У Кам’янці-Подільському в газеті «Червона правда», яку редагував Іван Кулик, опубліковано фейлетон «Кам’янецька неділя (Вражіння)». Автором його був український прозаїк і драматург Андрій Дмитрович Баб’юк, який увійшов в літературу як Мирослав Ірчан.
1925 рік. Секція комунального господарства Кам’янець-Подільської міської ради запропонувала одну з нових вулиць міста в кварталах, відведених у першу чергу під забудову, назвати на честь польського офіцера-комуніста Валерія Багінського, вбитого 29 березня 1925 року на станції Колосово (нині в Столбцовському районі Мінської області Білорусі). Назву «вулиця Багінського» затвердили: 17 листопада — президія міської ради, 1 грудня — міська рада. Сьогодні це провулок Богінського, який відходить від вулиці Північної (між вулицями Огієнка та Гагаріна) на південь і трохи не доходить до вулиці Тімірязєва.
1957 рік. Незаконно репресованому байкареві Микиті Павловичу Годованцю видано довідку про реабілітацію. 31 січня 1937 року його незаконно заарештовано в Києві й ухвалою Особливої наради при Народному комісаріаті внутрішніх справ від 13 червня 1937 року вислано на Середню Колиму, де Годованець пробув до 1947 року. Тільки 1954 року йому офіційно дозволили поселитися в Кам’янці-Подільському, а 10 березня 1957 року Київський військовий трибунал ухвалив, щоб постанову Особливої наради при НКВС СРСР від 13 червня 1937 року «скасувати, справу припинити за відсутністю складу злочину».
1965 рік. На міському стадіоні відбулися (11—12 вересня) великі театралізовані вистави «Зорі назустріч», в яких узяли участь Олександр Хвиля, Леонід Кміт, Марина Ладиніна, Іван Переверзєв, Михайло Пуговкін, Володимир Гусєв, Клара Лучко, Тамара Носова, Павло Вінник, Анатолій Солов’яненко, Бела Руденко, Дмитро Гнатюк, Микола Ворвульов, Андрій Сова. Режисер-постановник вистав — Лев Славін.Детальніше див. статтю «Вересневий зорепад 1965 року». 1990 рік. Президія Кам’янець-Подільської міської Ради народних депутатів, прислухавшись до пропозицій топонімічної комісії, відновила історичні назви вулиць і майданів Старого міста.
1997 рік. Орденом «За мужність» третього ступеня відзначені кам’янчани — старший сержант міліції Володимир Вікторович Мельник (посмертно) і майор міліції Микола Васильович Фошин (посмертно), які загинули 25 травня 1997 року в Кам’янці-Подільському під час операції із затримання злочинців.
1998 рік. Кам’янець-Подільський відвідали Ярослав Михайлович Андрушків (перший голова Всеукраїнського об’єднання «Свобода», яке тоді називалося Соціал-національною партією України) і Олег Ярославович Тягнибок (наступний керівник цієї політичної сили). Вони, зокрема, мали зустріч із міським головою Кам’янця-Подільського Олександром Володимировичем Мазурчаком.
2012 рік. У Кам’янці-Подільському проходили зйомки епізодів першого українського повнометражного дитячого фільму «Іван Сила» (режисер Віктор Андрієнко). Сценарій за книжкою Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» (2007) написав Ігор Письменний. У ролі Івана Сили знімався Дмитро Халаджі. Прем’єри фільму відбулися 19 вересня 2013 року в кінотеатрі імені Олександра Довженка в Запоріжжі, а на початку жовтня — в Києві.
Під час зйомок «Івана Сили» в Кам’янці-Подільському
2014 рік. Сесія Кам’янець-Подільської районної ради надала звання «Почесний громадянин Кам’янець-Подільського району» Роману Миколайовичу Наглюку (посмертно) «за мужність, відвагу і героїзм, проявленні при звільненні України від російських загарбників».
Цього дня народилися:
1937 рік. У місті Часів Яр Донецької області народився Йосип ДавидовичКобзон — російський естрадний співак (баритон), народний артист СРСР (1987) та України (1991). Закінчив 1956 року Дніпропетровський гірничий технікум, 1973 року — Московський музично-педагогічний інститут імені Гнєсіних (від 1984 року — художній керівник його естрадного відділення; нині — Російська академія музики). В армії став артистом Ансамблю пісні й танцю Закавказького військового округу. Соліст Всесоюзного радіо (у 1959—1962 роках), Москонцерту (від 1962 року). Лауреат Державної премії СРСР (1984). У репертуарі Кобзона були також українські народні пісні. Був членом КПРС (від 1974 року), народним депутатом СРСР (у 1989—1991 роках). Від 1997 року — депутат Державної Думи Російської Федерації. Наприкінці 1972 року в Кам’янці-Подільському за один день дав три концерти в міському Будинку культури. 2014 року Служба безпеки України включила Кобзона до списку осіб, яким заборонено в’їзд на територію України.
1941 рік. У селищі Борзна Чернігівської області народився Іван Степанович Плющ — Голова Верховної Ради України (у 1991—1994, 2000—2002 роках). 23 липня 1992 року, перебуваючи на Хмельниччині, відвідав Кам’янець-Подільський, побував у Старій фортеці. Удруге відвідав місто над Смотричем 20 лютого 1998 року, мав зустрічі в районній державній адміністрації, міському Будинку культури, провів прес-конференцію для місцевих журналістів. Помер 25 червня 2014 року.
1947 рік. Народився Валерій МагафуровичБасиров — письменник, перекладач, книговидавець. Був редактором газети «Вільне слово» (Хмельницький, 1990—1992), яку друкував у Кам’янець-Подільській міській друкарні.
1957 рік. Народився Василь Володимирович Чорний — начальник філії «Кам’янець-Подільська ДЕД», депутат Кам’янець-Подільської районної ради.
1978 рік. У селі Оринин Кам’янець-Подільського району народився Микола Миколайович Люлько — начальник Ярмолинецького районного відділу міліції (від 1 квітня 2015 року). Закінчив Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, а згодом — Академію управління Міністерства внутрішніх справ України. В органах внутрішніх справ працює з 1995 року. Був начальником Білогірського районного відділу міліції.
Микола Миколайович Люлько
Цього дня відійшли у вічність:
1941 рік. В Орловській в’язниці безпідставно розстріляно Християна Георгійовича Раковського — болгарського революціонера, українського політичного та державного діяча. Народився 13 серпня 1873 року в місті Котель (Болгарія). Двічі очолював уряд радянської України (був головою Ради народних комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки): від 29 січня до 17 грудня 1919 року та від 19 лютого 1920 року до 15 червня 1923 року. 29 серпня 1921 року виступив у Шевченківському театрі Кам’янця-Подільського на урочистому об’єднаному засіданні міської Ради та повітового виконавчого комітету, активістів профспілкових організацій, фабричних комітетів і червоноармійців.
1949 рік. У Нью-Йорку помер Михайло Гайворонський (псевдонім — Орест Тин) — український композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч. Народився 15 вересня 1892 року в селі Заліщики (нині місто Тернопільської області). Закінчив 1912 року вчительську семінарію у Заліщиках. Навчався у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка у Львові. 1914 року вступив до Легіону Українських Січових Стільців (УСС), від 1915 року — керівник духового оркестру УСС. 1919 року після переходу війська за Збруч працював диригентом у Державному театрі Кам’янця-Подільського. Тут зустрівся з Миколою Садовським, познайомився з Миколою Грінченком, Миколою Леонтовичем. У Кам’янці-Подільському опрацював для мішаного хору пісні «Їхав стрілець», «Видиш, брате мій». Був головним капельмейстером військ Української Народної Республіки. Наприкінці 1920 року повернувся до Львова. 1923 року виїхав до США.
Михайло Орест Гайворонський у ранзі візитатора (1918 рік). На портреті бачимо комірний значок військових музик — ліру, доповнену мечем
1987 рік. В Одесі помер Михайло Григорович Водяной — український актор музичної комедії, народний артист СРСР (1976). Народився 23 грудня 1924 року в Харкові. Навчався до 1943 року в Ленінградському театральному інституті. Актор П’ятигорського театру музичної комедії (у 1943—1945 роках), Львівської філармонії (у 1945—1946 роках), Львівського театру музичної комедії (у 1947—1953 роках), від 1954 року — Одеського театру музичної комедії (у 1979—1983 роках — його музичний керівник; після смерті актора театру надано ім’я Водяного). 29 червня 1969 року на міському стадіоні в Кам’янці-Подільському брав участь у великому святі мистецтв, присвяченому Дню радянської молоді (о 12.00 почалися виступи для передовиків сільського господарства, о 18.00 — для трудівників Кам’янця-Подільського): з Маргаритою Дьоміною виконав дует з оперети «Біла акація», розповів про химерні випадки, які сталися з ним під час зйомок у ролі Попандопула у фільмі «Весілля в Малинівці» (стрічка вийшла на екрани 1967 року). У святі також брали участь Микола Кондратюк, Лариса Руденко, Валентина Сєрова, Надія Чередниченко, Ніна Алісова, Діана Петриненко, вокально-інструментальний ансамбль «Мрія», вокальний квартет «Явір».
