Молоде покоління може не повірити, але 1991 року, всього-на-всього 24 роки тому, в Кам’янці-Подільському виходили лише дві газети — «Прапор Жовтня» і щойно заснований міською радою «Кам’янець-Подільський вісник», телевізор показував тільки три канали — два Центрального телебачення з Москви (ЦТ-1 і ЦТ-2) і один Українського телебачення з Києва (УТ-1), тож програма телепередач на тиждень спокійно уміщалася на одній газетній сторінці.
Редактори газет зуміли домовитися, що в друкарні (єдиній у місті) на лінотипі (про комп’ютери для набору й верстки тоді тільки несміливо заїкалися) сторінку з програмою роблять спільну, тільки верхній колонтитул з назвою видання та датою виходу в кожної газети свій.
Інтернету в місті тоді не було, тож у п’ятницю зранку (обидві міські газети з програмою виходили в суботу) хтось з однієї із редакцій (по черзі) біг на пошту, купував київську газету з програмою (з тих, що друкували її в п’ятницю) і заносив її лінотипістці для набору.
Оскільки тоді, на початку 1991 року, Україна вже мала проголошену Декларацію про державний суверенітет, хоча залишалася в складі СРСР, то прогресивніші київські газети друкували спочатку програму УТ-1, а потім ЦТ-1, а консервативні — навпаки. Гінцю від редакцій здебільшого діставалися прогресивніші видання, хоча зрідка (невчасно доставили з Києва якусь із газет) — потрапляли в руки й консервативні примірники. Лінотипістки голову не сушили й набирали програми в тому порядку, в якому їх дали. Редактори, заклопотані кучею насущних проблем, якось не звернули уваги, що іноді програму передач відкриває не УТ-1, а ЦТ-1.
Треба ж так статися, що в п’ятницю, 16 серпня 1991 року, гінцю від редакцій дістався примірник програми з ЦТ-1 на першому місці, а УТ-1 — на другому, тож 17 серпня обидві газети вийшли саме з таким порядком програм. А 19 серпня в Москві грянув путч.
Серед читачів завжди є кілька дуже пильних. Один із них аж ніяк не міг пояснити випадковим збігом обставин, що обидві міські газети напередодні путчу віддали перевагу московському каналу. Отже, вони ще за три дні до путчу знали про нього, були в Кам’янці ледь не таємними агентами Кремля. Цю версію прискіпливому читачеві вдалося, вже в часи незалежної України, навіть озвучити на сесії міськради. Звісно, переконати його у хибності його висновків було неможливо.
Більшість подій — і досить важливих — відбуваються у світі без нашої безпосередньої участі. Про них ми судимо з уст інших людей — як правило, журналістів, політиків. Та й навіть безпосередній очевидець бачить тільки те, що діється навколо нього й не відає про десятки імпульсів, які ззовні впливають на подію. Тож, сприймаючи будь-яку інформацію, напевно, варто завжди дещо критично ставитися до неї, тим паче, що охочих навішати нам локшину на вуха в час розвинених інформаційних технологій вистачає.
Цей балет Петра Чайковського завжди нагадуватиме нам про серпневий путч 1991 року
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
