Серед уродженців села Бабшин Кам’янець-Подільського району найбільше прославився доктор ветеринарних наук, професор Антон Бурденюк (1910—1986). Він став засновником школи ветеринарних хірургів Білоцерківського національного аграрного університету.
Антон ФедоровичБурденюк
Антон Федорович народився 13 жовтня 1910 року в селі Бабшин тодішнього Кам’янецького повіту Подільської губернії в сім’ї хліборобів. У 1925—1929 роках хлопець навчався у сільськогосподарській школі в Китайгороді, якому випала нагода бути тоді (щоправда, зовсім недовго — всього вісім років) районним центром. Тут Антон здобув спеціальність агротехніка. Вищу ж освіту він здобув у Київському ветеринарному інституті, який закінчив 1932 року.
Антон Федорович у 1932—1933 роках працював в Овручі (нині один із районних центрів Житомирської області) як ветеринарний лікар районної ветеринарної лікарні. Далі настала пора строкової служби в Червоній армії. У 1933—1934 роках Антон Бурденюк успішно пройшов її як ветеринарний лікар 14-ї кавалерійської дивізії (тож коні мали кваліфіковану опіку). Того ж 1934 року, закінчивши армійську службу, Бурденюк зовсім ненадовго повернувся в рідні краї і став працювати ветеринарним лікарем Кам’янець-Подільської районної ветеринарної лікарні.
Бажання вдосконалюватися спонукало Антона Федоровича продовжити здобувати знання: у 1934—1935 роках він навчався на педагогічному відділенні Ленінградського ветеринарного інституту, де здобув спеціальність ветеринарного лікаря-педагога. Після цього розпочалася викладацька стезя Бурденюка: до квітня 1938 року він працював у Черкаському ветеринарному технікумі викладачем хірургії, а в 1938—1941 роках — у Київському ветеринарному інституті як асистент кафедри хірургії.
У перші дні війни з німцями Бурденюк отримав право на броню, але добровільно пішов на фронт, прослужив усю війну й демобілізувався тільки 8 травня 1946 року. Він служив начальником лікувального відділення армійського ветеринарного лазарету, потім — начальником хірургічного відділення, старшим спеціалістом-хірургом ветеринарного науково-дослідного інституту Червоної армії, був на Сталінградському, Донському, Першому Білоруському, Південно-Західному фронтах.
Будучи військовим ветеринарним хірургом, Бурденюк одночасно вів науково-дослідну роботу й опублікував вісім наукових праць у журналах і військово-ветеринарних збірниках, а також у співавторстві з Тимофієм Нехном видав 1945 року в Харкові брошуру про досвід організації хірургічної роботи польового ветеринарного лазарету. Під час війни Антон Федорович зробив низку раціоналізаторських пропозицій і винаходів, прийнятих і використаних військово-ветеринарною службою, за що командувач Донського фронту маршал Костянтин Рокосовський оголосив Бурденюку подяку з врученням грошової винагороди. Нашого земляка також нагороджено двома орденами Вітчизняної війни другого ступеня, медалями «За оборону Сталінграда», «За визволення Варшави», «За взяття Берліна» та ін.
1945 року наказом ветеринарного управління Червоної армії Бурденюка перевели з Берліна до Києва на посаду військово-ветеринарного хірурга Київського військового округу. Одночасно він став працювати у Київському ветеринарному інституті як виконувач обов’язків доцента кафедри хірургії. 1948 року Бурденюк захистив кандидатську дисертацію «Флегмона вінчика у коней», а 1949 року йому надали вчене звання доцента. 1950 року Антона Федоровича обрали завідувачем кафедри хірургії Білоцерківського сільськогосподарського інституту, а також призначили завідувачем ветеринарних клінік. У 1956—1959 роках він був деканом ветеринарного факультету.
Після захисту 1958 року дисертації про тріщини копитець у свиней як окреме захворювання Бурденюк став доктором ветеринарних наук, а наступного року — професором. Завідувачем кафедри хірургії Антон Федорович пропрацював 25 років, а потім, у 1981—1986 роках, — професором-консультантом.
Бурденюк був відомим у СРСР і за кордоном теоретиком і клініцистом із питань ветеринарної хірургії. Основним напрямом його наукової роботи було дослідження хвороб кінцівок у продуктивних тварин і розробка ефективних методів їх лікування. Він уперше вивчив питання хвороб кінцівок у свиней і створив окремий науково-практичний напрям — хірургія у свинарстві. Крім того, професор Бурденюк був одним із перших авторів праць щодо артрозу у великої рогатої худоби та видових особливостей кістково-суглобової патології у тварин, одним із фундаторів теоретичного і практичного обґрунтування використання лазерного випромінювання для лікування тварин та оперативних втручань.
Помер учений 10 травня 1986 року в Білій Церкві. Стопами батька, щоправда, дещо в іншій галузі, пішла його донька Лариса (в заміжжі Бурденюк-Тарасевич), яка народилася 25 червня 1938 року в Києві. 2001 року вона стала доктором сільськогосподарських наук. Лариса Антонівна відома як авторка низки сортів озимої пшениці, занесених до Державного реєстру, — «Веселка», «Білоцерківська напівкарликова», «Олеся», «Перлина Лісостепу», «Елегія» та інші.
Виходить сьогодні 105 річниця з дня народження цього уродженця Кам'янця. Ніколи раніше не чув про цього науковця-ветеринара от і ще один пробіл заповнено
0
